Медичне страхування в широкому розумінні,як відзначають фахівці, - це нові економічні відносини в охороні здоров’я в умовах ринку, тобто елемент системи охорони здоров’я і соціального забезпечення, що реально гарантує населенню доступну, кваліфіковану медичну допомогу незалежно від соціального стану й рівня доходів.

Наявність добровільного та обов’язкового медичного страхування гарантуватиме населенню повною мірою конституційне право на отримання медичної допомоги та фінансування профілактичних заходів, оскільки метою медичного страхування є підвищення якості й розширення обсягу медичних послуг, де матеріально зацікавлені медичні працівники у кінцевих результатах, економічно зацікавлені підприємства у збереженні здоров’я їхніх працівників, зацікавлена кожна людина в збереженні свого здоров’я.

Сьогодні важливою проблемою у медичному страхуванні є розробка методики техніко-економічного обґрунтування відповідних медичних послуг. Такі методики потрібні, з одного боку, страховим компаніям, щоб економічно обґрунтувати рентабельність їхньої діяльності, а з іншого – органам керування охороною здоров’я та Держфінпослуг, для того щоб розробити адекватні заходи регулювання ринку страхових медичних послуг.

Законодавчим підґрунтям для введення загальнообов'язкового соціального медичного страхування являються:

1. Указ Президента України від 14.11.2000 р. «Про проведення експерименту в м. Києві та Київській області з загальнообов'язкового державного соціально-медичного страхування».

2. Закон України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

3. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоровя»

4. Закон України «Про проведення експерименту в м. Києві та Київській області з загальнообов'язкового державного соціально-медичного страхування».

ВИСНОВОК

Підсумовуючи викладене, можна зробити наступні висновки:

1. Добровільне медичне страхування – важливий елемент страхової медицини, який забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги. Соціально-економічне значення добровільного медичного страхування полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках соціального забезпечення і соціального страхування, до максимально можливих у сучасних умовах стандартів (оплата дорогих видів лікування і діагностики; застосування найбільш сучасних медичних технологій; забезпечення комфортних умов лікування тощо).

2. Основна мета добровільного медичне страхування – це гарантувати громадянам (застрахованим особам) при виникненні страхового випадку оплату вартості медичної допомоги (медичних послуг) за рахунок коштів страхових резервів, а також фінансувати профілактичні заходи.

3. Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян, воно може проводитися в обов'язковій і добровільній формах. Медичне страхування, яке провадиться в обов'язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Суб'єктами обов'язкового медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи.

4. Страховики – це незалежні страхові організації, які мають статус юридичної особи і ліцензію держави на право здійснювати медичне страхування. Страховиком можуть бути фонди обов'язкового медичного страхування, які являють собою самостійні державні некомерційні фінансово-кредитні установи, створювані для реалізації державної політики в галузі медичного страхування. Такі фонди створюються на державному і територіальному рівнях. Страхувальниками для працюючого населення є роботодавці (підприємства, установи, організації; селянські (фермерські) господарства; особи, котрі здійснюють індивідуальну трудову діяльність; особи які займаються підприємництвом без створення юридичної особи; громадяни, які мають приватну практику у встановленому порядку; громадяни, які використовують працю найманих працівників у особистому господарстві; для непрацюючого населення (дітей, шко-лярів, студентів денної форми навчання, пенсіонерів, інвалідів, безробітних, що зареєстровані в установленому порядку) – органи державного управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації. Застраховані – це громадяни, на користь яких укладаються договори страхування. Медичні установи – це ті установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг згідно з програмами обов'язкового медичного страхування (лікувально-профілактичні установи, науково-дослідні інститути, інші установи, що надають різні види медичної допомоги).

5. В країнах Європи можна виділити три моделі національних систем охорони здоров’я:

Ш бісмарківська модель (О. Бісмарк) - соџіальне страхування;

Ш бевериджська модель (У. Беверидж) - податки;

Ш модель Семашка (Н. Семашко) - державний бюджет.

6. Українська страхова компанія «Княжа» створена у серпні 1997 року як регіональна компанія з головним офісом у місті Рівному. Головне завдання, яке акціонери поставили перед Компанією з перших днів існування, - це уважне, порядне ставлення до Клієнтів, надання високоякісних страхових послуг. За результатами роботи компанії за 2008 рік розвиток страхової діяльності здійснювався в напрямку збільшення об’єму страхових послуг, покращення їх якості, розробки та застосування нових страхових програм, удосконалення технологій страхування та збільшення страхового поля. Сума страхових платежів, що поступили у 2008 році складає майже 126 млн. грн., що на 19 % більше, ніж у 2007 році. В структурі страхових платежів варто відмітити, що в основному це відбулося за рахунок договорів добровільного страхування фінансових ризиків – 27, 2 %, добровільного страхування відповідальності перед третіми особами – 16,1 %, обов’язкового авіаційного страхування, а також за добровільним страхуванням наземного транспорту – 7,7 %. На інші види страхування страхові виплати становили від 0,5 % до 3, 6%. Сума страхових виплат за договорами страхування в 2008 році становила 7,2 млн. грн. (в 2007 році – 3, 8 млн. грн.), що на 90,5 % більше, ніж у 2007 році.

Страхова компанія «Княжа» займає 3-є місце з загальною часткою страхових платежів на ринку страхування 2,86 %. Своїми перевагами компанія вважає величину фінансових показників, в першу чергу об’ємів та стабільність поступлення страхових платежів, стабільність показників та клієнтського корпусу, якість послуг та супроводжуючого сервісу, кадровий склад компанії, оперативність прийняття рішень, гнучкість підходу до клієнта.

Поведений аналіз рентабельності за галузями страхування засвідчив, що найбільшу рентабельність у всіх роках мають такі галузі як майнове страхування та страхування відповідальності, хоча помітна тенденція до падіння рентабельності по всіх галузях, особливо особисте страхування.

7.