3.1.4. надавати клієнтові інформацію, на яку він має право згідно із законодавством України,

3.1.5. пропонувати клієнтові страхування, що найбільш відповідає його потребам і можливостям.» [71].

Таким чином, існують права і обов’язки страховика, що випливають із конкретного договору страхування і такі, що не пов’язані з договором та відносинами із конкретним страхувальником.

До другої групи можна віднести обов’язки перед державою і суспільством, перед конкурентами, перед працівниками страховика. Сюди ж відносять обов’язки перед дійсними і потенційними клієнтами зокрема, щодо повідомлення про всі умови та правила страхування, роз’яснення положень проекту договору страхування.

3.2. Права й обов'язки страхових організацій, що випливають

із договору страхування.

Згідно з Законом України "Про страхування" страховик зобов'язаний:

1. Ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування.

2. Протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові.

3. У разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування в передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхове відшкодування) сплатою страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.

4. Відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку, щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору.

5. За умовою страхувальника в разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, при збільшенні вартості майна переукласти з ним договір страхування.

6. Тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України (ст. 19 Закону України "Про страхування").

7. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика [41].

Правам страховика кореспондують обов’язки страхувальника.

Обов'язки страхувальника полягають у наступному:

1. Своєчасно вносити страхові платежі.

2. Під час укладання договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страховoгo ризику.

3. Повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування.

4. Вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих в наслідок настання страхового випадку.

5. Повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування [41].

Договором страхування можуть обумовлюватися й інші обов'язки страхувальника.

Основним правом страхувальника є право на одержання обумовлених договором грошових сум.

Так, за договором страхування майна або пов'язаного з ним майнового інтересу (договір майнового страхування) страховик зобов'язується у разі настання зазначеної в договорі події (страхового випадку) відшкодувати страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, завдані збитки повністю або частково (виплатити страхові відшкодування) у межах обумовленої договором суми).

На випадок, коли майно застраховане на неповну вартість, відшкодуванню підлягає відповідна частина збитку, якщо інше не передбачене законодавчими актами або договором страхування. Якщо страхова сума, заявлена в угоді, перевищує справжню вартість застрахованого майна, договір є не дійсним у тій частині страхової суми, яка перевищує вартість майна.

За договором особистого страхування, страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку заплатити страхувальникові, або іншій особі, на користь якої укладено договір, обумовлену за договором страхову суму, незалежно від суми, яка за соціальним страхуванням чи соціальним забезпеченням належить йому для покриття шкоди.

При страхуванні майна, страхова сума не може перевищувати його справжньої вартості на момент укладання договору (страхової вартості). Сторони не можуть змінювати страхову вартість майна, визначеному в договорі страхування, за винятком випадків, коли страховик доведе, що він введений в оману страхувальником [51, с.110].

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, завданого застрахованому майну страхувальника або третьої особи в разі страхового випадку, якщо договором страхування не передбачена виплата страхового відшкодування в повній ціні.

Коли страхувальник уклав договори страхування майна з кількома страхувальниками на суму, яка загалом перевищує страхову вартість майна (подвійне страхування), то страхове відшкодування, яке одержано від усіх страховиків зі страхування цього майна, не може перевищувати його страхової вартості. Причому кожний зі страховиків виплачує страхові відшкодування в розмірі, пропорційно відношенню страхової суми за укладеним договором щодо загальної суми за всіма укладеними цим страхувальником договорами страхування зазначеного майна. Умовами договору може передбачатися заміна страхової виплати компенсацією збитків у натуральному розмірі в межах суми страхового відшкодування.

У договорі особистого страхування страхова сума встановлюється страхувальником згідно з домовленістю зі страховиком. Страхове забезпечення виплачується страхувальникові або третій особі незалежно від суми, яка належить йому за іншими договорами страхування, а також із соціального страхування чи соціального забезпечення, як відшкодування збитків.

Необхідно звернути увагу на окремі положення ст. 8 Закону України "Про страхування", які мають важливе правове значення.

По-перше, основним принципом майнового страхування є страхування майна на всю його дійсну вартість на момент укладання договору (страхова вартість), і розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру застрахованого майна, тобто принцип відшкодування, компенсації шкоди. В особистому страхуванні страхова сума встановлюється за згодою сторін, страхове забезпечення (грошова сума, яка належить виплаті) не залежить від реальної шкоди і співвідноситься з нею, тобто виплачується незалежно від суми, яка підлягає виплаті на інших підставах.

По-друге, у Законі міститься норма, згідно з якою, в разі коли страхова сума нижча за страхову вартість майна, розмір страхового відшкодування скорочується в тій пропорції, яким є відношення страхової суми до страхової вартості майна (якщо умовами договору страхування