Підписаний "формуляр пропозиція" служить в якості нормальної оферти, в якій вказані головні умови, на яких страхувальник бажає укласти договір. Як правило, оферта не відразу приймається страховиком. Йому необхідно час, щоб вивчити і обміркувати запропоновану страхувальником пропозицію. Крім того пропозиція повідомляється агенту, який не вправі видати акцепт. Обов'язок останнього повідомити страховика про оферту. А тому існує певний період часу між повідомленням оферти і виявленням акцепту. За існуючою практикою багатьох компаній США, страховий захист майбутньому страхувальнику забезпечується і на той період, коли договір ще не укладений. З цією метою видається особливий документ, під назвою "повідомлення про страхове забезпечення" (cover note). Він має просту письмову форму. Юридичне значення факту вручення "повідомлення про страхове забезпечення" полягає в тому, що в разі виникнення страхового випадку в період дії "повідомлення", страховик зобов'язується виплатити страхувальнику відшкодування [57, с.98].

Частіше "повідомлення" видається на певний строк. Якщо в документі строк не вказаний, то "повідомлення" вважається таким що діє протягом наступних періодів:

1) до моменту виявлення акцепту і видачі полісу;

2) до моменту повідомлення страховиком відмови від оферти;

3) до моменту повернення страховиком усіх сум, сплачених страхувальником.

"Повідомлення про страхове забезпечення" є само по собі ніби договором страхування, хоча і не містить відповідних його умов. На практиці вважається, що "повідомлення" діє на тих же умовах, на яких частіше укладає договори дана компанія.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди за всіма його істотними умовами. Тому акцептом може бути тільки прийняття тих умов, що містяться в оферті.

Якщо видається поліс, що містить інші, не передбачені офертою умови, такий акт не визнають договором. І це означає, що згідно такого полісу, страховик не вправі вимагати премії, а страхувальник не в змозі розраховувати на страхову компенсацію.

У США акцепт може бути виражений такими способами:

1. Виданням відповідного страхового полісу.

2. Прийняттям від страхувальника премії (премій).

3. "Конструктивною поведінкою" (конклюдентними діями) страховика.

Юридичний результат виявлення акцепта полягає в тому, що припиняє свою дію "обов'язок повідомлення", так званий "принцип найвищої довіри", коли страхувальник вже не несе обов'язку повідомлення будь-яких суттєвих фактів, що стосуються страхування і в тому, що сторони вважаються пов'язані договором (угодою), відмова від якого можлива лише при двосторонній угоді [70, с.87].

Відповідно до законодавства України, договір страхування вступає в силу:

а) при сплаті страхової премії готівкою - з моменту підписання договору представником страхової компанії й страхувальником;

б) при безготівковому розрахунку з моменту, що вказаний у полісі, (але не раніше 24 годин від дня списування коштів із розрахункового рахунку страхувальник для зарахування їх на рахунок страхової компанії).

Дія договору страхування закінчується о 24 години того дня, що вказаний у полісі, як день припинення договору.

Страхова організація та особи, що її представляють, включаючи її працівників та страхових посередників, повинні дотримуватися, крім вимог законодавства, етичних норм, обумовлених специфікою провадження страхової діяльності.
Страховики є гарантами стабільності, надійності і рівноваги у суспільстві, вони повинні суворо дотримуватися взятих на себе зобов’язань протягом всього строку дії договору страхування, гарантувати безумовне виконання його умов і не намагатися знаходити причини для перегляду вже укладених договорів.
Страхова організація повинна утримуватися від будь-яких дій, що порушують режим ринкової економіки та підривають довіру до страхової організації та до осіб, які діють від її імені.
Страховик та особи, що її представляють, повинні здійснювати страхову діяльність:

- відповідно до законодавства, правил страхування та положень договору страхування,

- в інтересах клієнта,

- з належною старанністю.

Страховик повинен піклуватися про свою фінансову надійність і відмовитися від проведення політики необґрунтованого зниження страхових тарифів, яка не забезпечує наявність активів, достатніх для виконання прийнятих страховиком на себе зобов’язань.

П.п.2, 3 Кодексу етики в страховій діяльності, затверджений Лігою страхових організацій України (професійним об`єднання учасників страхового ринку) містить такі положення:

«2. Обов’язки страховиків по відношенню до клієнтів

2.1. Страховики повинні із співчуттям і розумінням ставитися до кожного випадку нанесення шкоди будь-якому клієнту, а також зважати на почуття та емоції людей, які потрапили у важке становище, а також на дії, які можуть привести до погіршення ситуації із значно більшими за обсягами негативними наслідками.

2.2. Зокрема, страхові організації не повинні:

2.2.1. змушувати клієнта відмовлятися від чинних умов договору страхування або змінювати їх (без згоди клієнта),

2.2.2. перешкоджати рішенню клієнта про вибір або зміну страховика, а також змушувати клієнта здійснити таку зміну,

2.2.3. розкривати будь-яку інформацію щодо клієнтів та договорів страхування, крім випадків, передбачених законодавством.

2.3. Страхова організація зобов’язана належно дбати про захист інформації про клієнтів та укладені з ними договори страхування.

2.4. Інформація, яка надається страховиком повинна бути правильною, повною, точною і зрозумілою, та не повинна вводити в оману. Будь-які перебільшення чи замовчування забороняються.

2.5. Страховики повинні врегульовувати страхові випадки відповідно до законодавства. Таке врегулювання повинно бути максимально активним, виходячи із природи і розміру завданої шкоди.

3. Обов’язки страховиків щодо забезпечення якості послуг, які ними надаються

3.1.Страховики зобов’язані дбати про якість послуг, що ними надаються, керуватися, зокрема, такими принципами:

3.1.1. пропонувати клієнтові сукупність запобіжних заходів, що сприяють обмеженню ризику, а отже й витрат на страхування,

3.1.2. інформувати клієнта відповідно до обсягу послуг, що йому надаються, про засади та правила, котрі застосовуються у страховій діяльності, та пояснювати пов’язані з ними права та обов’язки сторін у спосіб, що сприяє ухваленню клієнтом раціонального рішення,

3.1.3. не застосовувати в рекламі формулювань, що