Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

У страховій справі застосовують кілька систем страхування та франшизи. У страхуванні майна найбільш поширеною є система страху-вання за дійсною вартістю майна, що визначається як фактична на день підписання договору. Страхування за системою пропорційної від-повідальності передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків, за системою першого ризику передбачає виплату відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми, за системою "дробо-вої частини" передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показною вартістю, за системою відносної вартості.

Особиста участь страхувальника у покритті збитків виражається через франшизу. Франшиза - звільнення страховика від покриття збит-ків передбачена підписаним страховим договором. Буває умовна та безумовна франшиза.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, юридичний, соціальний, міжнародний.

Міжнародний аспект зводиться до усунення національних відмін-ностей у законодавствах різних країн.

Страховий ринок в умовах ринкової економіки є часткою фінансо-вого ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього. Основною функцією страхово-го ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхо-вого захисту суспільства.

За структурою страховий ринок розрізняють на інституціональну, територіальну, галузеву та організаційну. Інституційна структура передбачає розмножування приватної, публічної або комбінованої форми власностей. Вона може бути представлена акціонерними, корпо-ративними, взаємними державними страховими компаніями. Страховий ринок в територіальному аспекті розділяють на місцевий, національ-ний та світовий. За галузевою ознакою виділяють ринки особистого та майнового страхування.

Організаційна структура страхового ринку представляє страхове товариство або страхова компанія, асоціації, пули, об'єднання, то-вариства взаємного страхування, страхові агенти, страхові брокери страхові посередники, перестрахувальні компанії (перестраховики) моторне (транспортне) страхове бюро, комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. На страховий ринок впливають як і внутрішня структура страхового ринку так і зовнішнє середовище страхового рин-ку яке складається з елементів, якими страховик може управляти (ринковий попит, конкуренція, ноу-хау, (інфраструктура) та з тих, на які він впливати не може (чисельність населення, його вікова та статева структура) Отже страховий ринок - це відкрита система здат-на до розширення та звуження, залежна від економічної ситуації в країні і від активності страховика.

1. 2. Діяльність страховика в умовах ринкової економіки.

Інвестиційна діяльність страховика завжди пов'язана з розміщенням та управлінням страховими резервами. Способи найкращого розміщення цих резервів являють собою інвестиційну стратегію страховика. Згід-но з структурою інвестиційних інститутів та розмежуванням відпові-дальності може виникнути, як мінімум, два різновиди страхування відповідальності:

1) страхування інвестора від помилкових дій інвестиційного консультанта та посередника;

2) страхування інвестиційного консультанта і брокера від влас-них помилок і пов'язаних з цим претензій до них з боку інвестора та інших осіб.

Страхові компанії, беручи на себе зобов'язання за даним видом страхування, пропонують такі варіанти страхового покриття, тобто страхують:

1) річний доход інвестора на рівні, що забезпечується безризиковим вкладенням капіталу;

2) величина, яка дорівнює різниці між оголошеним розміром диві-денду і фактичним його розміром;

3)ризик втрати капіталу, вкладеного в купівлю акцій, у розмірі номінальної вартості акцій або фактично сплачених сум;

4) втрачений прибуток у розмірі прибутку з безризикового вкла-дення капіталу або фактичних виплат за попередній рік;

5)доход за 3-5 і більше років, поки фактично отриманий доход інвестора з цінних паперів не досягне 3-5-ти кратного безризикового доходу на власний капітал. Різні варіанти покриття передбачають різ-ну міру відповідальності страховика і впливають на розмір страхової премії; яка визначається як добуток страхової суми на ставку про-цента за даним видом ризику. Величина ставки процента залежить від: виду цінних паперів, номі-нальної ціни їх, коригування на момент купівлі, фінансового стану елемента, обсягу перестрахування за даним видом ризику, розміру франшизи.

При страхуванні підприємницьких інвестицій складається угоду, за якою інвестор купує страховий поліс страховика, який не бере участі в даному інвестиційному проекті, такими видами страхування можуть бути: страхування будівництва; страхування поставок будівель-них матеріалів під час будівництва; страхування кредитів, що йдуть на забезпечення інвестицій тощо.

Також є ризики, які не можуть бути охоплені страховими компа-ніями і які пов'язані з нестабільністю всередині політичного життя краї-ни, куди спрямовують інвестиції. “Ситуацію в країні, яку оцінює іно-земний інвестор з погляду своїх інтересів називають інвестиційним кліматом”.11 Базілевич В.О., Базілевич К.С. –“Страхова справа” м. Київ 1997р. інвестиційний клімат складається з багатьох факторів ри-зику. Всі фактори ризику можна звести в три групи:

1) соціально-політична ситуація в країні та перспективи її розвитку;

2) внутрішньо-економічна ситуація та її перспективи;

З) зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.

1. 3. Стратегічне та оперативне фінансове планування

страхової організації.

Надзвичайно важливе місце в системі страхування займає плану-вання роботи страхової організації. У нових умовах ринкової економі-ки основою планування розвитку страхової організації є її стратегіч-ний план, який колектив організації розробляє, виходячи із своїх контрольних завдань, а також з господарських зв'язків, які склалися. Процес планування включає в себе не тільки розробку, але й організа-цію їх виконання. Стратегічне та оперативне фінансове планування - це свого роду закон життя кожної страхової організації.

При стратегічному фінансовому плануванні страхової організації складають прогноз розвитку на 3 або більше років, де визначені на перший