Низький рівень кваліфікації кадрів. Це є ще одним наслідком недостатнього розвитку менеджменту в страхових компаніях та їх низького попиту на кваліфікованих фахівців на фоні зростання ринку фінансових послуг. Щоб вирішити кадрові проблеми, страховики навчають персонал самостійно, залу-чають кадри з інших сфер бізнесу. Спостерігається низький рівень маркетингу на ринку страхових послуг. На ринку склалася парадоксальна ситуація — часом у страхову компанію простіше підібрати висококласного топ-менеджера, ніж грамотного спеціаліста середньої ланки. Страховий ринок відчуває гостру потребу у вузькоспеціалізованих професіоналах — методологах (менеджерах проектів), актуаріях, брокерах, андеррайтерах, диспашерах, аварійних комісарах, експертах, фінансистах, бухгалтерах, юристах, судцях, аудиторах, програмістах, що знаються на нюансах страхової діяльності. Водночас страховики запрошують на посади агентів навіть пенсіонерів і студентів, які розглядають таку роботу як тимчасову.

Кадрові проблеми негативно позначаються на обсягах і якості страхових послуг, підривають імідж страхових компаній, призводять до зловживань і правопорушень.

Порушення чинного законодавства. За підсумками здійснених у 2002р. Міністерством фінансів виїзних перевірок діяльності страхових організацій і страхових брокерів було зроблено 156 приписів страховикам за порушення чинного законодавства, обмежено дію ліцензій 14 страховим організаціям, призупинені дії одного страховика, відкликана ліцензія у однієї страхової компанії, три брокери виключені з державного реєстру (501 перевірка, в т.ч. 149 тематичних — на виконання доручень Кабінету Міністрів, у зв'язку із зверненнями правоохоронних органів, громадян і податкової служби) . Зокрема, з'ясувалося, що договори страхування у багатьох компаній містять свідомо залишені юридичні лазівки.

Зростання випадків страхового шахрайства – набу-вають поширення випадки шахрайства у сільсько-господарському та майновому страхуванні. Непооди-нокими є випадки фальсифікації страхових полісів, що видаються від'їжджаючим за кордон, інсцену-вання викрадення транспортних засобів. Це приз-водить до фінансових втрат страхових компаній, зни-ження їх фінансових результатів.

До інших функціональних проблем діяльності страхових компаній можна також віднести вузький, порівняно з розвинутими країнами, асортимент страхо-вих послуг, що надаються клієнтам; неоптимальність страхових портфелів; низьку технологічність здійснення страхових операцій; відсутність належних традицій тривалого позитивного досвіду роботи з клієнтами, особливо з нових видів страхування.

Значна інформаційна закритість страхового ринку, низький рівень впровадження у страхову практику сучасних інформаційних технологій. Український страховий ринок є сьогодні однією з найбільш закритих зон фінансового ринку, що унеможливлює формування чіткого уявлення про його стан і тенденції розвитку, зменшує можливості об'єктивної оцінки статус-кво у цій сфері з метою виправлення наявних недоліків та усунення існуючих і запобігання потен-ційно можливим загрозам його стабільному функціо-нуванню.

Усвідомлення особистого страхування багато в чому визначається чітким уявленням про ймовір-ність настання страхового випадку. Проте дані Держкомстату України про травми та лікарняні є принаймні спірними, а переважна більшість страхо-виків працюють з досить обмеженими клієнтськими базами.

Недосконалість фінансової звітності та методів обробки даних. Дані фінансової звітності, що надаються страховими компаніями в контролюючі органи та на огляд широкої аудиторії, не дозволяють достовірно судити про реальний фінансовий стан компанії і результати її діяльності. Це відбувається з двох причин: перша — окремі показники, що суттєво впливають на фінансовий стан компанії, просто немає необхідності (за законодавством) вносити до звітності; друга — показники, що вносяться до звітності, трактуються різними компаніями по-різному.

Водночас існуюча звітність містить низку зайвих, таких, що не дають точного уявлення про результа-тивність діяльності страховиків, показників (наприклад, загальна сума укладених договорів страхування тощо).

Загалом відсутність якісної і достовірної статис-тичної інформації спричиняє викривлення оцінки реального стану речей на страховому ринку, не дає можливості відстежувати динаміку процесів, що відбу-ваються на ньому, приймати своєчасні, виважені і ефективні управлінські рішення.

Відсутні банки даних про недобросовісних страху-вальників (кредитних бюро), якими б могли корис-туватися всі страхові компанії з метою запобігання поширенню страхового шахрайства, про яке йшлося вище.

Немає й досконалих рейтингів страхових органі-зацій, які б полегшували б оцінку стану конкретних страховиків.

Неналежним чином організованою залишається і рекламна діяльність на вітчизняному страховому ринку.

Непрозорість відомостей стосовно структури влас-ності вітчизняного страхового ринку. Вкрай обме-женим є відкрите інформування громадськості про засновників українських страхових компаній. Українському страховому нагляду (на відміну від західного) бракує: здійснення аналізу фінансового стану власника та його атестації; проголошення небажаними певних видів страхової практики; прийняття рішень про фінансове оздоровлення страхової компанії; практики недопущення до управ-ління страховими компаніями осіб, стосовно яких була встановлена відповідальність у фінансових зловживаннях тощо.

Це поряд з іншими чинниками значною мірою гальмує відновлення довіри наявних і потенційних страхувальників до вітчизняних страхових компаній, без чого не можна очікувати революційних змін на страховому ринку.

Крім того, нестача доступних інформаційно-аналітичних матеріалів про діяльність страхових компаній, недостатня реклама існуючих страхових послуг спричиняють неінформованість переважної більшості населення про існуючі види страхування, його правила та норми і в кінцевому підсумку — зумовлюють низьку страхову культуру громадян.

Про недостатню страхову культуру населення особливо виразно свідчить незнання та, відповідно — нерозуміння громадянами суті страхування відпо-відальності перед третіми особами.

Відсутність довіри населення і господарюючих суб'єктів до страхових компаній. До цього часу не відновлена повною мірою довіра населення до страхових компаній. Значним чином це зумовлено як негативними фактами створення в нещодавньому минулому страховиками "фінансових пірамід", так і відсутністю належної системи гарантування страхових виплат. Не сприяють відновленню довіри і розміри страхових компенсацій, що часто є заниженими, а тому