1. Факт страхового випадку, що стався в період дії договору страхування.

Страхове відшкодування виплачується чи за сам факт настання страхового випадку (при страхуванні на дожиття чи на випадок смерті), чи за його обумовлені договором наслідки (наприклад, втрата здоров'я внаслідок нещасного випадку).

2. Встановлення причин та обставин настання страхового випадку. Акт про настання страхового випадку складає страховик чи його уповноважена особа. За необхідності страховик запитує відомості, пов'язані зі страховим випадком в правоохоронних, пожежних органах, банках, організаціях, медичних установах, підприємствах, комерційних фірмах, що володіють інформацією про обставини і причини страхового випадку. При цьому підприємства, установи, банки повинні інформувати страховика про пов'язані зі страховим випадком відомості, включаючи відносини, що складають комерційну таємницю.

3. Відповідність страхового випадку і встановленого об'єму страхової відповідальності. За договором особистого страхування страховик виплачує страхувальнику чи іншій особі обумовлену договором страхову суму. За договором майнового страхування сплачується сума, рівна вартості застрахованого майна.

4. Обумовлення договором страхування наслідків страхового випадку (наприклад, лікування протягом 4-х місяців з подальшим переходом на інвалідність).

5. Виплата страхової суми (або її частини), якщо на момент страхового випадку був сплачений і документально підтверджений платіжним дорученням страховий внесок, а також виконані всі вимоги, передбачені умовами договору.

6. Документальне підтвердження того факту, що страховий випадок стався саме зі страхувальником чи застрахованою особою в ситуації, що не суперечить умовам страхування. Вказане підтвердження здійснюється шляхом аналізу наданих документів (акту про нещасний випадок, висновку медичної установи і правоохоронних органів).

7. Визначення розміру страхового відшкодування і його отримувача. У даному випадку вирішується питання повної чи часткової виплати, відповідного спадкоємця, котрий повинен отримати страхову суму у випадку загибелі чи смерті страхувальника (застрахованого), наявності вигодонабувача, встановлення його особи та місця проживання.

Якщо в наявності є всі сім факторів і вони документально підтверджені, страховиком приймається рішення про виплату страхового відшкодування відповідно до умов, зазначених у договорі страхування [42, с.123].

Страховик має право відмовитися від виплати страхових сум (страхового відшкодування) у випадку, коли встановлені такі факти.

1. Навмисні дії страхувальника або особи, на користь котрої укладено договір про страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України.

2. Вчинення страхувальником - громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку.

3. Подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування.

4. Отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в заподіяному.

5. Невчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

6. Інші випадки, передбачені законодавством України.

7. Умовами договору страхування може бути передбачено інші підстави для відмови від виплати страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову від виплати страхових сум приймається страховиком та повідомляється страхувальникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмова страховика від виплати страхових сум може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку [72, с.234].

До страховика, котрий виплатить страхові відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1. Закінчення терміну дії.

2. Виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі.

3. Несплата страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим, якщо перший або черговий страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів із дня висунення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору.

4. Ліквідації страхувальника юридичної особи або смерті страхувальника чи втрати ним дієздатності за винятком випадків, передбачених ст. 21-23 Закону України "Про страхування".

5. Ліквідації страховика в порядку, встановленому законодавством України.

6. Прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним.

7. В інших випадках, передбачених законодавством України [41].

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника чи страховика на будь-якому етапі дії договору, якщо це передбачено відповідними правилами й умовами договору страхування. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за ЗО днів до дати припинення договору, якщо інше не передбачено. Правові наслідки, пов'язані з достроковим розірванням договору, визначаються залежно від того, допущені чи ні будь-якою зі сторін порушення правил страхування. Так, у разі дострокового припинення договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому внески за відкиданням певних витрат на ведення справи. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком правил, то він (страховик) повертає страхувальнику всі внески. Страхувальник при бажанні може поновити припинений за його особистою ініціативою договір страхування, якщо не закінчився строк, на який договір було укладено. Для цього необхідно одночасно сплатити неустойку в розмірі 15 відсотків від річної страхової премії і дисконтну суму, що видається страховиком у разі розірвання договору страхування (дисконтний множник визначається за обліковою ставкою банку) [73, с.180].

Такий самий порядок передбачено у разі дострокового розірвання страхового договору на вимогу страховика.

У тому разі коли ініціатива дострокового розірвання договору не пов'язана з порушенням правил страхування,