Дипломна робота з страхової справи

на тему:

“Забезпечення рентабельності страхової діяльності”

ЗМІСТ

Вступ с.3

РОЗДІЛ І.

Теоретичні засади організації страхової діяльності

1.1. Сутність, класифікація та учасники страхових відносин с.5

1.2. Суть та види діяльності страхових компаній с.14

1.3. Рентабельність страхової діяльності: сутність та механізм її визначення с.32

РОЗДІЛ ІІ.

Аналіз рентабельності страхової діяльності

2.1. Тенденції розвитку страхової діяльності в Україні с. 38

2.2. Оцінка рентабельності діяльності за формами проведення на прикладі ЗАТ СК “Кредо-класик” с. 49

2.3. Аналіз рентабельності галузей страхування на прикладі ЗАТ СК “Кредо-класик” с. 56

РОЗДІЛ ІІІ.

Проблеми та шляхи забезпечення рентабельності діяльності страхових компаній

3.1. Проблеми діяльності страхових компаній с. 60

3.2. Перспективи подальшого розвитку страхової галузі та підвищення її прибутковості c. 69

ВИСНОВКИ с.83

Список використаних джерел та літератури с.88

ВСТУП

Ринок фінансових послуг в Україні досі перебуває на етапі становлення. Тому в ньому існує очевидний дисбаланс: домінує банківський сектор, другорядні позиції займають сектори страхування та фондових операцій.

Головною метою економічної політики будь-якої країни є збільшення темпів економічного зростання за умови фінансової стабілізації та створення на цій основі сприятливих умов для структурних перетворень.

Як свідчить світовий досвід, відчутного імпульсу зростанню національної економіки надає повноцінний розвиток страхової інфраструктури.

Сучасне страхування — одна із галузей економіки України, що досить динамічно розвивається. Обсяги операцій на ринку страхових послуг неухильно зростають. Так, за результатами діяльності страхового ринку за 2002р. частка страхування у ВВП України склала 2% проти 1,5% у 2001р.; загальний обсяг страхових премій склав 4 442 млн. грн. (проти 3 031 млн. грн. у 2001 р.). Страхування суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства і як таке — належить до кола чинників, що безпосередньо визначають рівень економічної безпеки країни.

Зацікавленість держави в розвитку страхового ринку полягає в тому, що завдяки страхуванню уможливлюється підвищення соціального захисту населення та господарюючих суб'єктів; зменшується навантаження на державний бюджет у частині відшкодування непередбачуваних збитків природно-техногенного характеру; вирішуються окремі проблеми соціального забезпечення завдяки перенесенню державних соціальних виплат з коштів бюджету на страхові виплати. Страхування є стабільним і довгостроковим джерелом інвестування. Страхова галузь може й повинна використовуватися як ефективний інструмент пенсійної реформи. Водночас, розвиток якісного страхування — процес поступовий і тривалий.

Розвиток страхування в Україні стримується багатьма об'єктивними та суб'єктивними чинниками. Головними серед них є відсутність платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня життя населення, обмеженість корпоративних фінансів, нестійкість податкової системи, відсутність економічних стимулів розвитку страхування. Водночас, страхових компаній, що займаються реальним страхуванням і мають достатньо власних ресурсів для обслуговування крупних клієнтів, не більше десяти.

Більшість страхових компаній не займаються  повсякденним керуванням прибутком, тобто координуванням  виробничого процесу і продажів з метою досягнення  максимальної прибутковості відповідно до потенційних  можливостей. У результаті утворюється кілька острівців високої рентабельності, але також і безліч неприбуткових  напрямків і угод. Пошук відповіді на питання вимагатиме великих зусиль. З одного боку, менеджерам прийдеться методично  думати про клієнтів, продукти й угоди. З іншого боку,  необхідно сконцентруватися на бізнесі-моделі компанії, тобто на внутрішніх бізнесах-процесах і на тому, як компанія  діє на ринку. Результатом цих зусиль повинне стати  збільшення рентабельності компанії до максимуму.

Враховуючи актуальність даного питання, метою нашої роботи є аналіз діяльності страхових компаній в Україні та визначення ефективних методів забезпечення рентабельності страхової діяльності. Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

ь визначити економічну суть, види страхових відносин;

ь здійснити оцінку рентабельності діяльності підприємства;

ь визначити найефективніші напрями збільшення рентабельності страховиків.

Об’єктом нашого дослідження є страхова діяльність, а предметом – страхові платежі та страхові виплати як елементи фінансування рентабельності страхової діяльності.

В процесі здійснення даної роботи були використані наступні методи дослідження:

ь емпіричний метод;

ь статистичний;

ь аналітичний, метод коефіцієнтів, монографічний, графічний.

РОЗДІЛ 1.

Теоретичні засади організації страхової діяльності

1.3. Сутність, класифікація та учасники страхових відносин.

Страхування - одна з трьох сфер фінансової системи. Страхування зв'язане з розподілом сукупного суспільного продукту і частини національного багатства. Для страхування в той же час характерні економічні відносини тільки по перерозподілу доходів і нагромаджень, зв'язаних з відшкодуванням матеріальних і інших утрат. Таким чином, страхування зв'язане з ймовірносним рухом грошової форми власності. Страховий випадок може і не наступити.

Для страхування характерні всі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки: виникають перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику як імовірності і можливості настання страхового випадку, здатного нанести матеріальний і інший збиток.

Для страхування характерні замкнуті перерозподільні відносини між його учасниками, зв'язані із солідарним розподілом суми збитку одного чи декількох суб'єктів на всіх суб'єктів, залучених у страхування. Цей замкнутий розподіл засновано на імовірності того, що число постраждалих господарств звичайно менше числа учасників страхування. Як правило, число потерпілих повинне бути істотно менше числа застрахованих. Для організації замкнутого розподілу збитку створюється грошовий страховий фонд, сформований за рахунок внесків всіх учасників. Розмір страхового внеску представляє частку кожного з них у розподілі. Таким чином, чим ширше коло учасників, тим менше сума страхового внеску і вони більш доступні. Обов'язкове страхування утягує найбільше число учасників, отже менше страховий тариф і ризик.

Страхування передбачає перерозподіл збитку в часі й у територіальному розрізі.

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес.