Наприкінці 1999 року в Німеччині налічувалося 453 страхові каси (72 млн. застрахованих) і 52 приватні компанії зі страхування здоров’я (7,1 млн. застра-хованих). Лікарняні каси диференційовані на 7 різних груп: 17 головниx (geneаl ) кас — Аllgenieine Ortskrankenkassen(AOK); 13 додаткових кас, відомих як ер-зац-каси (Erѕatzkaѕѕen); 359 заводських і фабричних Betriebѕkankenkaѕѕen (ВКК); 42 ремісничо-цехові - (innungskrankenkassen) (IKK); 20 сільськогосподарських кас Landwirtchaftliche Krankenkaѕѕen (LKK); 1 шахтарська (гірничопромислова) каса (Bundeѕknappѕchaft); 1 морська каса (Ѕее-Кrаnkеnkаѕѕе).

Членство у лікарняних касах для найманих працівників обов’язкове, якщо їхній сукупнпй дохід не перевищує законодавчо встановленої суми – близько 40 000 євро/рік – для західної частини країни (у 2000 році — 77 400 нім. марок) та близько 32 000 євро/рік для тієї частини Німеччини що була НДР (63 900 нім. марок). В ін-шому разі членство у системі обов’язкового медичного страхування є добровільним. Розмір внеску встановлюється у відсотках залежно від доходу застрахованого. При цъому вік, стать і страховий ризик не враховуються (принцип солідарності). Тобто внески у страхові фонди залежать лише від доходу громадянина. Розмір внеску розподілений між роботодавцями й найманими праців-никами рівномірно кожний сплачує 50%. Якщо дохід працівника менший, ніж встановлена межа 639 нім. марок/місяць, то лише роботодавець сплачує внесок (10% у всі фонди соціального страхування).

Розмір внесків лікарняні каси встановлюють самостійно з таким розрахунком, щоб вони разом з іншими надходженнями покривали передбачені витрати на страхування. Оскільки число застрахованих у різних касах неоднакове, то від-різняються і суми надходжень страхових внесків. У результаті при середньому в країні страховому тарифі 12% його реальні розміри коливаються у межах від 8% до 16%.

Згідно із Соџіальним кодексом (Ѕocial Code Book V) лікарняні каси мають установлений перелік гарантованих послуг:

Ш превентивні заходи;

Ш заходи шодо ранньої діагностики хвороби;

Ш надання лікувальних послуг (амбулаторна медична допомога, стоматоло-гічне лікування, лікарняне обслуговування при вагітності й пологах, догляд за хворими вдома, проведения реабілітаційних заходів, забезпечення лікарськими, допоміжними засобами, лікування у лікарнях і профілактичних або реабіліта-ційних установах);

Ш транспортування хворого [46, c.62].

Із фінансової точки зору система охорони здоров’я Німеччини дорога по-рівняно з іншими європейськими країнами. Витрати на охорону здоров’я становили 10,5% ВВП в 1999 pоці і вони постійно збільшуються. У Німеччині не існує єднного бюджету охорони здоров’я, натомість нара- ховується 17 бюджетів, що грунтуються на податках (1 федеральний бюджет і 16 бюджетів земель) й 453 бюджети лікарняних кас (страхових фондів). Дані таблиці дають уявлення про структуру коштів системи охорони здоро-в’я Німеччини.

Таблиця 1.1.

Основні фінансові ресурси системи охорони здоров’я Німеччини

у 1985-2008 рр (%)

Фінансові ресурси | Рік

1985 | 1988 | 1991 | 1993 | 1996 | 1999 | 2002 | 2005 | 2008

Державні:

медичне страхvвання | 58,3 | 66,7 | 67,0 | 66,3 | 65,4 | 66,0 | 67,0 | 68,2 | 68,6

податки | 14,5 | 12,4 | 11,7 | 11,2 | 10,8 | 11,5 | 10,6 | 10.0 | 10,1

Приватні:

плата застрахованих (Оut-оf-росkеt) | 13,9 | 9,6 | 10,3 | 11,2 | 11,1 | 11,3 | 11,3 | 10,8 | 10,6

приватне страхування | 7,5 | 5,8 | 5,9 | 6,5 | 7,2 | 6,7 | 6,8 | 6,6 | 6,4

Інші | 5,8 | 5,6 | 5,1 | 4,9 | 5,4 | 4,4 | 4,3 | 4,4 | 4,3

З даних табліці видно, що основу фінансового забезпечення охорони здоров’я Німеччини становлять кошти державного медичного страхування. Їхній обсяг залишається постійним і дорівнює 66-68% загальних витрат на охорону здоров’я за останні 23 роки.

Окрім державного медичного страхування, існує 3 інших джерела надходжень: податки – близько 10%, безпосередня плата застрахованих (out-of-pocket payments) –майже 11% приватне медичне страхування - близько 7%.

Особливою рисою німецької моделі обов’ язкового медичного страхування є безпосередня участь застрахованого в оплаті медичних послуг – 80% вартості лікування сплачує лікарняна каса, 20% - сам пацієнт. Це плата і за лікування, і за ліки. Вартість ліків єдина по всій Німеччині. На рік житель країни спожи-ває ліків у середньому на 274 марки [32, c.70].

Отже, в Німеччнні діє механізм багатоканального фінансування охорони здоров’я, найвагомішим джерелом якого є фонди обов’язкового медичного стра-хування. Наявність інших джерел фінансування має позитивне значення - зменшує фінансове навантаження на всіх учасників системи (на федеральний і місцевий бюджети, роботодавців, самих застрахованнх), чим зумовлюється ефективність і достатність надходжень коштів у цю галузь, сталість системи фі-нансування охорони здоров’я.

Таким чином, можна визначити основні характеристики німецької моделі соціального медичного страхування:

Ш соціальна справедливість – обсяг і якість допомоги не залежать від розміру сплачених внесків;

Ш чітке розмежування обов’язкового і приватного страхування. Приватне страхування дає переваги тільки сервісного характеру, воно проводиться окре-мими юридичними особами, що не займаються обов’язковим страхуванням;

Ш захист інтересів пацієнтів, застрахованих на умовах обов’язкового страхування;

Ш участь пацієнтів у витратах на охорону здоров’я: сплата 50% внеску зі свого заробітку; доплата за лікування у стаціонарі, доплата за ліки;

Ш страхування тими, хто працює, не лише себе, а і непрацюючих членів родини;

Ш участь приватного лікарсько-амбулаторного сектору в суспільній охороні здоров’я через договори з лікарняними касами;

Ш переважання державних і суспільних лікарень у лікарняному