Проте ці об'єднання не мають права безпосередньо займатися страховою діяльністю.

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Державна реєстрація об'єднань страховиків проводиться в порядку, передбаченому для реєстрації страховиків. Орган, що здійснює реєстрацію страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю [41].

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів, за шкоду заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо зазначеного виду страхування, повинні увійти до Моторного (транспортне) страхового бюро, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Договори морського страхування із страхувальниками-резидентами і договори обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення, укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали у встановленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхового бюро. Морське страхове бюро координує діяльність страховиків у галузі страхування морських ризиків та представляє їх інтереси у міжнародних об'єднаннях страховиків [42, с.146].

Обов'язковою умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби на страхові послуги і страховиків, здатних задовольнити ці потреби.

Важливим елементом, ядром страхового ринку є страхова компанія. Саме на рівні страхової компанії відбуваються процеси формування і використання страхових фондів та страхових резервів, формуються одні і з'являються інші економічні відносини, переплітаються особисті, групові та колективні інтереси страховиків і страхувальників. Страхова компанія діє на страховому ринку як самостійна, економічна одиниця, якій притаманні техніко-організаційна єдність та економічна відособленість. Завдяки цьому, страхова компанія має можливість самостійно укладати договори зі страхувальниками та реальне право взаємодіяти з посередниками та іншими суб'єктами на страховій арені [43, с.49].

Стаття 984 Цивільного кодексу України встановлює, що страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом [4].

Стаття 2 закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. визнає страховиками фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України “Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені та діють відповідно до Закону України "Про страхування" [41].

Слід зазначити, що Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування» від 10 травня 1993 р., що втратив чинність 7 березня 1996 р. визначав це поняття аналогічно, зазначаючи, що страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України “Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Декретом, для здійснення страхової діяльності в Україні, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення цієї діяльності [44].

Закон, на відміну від декрету, визначає страховика не просто через поняття юридичної особи, а через поняття «фінансова установа».

Отже, страхова організація – це вид фінансової установи. В свою чергу фінансова установа за визначенням закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року це - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг [45].

Страховик - це юридична особа, яка згідно з договором стра-хування або відповідною нормою закону бере на себе зобов'язання за визначену винагороду відшкодувати страхувальнику або іншій застрахованій особі шкоду, що виникла в разі настання певної по-дії (страхових випадків) [46, с.663].

Вимоги до страхових організацій.

Стаття 2 закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. встановлює, що учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України [41].

Транснаціональних страхових компаній в Україні немає. Законодавство не дозволяє створення іноземних страхових компаній або їхніх філій. Йдеться про захист розвитку власної страхової індустрії, прагнення поліпшити платіжний баланс країни, використавши тимчасово вільні кошти страховиків для збільшення інвестицій у власну економіку. Такі заходи виправдані у тому разі, коли розвитку внутрішнього страхового ринку надають відповідні пріоритети. Однією з головних умов є нарощування фінансового і кадрового потенціалу компаній, створення механізму стимулювання попиту на страхові послуги, посилення боротьби з фінансовими махінаціями, а також створення клімату довір'я до страховиків [47, с.98].

Враховуючи велике економічне значення страховика як суб'єкта ринкових відносин, що має забезпечувати стабільність та безперервність відтворювального процесу окремого суб'єкта ринку та суспільства в цілому, а також розуміючи його вагомість для досягнення високого рівня соціальної захищеності громадян, ст. 2 Закону України "Про страхування" передбачає, що учасників страховика, тобто осіб, що уособлюють одного страховика, повинно бути не менше трьох. Такий підхід піднімає рівень гарантій виконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальником відповідно до умов страхового договору [41].

Виходячи із необхідності формування та подальшого розвитку національного страхового ринку, чинне законодавство визначає, що страхова діяльність на