Рівень рентабельності показує, який прибуток отримує страхо-вик з кожної гривні страхових платежів. Цей показник ув'язує розмір прибутку як джерела фінансових ресурсів з обсягом робіт із формування страхового фонду.

2. 2. Управління ризиками у фінансовій діяльності страхових організацій.

Управління ризиком визначається як ціленаправлений пошук і організацію роботи по зниженню ступеня ризику, одержанню і збільшен-ню доходу.

Процес управління ризиком можна розділити на такі етапи:

- ідентифікація підтвердженого ризику;

- оцінка ризиків;

- вибір методів управління ризиком і застосування їх.

Рішення задачі ідентифікації ризику розбивається на дві частини:

І) виявлення ризику, тобто виявлення того, що підлягає небезпеки, ризику. Застосовуються наступні методики: організаційна схема, бухгалтерські і інші звіти, схеми потоків, аналіз "вхід-вихід";

2) ідентифікація діючих причин і ризиків, проводячих до подіб-ного результату. Застосовуються методики:

- контрольні списки, при розборці яких необхідно обстежити об'єкт, оскільки тільки на місці можна провірити виконання стандар-тів технічного обслуговування і зберігання будівель;

- аналіз подій, які можуть визвати проблеми в бізнесі.

Оцінка ризику - це визначення кількісним або якісним способом ступені ризику. На цьому етапі оцінюється можливість збитків від конкретного ризику і аналізується або розраховується відповідний розмір збитку.

Розрізняють якісну і кількісну оцінку ризику і “відносну оцінку ризику”11 Закон України “Про страхування” Розділ І стаття 7 на основі аналізу фінансового стану підприємства.

При якісній оцінці визначають можливі види ризику, а також фак-тори, впливаючі на рівень ризику при виконанні відповідного виду діяльності. Завжди, якісний аналіз підприємницького ризику приво-дять на стадії розробки бізнес-плану.

Серед підходів до кількісної оцінки ризику виділяють наступні: статистичний метод оцінки, метод експертних оцінок, використання аналогів.

Відносна оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства - один із самих доступних в даний час методів ризику для підприємницьких структур. Фінансовий стан фірми - це комплексне поняття, характеризуючи системою абсолютних і відносних показників, відображаючи розміщення і використання фінансових ресурсів під-приємства. Аналіз даних показників дозволяє оцінити фінансову стій-кість фірми, яка в свою чергу являється критерієм оцінки ризику. Залежність між фінансовою стійкістю підприємства і ризиком прямо-пропорційна: як тільки підприємство становиться фінансово нестійким - виникає ризик банкрутства. Аналіз фінансового стану під-приємства являється одним із елементів попередження банкрутства на самих ранніх стадіях.

Вибір методів управління ризиком і їх застосування проводиться на даних оцінки ризику. Серед способів управління ризиками виділяють дві групи - організаційно-технічні і фінансово-договірні способи.

До організаційно-технічних відносяться способи уникнення ризи-ків і способи зменшення ризиків. Спосіб уникнення ризиків заклю-чається в обмеженні збитку.

Способи зменшення ризиків націлені на зменшення або неймовір-ності збитків. З цією метою використовують такі методи:

- організаційні способи (розділення, об'єднання, диверсифіка-ція);

- технічні способи;

- навчання і тренування персоналу;

- комбінований спосіб.

Розділення ризиків, як правило, здійснюється за рахунок роз-ділення активів підприємства. Активи можуть бути розділені шляхом: фізичного розділення самих активів, розділення активів по вартості. При об'єднанні ризику можливий ризик ділиться між декількома суб'єктами економіки.

Диверсифікація - спосіб розділення активів (інвестицій) з послідуючим об'єднанням ризиків. Метод деверсифікації позволяє знизити виробничі, комерційні і інвестиційні ризики.

Технічні способи включають процедурні способи і технічні.

Процедурні способи можуть включати: планування і підготовку дублюючих виробничих потужностей, планування міроприємств на випа-док аварії, ліквідацію слабких структурних місць. Необхідність нав-чання і тренування персоналу обумовлена тим, що людський фактор нерідко повинен появі ризикових ситуацій.

При комбінованому способі здійснюється комплексне одночасне використання всіх або частки із перелічених вище способів. Скла-дається план міроприємств, відповідний часу реалізації діяльності або конкретного проекту.

Друга група способів управління ризиками визначається як фінансово-договірні способи. Вони включають: способи самостійного проти-річчя ризику, способи передачі ризику, страхування ризиків.

Способи самостійного протиріччя ризику заключаються у фінансу-ванні збитків за рахунок своїх коштів. До таких способів відносяться: здійснення спеціального внутрішнього фонду, організація галузевої страхової компанії, фінансування ризику із текучого бюджету.

Передача ризику здійснюється укладенням контрактів таких ти-пів: будівельних (всі ризики, зв'язані з будівництвом, бере на себе будівельна фірма), орендних; контрактів на збереження і перевезення вантажів; контрактів продажі, обслуговування, забезпечення; договорів факторингу; біржових договорів.

Страхування ризиків відносяться до методу передачі ризику з допомогою заключення контракту і найбільше близько відповідає іде-альним умовам. Для організації процесу менеджменту ризиків здійснюється пов-ний управлінський цикл, який включає шість етапів: визначення цілі, ідентифікація (виявлення) ризику, оцінка ризику, вибір метода управління ризиком, застосування вибраного метода, оцінка результатів.

На етапі оцінки результатів аналізується ступінь досягнення поставленої цілі і виясняється кутність відхилення, а також пропо-нується корекція цілі і повторення циклу управління.

2. 3. Аналіз грошових потоків страхової організації.

Фінанси, які находяться в розпорядженні і володінні страховика, забезпечують його діяльність по забезпеченню страхового захисту. Страховик формує і використовує кошти страхового резервного фонду (або страхових резервів), покриваючи матеріальний збиток страхівника і свої затрати на організацію страхового захисту.

Крім того, з метою отримання доходу від використання поступив-ших в його розпорядження фінансів, страховик займається інвестицій-ною діяльністю, використовує для цього частку коштів страхових резервів і свої кошти.

Внаслідок цього грошовий страховий оборот страховика більш складний, ніж у підприємців, зайнятих в інших сферах бізнесу.

“Грошовий оборот страховика включає в себе два відносно самос-тійних грошових потоків:

- оборот коштів, забезпечуючий страховий захист;

- оборот коштів, зв'язаний з організацією страхового діла.”11 Шляхов К.В., Бігдай В.Р. “Страхование” м. Київ 1998 – ст. 148

При цьому перший потік проходить два етапи:

- на першому етапі формується і розподіляється фонд страхових резервів;

- на другому етапі частина коштів страхових резервів інвес-тується з ціллю отримання прибутку.

Дуже важливою особливістю першого потоку коштів страховика являється ризиковий, ймовірний характер