- аналіз основних причин, які викликали відхилення фактичних показників від передбачених. У процесі такого аналізу в першу чергу слід виділити ті показники, за якими спостерігаються "критичні від-хилення" від цільових нормативів і показників планів;

- визначення системи дій під час встановлення відхилень фак-тичних результатів від передбачуваних. Принципова система дій полягає в трьох алгоритмах:

а) "Не втручатися" - ця форма реагування передбачається у тих випадках, коли розмір відхилень значно нижчий за встановлений кри-тичний критерій;

б) "ліквідувати відхилення" - така система дій передбачає розробку заходів щодо забезпечення виконання нормативних або плано-вих показників;

в) "змінити систему нормативних або планових показників" - та-ка система дій застосовується у тих випадках, коли виконання вста-новлених нормативних або планових показників нереальне;

- вияв резервів нормалізації діяльності й підвищення її ефек-тивності.

Процес реалізації цього принципу пов'язаний із використанням алгоритму "ліквідувати відхилення";

- обґрунтування пропозицій щодо зміни окремих цільових норма-тивів і показників.

Організація контролю має ґрунтуватися на засадах побудови сис-теми моніторингу за повнотою досягнення цілей стратегії управління страховою організацією. Основною метою розробки системи моніторингу є своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від передбачу-ваних, виявлення причин, які генерують ці відхилення і розробка пропозицій щодо коригування окремих напрямів управління з метою нормалізації показників.

Проведені дослідження дають змогу зробити висновок, що органі-зація управління фінансовою стійкістю у страхових організаціях до-поможе зміцнити рівень їхнього фінансового стану, створити ефектив-не підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління страховиком у складних умовах періоду ринкової трансформації еко-номічного механізму України.

ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

2. 1. Джерела формування прибутків.

Основними складниками фінансів страховика являються активи. До них відносяться основні кошти, обігові кошти, інвестиції, нема-теріальні активи, акціонерний капітал, капітальні витрати, текучі витрати, прибуток.

Грошовий оборот страховика включає в себе два відносно самос-тійних грошових потоків, обіг коштів, забезпечуючий страховий захист і обіг коштів, зв'язаний з організацією страхової справи. При цьому перший потік проходить два етапи: на першому етапі формуються і розподіляється фонд страхових резервів; на другому етапі частина коштів страхових резервів інвестується з метою отримання прибут-ку.

“Страхова організація може мати доходи від страхових операцій, доходи від інвестиційної діяльності, а також і другі нестрахові доходи.”11 Шляхов К.В., Бігдаш В.Д. “Страхование” м. Київ 1998 – 150С.

Доходи від страхових операцій формуються на основі страхо-вих премій, які отримує страховик. Вона представляє собою ціну прода-жі страхової послуги. Основою обчислення страхової премії являється страховий тариф. Жорстке цільове розходування страхових премій дає можливість забезпечити формування страхових резервів, запасних фон-дів в достатніх розмірах.

Крім цього згідно Закону України "Про страхування" в склад до-ходів від проведення страхування включаються:

І) зароблені страхові премії по договорах страхування і пере-страхування;

2) комісійні премії за перестрахування;

3) частка від страхових сум і страхових відхилень, заплаченими перестраховщиками;

4) повернення суми із централізованих страхових резервних фондів;

5) повернення суми технічних резервів.

Валовим доходом страховика від страхової діяльності рахується сума отриманих (нарахованих) на протязі звітного періоду (наприклад, календарного року) валових внесків по договорам страхування і, за вирахуванням суми внесків, переданих в перестрахування, суми повер-нених страхувальникам і премій, одержаних від філіалів не маючих статусу юридичної особи. Доходи від інвестиційної діяльності можуть бути використані як на компенсацію збитків від страхових операцій, так і на розвиток страхової справи, в інвестиційних цілях. Таким чином підтримується нормальна рентабельність діяльності страховика при низькій ціні на страхову послугу. Крім страхових премій і дохо-дів від інвестиційної діяльності, страхова організація може мати також доходи від надання різного роду послуг, зв'язаних перш за все з агентуванням Інших страховиків, з проведенням робіт по риск — менеджменту, з консультаціями і т. д.

Витрати страховика формуються в процесі розприділення страхо-вого фонду і назначаються на погашення зобов'язань перед страхов-ником і фінансуванням діяльності страхової діяльності. В зв'язку з цим в страховій справі прийнята наступна класифікація витрат: вит-рати на виплату страхових відшкодувань і страхових сум; відчислен-ня в запасні фонди і резерви внесків, відрахування в технічні резер-ви, відмінні від резервів незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства, витрати на ве-дення страхування та інші витрати. Разом всі ці витрати представ-ляють собою собівартість страхових операцій.

Собівартість у страховій справі - явище особливе, яке має свою специфіку в порівнянні з іншими галузями економіки. Обіг коштів страхової організації має ризиковий характер. Страховик, беручи на себе страхову відповідальність по даному дого-вору, тільки приблизно знає, в яку суму йому обійдеться надання тієї чи Іншої страхової послуги.

Витрати на ведення справи страхової розділяються на аквізі-ценні, інкасові, ліквідаційні і управлінські.

Прибуток страхової організації являється основною метою. Однак, страховик не може прагнути до одержання великого прибутку від страхових операцій, оскільки цим би порушився принцип еквівалент-ності взаємовідношення страховика і страховщика.

Фінансовий результат страхових операцій страховика визначається шляхом різниці його фактичних доходів і витрат. При підведенні підсумків господарської діяльності страховика фінансовий результат визначають за рік.

Фінансовий результат включає два елемента: прибуток (збиток) страховика і приріст (або відтік) резерву внесків.

Прибуток від страхових операцій представляє собою різницю між ціною поданих страхових послуг і їх собівартістю.

Фактичний прибуток від страхових операцій включає:

І) прибуток у тарифах;

2) економію з витрат на ведення страхової справи;

3) економію на управлінських витратах, яка є тоді коли їхні темпи зростання відстають від темпів зростання страхових платежів.

Показником рівня доходності, який визначається як відношення річної суми прибутку до річної суми премій по будь-якому виду страхування