Населенню часто вигідніше заощаджувати кошти у страховій системі, ніж у банках.

І в цьому проявляється заощаджувальна функція страхування, яка дозволяє за рахунок договору страхування відкласти заздалегідь обумовлену страхову суму, шляхом сплати періодичних страхових премій. Припустимо, що громадянин А вніс 3000 гривень на строковий депозитний рахунок комерційного банку, а громадянин Б придбав поліс змішаного страхування життя на 15000 гривень терміном на 10 років, сплативши за перші два роки 3000 гривень премій. У разі нещасного випадку, банк може видати громадянинові А кошти лише в межах залишку вкладу з урахуванням відсотків. Якщо така біда спіткає громадянина Б, страхова компанія виплатить постраждалому грошову компенсацію, виходячи з страхової суми і коефіцієнта тимчасової чи повної втрати працездатності. Фінансове забезпечення громадянина Б буде в кілька разів краще, ніж у громадянина А. При гострій потребі в коштах, страхувальник може припинити достроково дію договору і повернути суму заощаджень [67, с.25].

Більшість держав застосовують режим найбільшого сприяння щодо виявлення заощаджувальної функції страхування. З цією метою створюються пільгові умови оподаткування страхових виплат, спадщини, доходів компаній вживаються різноманітні ефективні заходи.

Зазначені функції є специфічними для страхування. У сфері страхової діяльності можуть виявлятися й інші функції цього явища, а саме: репресивна -заходи, спрямовані на усунення наслідків небажаних подій чи визначення ціни при формуванні страхових тарифів тощо.

Роль страхування у забезпеченні безперервності та збалансованості суспільного виробництва проявляється в кінцевих результатах його проведення:

- в оптимізації сфери застосування страхування; в показниках розвитку страхової справи;

- в повноті та своєчасності відшкодування шкоди від настання страхових випадків;

- в залученні тимчасово вільних коштів страхового фонду до інвестиційної діяльності страхових організацій, в поповненні за рахунок частини прибутку від страхових та інших господарських операцій доходів державного бюджету країни.

Особливість правовідносин, що виникають між суб'єктами на страховому ринку виявляється в тому, що кожний акт купівлі - продажу страхового продукту, надання страхової послуги оформлюються згодою, придбанням страхового полісу, в якому зазначаються умови надання страхового захисту.

Права і обов’язки страховиків визначені ст. 15 Закону України «Про страхування» дає визначення поняття договору страхування. Згідно положень чинного законодавства договір страхування це письмова, угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. За належне оформлення страхового договору відповідає саме страховик і не страхувальник.

Договір страхування повинен містити:

- назву документа;

- назву та адресу страховика;

- прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його адресу;

- зазначення об'єкта страхування;

- розмір страхової суми;

- перелік страхових випадків;

- визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків терміни їх сплати;

- строк дії договору;

- порядок зміни і припинення дії договору;

- права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

- інші умови за згодою сторін;

- підписи сторін.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян [41].

Згідно чинного законодавства договір страхування є основним юридичним (нормативно-правовим) документом, що регулює відносини між сторонами і являє собою угоду двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення; зміну або розірвання між ними правових зв'язків (прав і обов'язків).

Такий договір виконує дві основні функції.

По-перше, цей договір двосторонній, це юридичний факт, з яким норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення зобов'язань. Відповідні зобов'язання, оскільки вони виникають на підставі договору, називаються договірними. Це означає, що договір як угода сторін є юридичним актом, на підставі якого виникають договірні зобов'язання й правові відносини.

По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв'язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, нормування умов, на яких будується правовий зв'язок його учасників [51, с.83].

У Законі "Про страхування" договір страхування визначається як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової" суми страхувальникові чи іншій особі, визначеній страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати умови договору [56, с.170].

Для укладення договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладення договору засвідчується видачею страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Змістом договору як юридичного факту визнається сукупність його умов. Визначення змісту договору має велике практичне значення, оскільки від цього залежать особливості виникнення прав і обов'язків, можливість належного виконання зобов'язань. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто угоди за всіма його істотними умовами. Істотними є умови, які законодавством визнані суттєвими або необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто угоди. Під істотними умовами договору розуміють умови (пункти), передбачені як обов'язкові, норми права, що регулюють