Цивільна правосуб’єктність юридичної особи, тобто її здатність бути суб’єктом цивільних відносин, складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності цієї особи, і включає до свого змісту низку елементів.

Хоча згідно з частиною 1 ст. 91 ЦК України юридична особа, ніби, має універсальну правоздатність, що відображає загальні тенденції розвитку концепції вітчизняного цивільного законодавства, разом з тим, обсяг цивільної правоздатності юридичної особи визначається її засновницькими документами.

Практично це означає, що для страховиків страхування є виключним видом діяльності.

У ст. 2 Закону України "Про страхування" зазначається, що страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками резидентами України.

Страховик - це юридична особа, яка згідно з договором стра-хування або відповідною нормою закону бере на себе зобов'язання за визначену винагороду відшкодувати страхувальнику або іншій застрахованій особі шкоду, що виникла в разі настання певної по-дії (страхових випадків).

Класифікація страхових організацій може проводитись за різними критеріями. Такі класифікації можуть базуватись як на особливостях страховиків, встановлених нормативно-правовими актами, так і на доктринально-виведених особливостях.

З формою власності страхові організації можна поділити на три види:

- державні страховики - організації, єдиним власником яких є держава, і які у своїй назві містять слова “державна”, “національна” або похідних від них.

- приватні страховики – організації, засновниками яких є фізичні та юридичні особи;

- змішані страховики - організації, засновниками яких є фізичні і юридичні особи та держава.

За наявністю права на здійснення окремих видів страхування страховики поділяються на два види:

- звичайні страховики;

- уповноважені страховики – страховики, що володіють пріорітетним правом для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі, якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України.

За організаційно-правовою формою страховики можуть бути таких видів:

- страховики, створені у формі акціонерного товариства;

- страховики, створені у формі повного товариства;

- страховики, створені у формі командитного товариства;

- страховики, створені у формі товариства з додатковою відповідальністю

За видами діяльності страховиків можна поділити на такі види:

- страховик, який отримав ліцензію на страхування життя і не має права займатися іншими видами страхування;

- страховик, який здійснює один або декілька із перелічених віидів страхування:

o страхування, пов’язане із життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

o страхування, пов’язане із володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

o страхування, пов’язане із відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

За специфікою клієнтів, що ними обслуговуються:

- страхові компанії загального профілю;

- спеціалізовані страхові компанії;

- кептивні страхові компанії.

Ю.О. Заіка вказує, що за територією обслуговування страховиків можна поділити на:

- місцеві страховики;

- регіональні страховики;

- національні страховики.

- транснаціональні страховики (в Україні та-ких компаній не існує).

Характеризуючи страховиків в Україні, окремо слід наголосити на існуванні і призначенні перестраховиків.

Окремої уваги заслуговують страхові посередники. У теорії цивілістики та практиці ведення страхового бізнесу роз-різняють три основних види страхових посередників:

1) страхові агенти;

2) страхові брокери;

3) перестрахові брокери.

Зміст, сутність і призначення страхування найяскравіше та найповніше проявляється через його функції. У літературі зазначається, що найважливішими серед них є відновлювальна функція; попереджувальна функція; ощадна функція; контрольна функція.

Права і обов’язки страховика поділяються на два види – ті, що випливають, і ті, що не випливають із конкретного договору зі страхувальником.

Згідно з Законом України "Про страхування" страховик зобов'язаний:

1. Ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування.

2. Протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові.

3. У разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування в передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхове відшкодування) сплатою страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.

4. Відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку, щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору.

5. За умовою страхувальника в разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, при збільшенні вартості майна переукласти з ним договір страхування.

6. Тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України (ст. 19 Закону України "Про страхування").

7. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика

Список використаних джерел

1. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – 776 с.

2. Гражданское право. Том І. Учебник. Издание шестое, переработанное и дополненное /Под ред. Ю. К.Толстого, А.П.Сергеева. – М.: ООО «ТК Велби», 2002. – 776 с.

3. Андреев В.К. Правосубъектность хозяйственных органов: сущность и реализация / В.К. Андреев.– М.: «Наука», 1986. – 124 с.

4. Цивільний кодекс України вiд 16 січня 2003р. // www. rada. kiev. ua.

5. Цивільний кодекс Української РСР від 28 липня 1963р. // www. rada. kiev. ua.

6. Цивільний кодекс України (науково–практичний коментар). /За заг. ред. Є.О. Харитонова – Х.: ООО “Одіссей”, 2001. – 800 с.

7. Стучка П.И. Курс советского гражданского права. ІІ. Общая часть гражданского права / П.И. Стучка. – М.: Издательство коммуннистичес-кой академии, 1929.