наявність кептивних компаній, що відстоюють винятково корпоративні інтереси, будуються за галузевою належністю та працюють під опікою місцевих органів влади, їх створення, зокрема, має на меті не випускати грошові потоки у вигляді страхових премій за межі компанії-засновника, створити своєрідний інкубатор для становлення свого страхового бізнесу, встано-вити пільгові тарифи на страхування внутрішньо-корпоративних ризиків. Типовою є ситуація, коли страховики зберігають і підтримують тісні зв'язки із своїми акціонерами, які часто є їх основними клієнтами. Отримує поширення й перехресне воло-діння акціями страхових компаній, банків, виробничих підприємств, що ускладнює точну оцінку активів. Часом банки вимагають від клієнтів страхувати заставне майно в афільованій з ними страховій компанії. Непоодинокими є випадки встановлення виняткового права певних страховиків на здійс-нення певних видів страхування.
Названі прояви протекціонізму спричиняють монополізацію окремих сегментів страхового ринку відомчими страховими компаніями, створюють нерівні можливості для функціонування страховиків, приз-водять до нерівномірного розвитку страхового ринку.
Сьогодні ринок посередників настільки слабкий і незначний, що можна казати про його відсутність. Взаємовідно-сини між посередниками і компаніями прямо протилежні прийнятим на світових ринках. Багато з існуючих страхових компаній, фактично, не зали-шають ризик на своєму утриманні, перестраховують його у більш крупних компаній, а самі існують переважно за рахунок різниці прямого та перестрахувального тарифів .
Низька дохідність або збитковість окремих видів страхування. Сьогодні нетто-збитковість автокаско в середньому по ринку складає до 70% загального обсягу зібраних премій, а з урахуванням комісій і витрат на ведення справи доходи страхових компа-ній у цьому виді страхування складають у підсумку не більше 10-15%119. Діяльність окремих компаній у цьому виді страхування є навіть збитковою. З кож-ним роком зростає збитковість страхових компаній у реалізації "зелених карт". Це негативно позна-чається на фінансових показниках діяльності страхо-виків, гальмує їх інтенсивний розвиток.
Більш низька конкурентоспроможність страхових компаній, порівняно з комерційними банками у боротьбі за залучення вільних коштів юридичних і фізичних осіб. Поки що з огляду на більшу зрозумі-лість і короткострокову вигоду, можливість швидкого отримання внесених сум, а також більшої фінан-сової потужності комерційних банків банківські вклади є більш привабливим об'єктом розміщення вільних коштів юридичних і фізичних осіб. Через це страхові компанії втрачають досить значні суми коштів.
Відсутність середньо- і довгострокового плану-вання страховими компаніями своєї діяльності. З одного боку це є наслідком аналогічної політики на державному рівні, а з іншого, - недосконалої полі-тики керівництва страхових компаній з організації менеджменту. Топ-менеджери у більшості випадків не допускаються до процесу прийняття кінцевих рішень і є не досить зацікавленими в результатах діяльності компанії, тим більше – довгострокових. Це призводить до хаотичності розвитку окремих страхових компаній, частої зміни курсу, відсутності бачення середньо- і довгострокових перспектив. Тим часом, якщо страхові компанії мають намір вижити у зростаючій конкурентній боротьбі за клієнтів, вони мають навчитися чітко позиціонувати себе на ринку страхових послуг та фінансових послуг загалом і планувати свій розвиток принаймні на п'ять років наперед.
Низький рівень кваліфікації кадрів. Це є ще одним наслідком недостатнього розвитку менеджменту в страхових компаніях та їх низького попиту на кваліфікованих фахівців на фоні зростання ринку фінансових послуг. Щоб вирішити кадрові проблеми, страховики навчають персонал самостійно, залу-чають кадри з інших сфер бізнесу. Спостерігається низький рівень маркетингу на ринку страхових послуг. На ринку склалася парадоксальна ситуація — часом у страхову компанію простіше підібрати висококласного топ-менеджера, ніж грамотного спеціаліста середньої ланки. Страховий ринок відчуває гостру потребу у вузькоспеціалізованих професіоналах – методологах (менеджерах проектів), актуаріях, брокерах, андеррайтерах, диспашерах, аварійних комісарах, експертах, фінансистах, бухгалтерах, юристах, судцях, аудиторах, програмістах, що знаються на нюансах страхової діяльності. Водночас страховики запрошують на посади агентів навіть пенсіонерів і студентів, які розглядають таку роботу як тимчасову.
Кадрові проблеми негативно позначаються на обсягах і якості страхових послуг, підривають імідж страхових компаній, призводять до зловживань і правопорушень.
Порушення чинного законодавства. За підсумками здійснених у 2008р. Міністерством фінансів виїзних перевірок діяльності страхових організацій і страхових брокерів було зроблено 156 приписів страховикам за порушення чинного законодавства, обмежено дію ліцензій 14 страховим організаціям, призупинені дії одного страховика, відкликана ліцензія у однієї страхової компанії, три брокери виключені з державного реєстру (501 перевірка, в т.ч. 149 тематичних – на виконання доручень Кабінету Міністрів, у зв'язку із зверненнями правоохоронних органів, громадян і податкової служби) . Зокрема, з'ясувалося, що договори страхування у багатьох компаній містять свідомо залишені юридичні лазівки.
Зростання випадків страхового шахрайства – набу-вають поширення випадки шахрайства у сільсько-господарському та майновому страхуванні. Непооди-нокими є випадки фальсифікації страхових полісів, що видаються від'їжджаючим за кордон, інсцену-вання викрадення транспортних засобів. Це приз-водить до фінансових втрат страхових компаній, зни-ження їх фінансових результатів.
До інших функціональних проблем діяльності страхових компаній можна також віднести вузький, порівняно з розвинутими країнами, асортимент страхо-вих послуг, що надаються клієнтам; неоптимальність страхових портфелів; низьку технологічність здійснення страхових операцій; відсутність належних традицій тривалого позитивного досвіду роботи з клієнтами, особливо з нових видів страхування.
Значна інформаційна закритість страхового ринку, низький рівень впровадження у страхову практику сучасних інформаційних технологій. Український страховий ринок є сьогодні однією з найбільш закритих зон фінансового ринку, що унеможливлює формування чіткого уявлення про його стан і тенденції розвитку, зменшує можливості об'єктивної оцінки статус-кво у цій сфері з метою виправлення наявних недоліків та усунення існуючих і запобігання потен-ційно можливим загрозам його стабільному функціо-нуванню.
Усвідомлення особистого страхування багато в чому визначається чітким уявленням про ймовір-ність настання страхового випадку. Проте