Стратегічне фінансове планування потребує оцінку платоспромож-ності і ризиків страхової організації на кінець кожного календарного року і підходи до перестрахування (з розрахунком нормативного запасу платоспроможності і коефіцієнта платоспроможності, коефіцієнта ризику і коефіцієнта ймовірності дефіциту коштів страхової організації)

В стратегічному фінансовому плані на 3 і більше років поквар-тально на перший рік, а дальше на кожний рік вказані:

- розмір своїх грошових коштів;

- кількість договорів (по особистому страхуванню - кількість застрахованих);

- сума страхових внесків;- сума страхових виплат;

- розмір створених технічних (математичних)резервів;

- витрати на проведення страхової діяльності, в тому числі комісійні винагороди агентам (брокерам) і за перестрахування;

- розмір очікуваного прибутку, в тому числі:

- розмір вільних резервів;

- чистий прибуток.

Базові дані для складання стратегічного фінансового плану зво-дяться в окрему таблицю.

В окремій таблиці під назвою баланс доходів і витрат страхової організації (не менше чим на 3 роки) заносимо доходи (загальна сума страхових платежів, новий капітал, кредити, доходи від розміщення активів, продажа активів, інші доходи) і витрати (страхові виплати, страхові резерви, в тому числі технічні резерви, комісійні винагоро-ди за розміщення страхових полісів, оренда і утримання будівель, транспорт і зв'язок, сервіс, розрахунки з банками, реклама, заро-бітна плата, начислення на заробітну плату, податки, дивіденди, при-дбання або оренда обладнання). В низу таблиці виводиться балансо-вий показник.

Для повсякденного управління, регулювання з метою забезпечення безумовного виконання річного фінансового плану страхові організа-ції здійснюють оперативне планування. Воно полягає в детальному пла-нуванні роботи всіх підрозділів страхової організації, доведенні основних планових завдань до кожного страхового агента. Оперативні плани розробляються на місяць, декаду, добу, зміну. Основне завдан-ня оперативного планування в тому, щоб забезпечити узгоджену, рит-мічну роботу всіх підрозділів і працівників страхової організації.

1. 4. Актуарні розрахунки в страховій організації.

Страхова діяльність страхових організацій, як і будь-який різ-новид економічної діяльності, пов'язана з витратами. Визначення витрат, необхідних для страхування даного об'єкта називається актуальними розрахунками, за допомогою яких визначається частка участі кожного страхувальника в створенні страхового фонду, тобто розмір тарифних ставок. Форма, за якою ведеться обрахунок витрат називаєть-ся актуарною калькуляцією.

За допомогою актуарних калькуляцій визначають “собівартість послуги страховика, страхові платежі, розмір страхового ризику, су-му та питому вагу витрат на ведення справи з обслуговуванням дого-вору страхування.”11 Базілевич В.О., Базілевич К.С. –“Страхова справа” м. Київ 1997р.

За допомогою актуарних розрахунків досліджують та групують ризики, визначають математичну ймовірність настання страхового ви-падку, математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення стра-хової справи, математичне обґрунтування необхідних резервних фон-дів страховика, дослідження норми дохідності капіталу при інвесту-ванні, визначення залежності між величинами процентної ставки та брутто-ставки.

Актуарні розрахунки класифікують за видами страхування в майновому, особистому страхуванні, страхуванні відповідальності, за часом складання: планові та звітні, за ієрархією: для всієї країни (загальні) для регіону (зональні) для району (територіаль-ні)

Для виконання зобов'язань страховика перед страхувальником за підписаним договором страхування використовують тарифну ставку.

Тарифна ставка - ціна страхового ризику та інших витрат. Сукупність тарифних ставок називається тарифом. Страхова премія (страховий внесок) має триаспектну форму прояву: математичну, юридичну, економічну. Страховий внесок у математичному смислі вира-жається як середня величина, тобто як частка, що припадає на один поліс страхового портфеля від усіх зобов'язань страховика. Часто страхова премія встановлюється в певних відсотках від страхової су-ми. Величина страхової премії залежить від ряду чинників і насампе-ред від галузевих особливостей особистого та майнового страхування. У майновому страхуванні (Іб) страховий внесок може бути пред-ставлений середньою величиною, що являє собою відношення між загаль-ним очікуваним розміром платежів страхування (ЕП) за певний промі-жок і загальним числом застрахованих об'єктів (п).

Для визначення страхового внеску за особистим страхуванням важ-ливо передбачити ймовірність смерті чи ймовірність захворювання.

При визначенні страхових премій за майновим страхуванням слід враховувати вірогідність настання страхового випадку, частоту та складність ризику, коефіцієнт комунікації ризику, коефіцієнт збит-ковості, збитковість страхової суми, норму збитковості, частоту збитків. Частота страхових подій це показник який характеризує кіль-кість страхових подій у розрахунку на один об'єкт страхування.

Коефіцієнт акумуляції (накопичення) ризику показує середнє чис-ло об'єктів, що постраждали від страхової події.

Коефіцієнт збитковості показує питому вагу виплаченого стра-хового відшкодування в страховій сумі усіх об'єктів, що постраждали.

Збитковість страхової суми (ймовірність збитків)показує пи-тому вагу виплаченого страховиком відшкодування збитків у страхо-вій сумі усіх застрахованих об'єктів.

Середня страхова сума на один об'єкт (договір) страхування визначається як відношення загальної страхової суми всіх об'єктів страхування до кількості всіх об'єктів страхування.

Норма збитковості (коефіцієнт виплат)- відношення суми вип-лаченого страхового відшкодування до суми зібраних страхових премій, виражена у відсотках. Частота збитків визначається множенням часто-ти страхових подій на коефіцієнт кумуляції.

Страхові премії бувають наступних видів:

1) за своїм призначенням страхові внески набирають таких форм: ризикова премія, заощаджувальний (нагромаджувальний) внесок, нетто-премія, достатній внесок, брутто-премія;

2) за характером ризиків розділяють на натуральні і постійні;

3) за формою сплати страхових внесків розділяють на одноразо-ві, поточні, річні, розстрочені;

4) за часом сплати премії розділяють на авансові і попередні;

5) від відображення в балансі страховика розділяють на перехід-ну, ефективну, результативну;

6) за величиною премії розділяють на необхідну, справедливу, конкурентну;

7) від способу нарахування премії розділяють на середні, ступе-неві, індивідуальні. Виділяють ще основну премію та додаткову, а також перестрахувальну премію і цільмерівську (резервну) премію.

1. 5. Фінансова стійкість страхової організації.

Проблемою номер один для будь-якої страхової організації