зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування

страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах знають

мають значний досвід ринкових перетворень, постійно оцінюють ризик і

прогнозують страхові події, розробляють рекомендації по підвищенню

ефективності роботи страховиків і страхувальників.

6. Основним вимогами до страхової діяльності залишається інформаційне забезпечення страхового ринку, удосконалення методології страхування та його економіки й організації,а також підготовка і перепідготовка кадрів.

8. В більш широкому плані в Україні по суті стоїть питання розвитку

страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання розвитку

народного господарства,для чого необхідний подальший розвиток нормативно-правового забеспечення страхової справи.

3.2. Вдосконалення податкового регулювання страхової діяльності

У пошуках коштів для виконання держбюджету Кабмін підготував фіскальний законопроект, який передбачає підвищення податкової ставки для ризикових страхових компаній більш ніж утричі – з 3 до 10% валового доходу. За результатами 2008 року страховики перерахували до держбюджету менш ніж 300 млн. грн..

У Кабміні вважають, що податковий потенціал страхових компаній, валові платежі яких перевищили 19 млрд грн.., значно більший. Безумовно, в офіційних положеннях уряду щодо збільшення оподаткування страховиків фіскальні нотки не прозвучали. Наслідуючи приклад Держфінпослуг, яка торік пропонувала збільшити ставку оподаткування страховиків з 3 до 6%, Кабмін іде на такі непопулярні заходи заради боротьби з некласичними, схемними страховими структурами.

Звичайно, такий підхід обурює учасників страхового ринку. Аргументами, які говорять про наслідки підвищення податкового навантаження, є наступні: зростання інфляції, захоплення ринку іноземними компаніями і зниження податкових надходжень до бюджету.

Ми вважаємо, що підвищення оподаткування призведе до наступних змін: по-перше, збільшення податкового тиску неминуче позначиться на тарифах страхових послуг, що автоматично спричинить зростання цін у тих галузях народного господарства, які користуються широким страховим покриттям. Сумнівно, що уряду потрібен додатковий каталізатор розкручення інфляції.

По-друге, страховики попереджають уряд, що збільшення податкового тягара відлякає охочих інвестувати у страхові компанії. Як зазначив екс-голова правління СК “Княжа” Микола Ригун, податкову ставку для страховиків у 3% спочатку було встановлено для стимуляції припливу грошей у страховий сектор. Це мало сприяти зростанню капіталізації страхових компаній. Тобто збільшення податкового тиску може значно знизити норму прибутку. На нашу думку, зниження норми прибутку, в свою чергу може призвести до втрати інтересу до страхового ринку з боку вітчизняних інвесторів, що може спричинити або відплив коштів зі страхових компаній і їхнє закриття, або продаж бізнесу іноземцям за безцінь.

По-третє, збільшення ставки оподаткування валового доходу не сприятиме зростанню надходжень від страховиків до держбюджету і загрожує навіть зменшенням таких відрахувань у середньостроковій перспективі.

Таким чином, у чинному законодавстві можна виділити проблемні елементи, що відкривають безпосередні можливості для податкового планування і, відтак, потребують вирішення. Це рівень ставки податку, позаяк існуюча ставка страхових виплат, що здійснюють страхові компанії, ставить їх у більш вигідні умови порівняно з іншими секторами, а також зменшення підприємствами обсягу оподаткованого прибутку за рахунок сплачених платежів страховим компаніям.

Основна мета податкового регулювання в цій ситуації полягає в тому, аби зменшити можливості ухилення від сплати податків через псевдо-страхування та фінансове перестрахування, при цьому максимально зберігаючи можливості для розвитку сектора реального страхування. Розглянемо основні сценарії реформування чинного законодавства, які можуть при цьому розглядатись.

І варіант. Спосіб прямого оподаткування прибутку страхового бізнесу полягає у стягненні податку безпосередньо з прибутку страхової компанії. Така система ставила би страховий бізнес у рівні умови з іншими підприємницькими структурами і не створювала б економічних стимулів до податкового планування. Пряме оподаткування страхових прибутків покликане максимально точно зіставити валові доходи та витрати компанії з метою коректного підрахунку чистого прибутку. Попри те, що пряме оподаткування таких прибутків потребує надзвичайно копіткої роботи з розробки адекватних податкових норм, воно все ж таки є можливим і його застосовують у багатьох країнах. Ураховуючи це, запровадження податку на прибуток в Україні є одним із альтернативних шляхів удосконалення податкового законодавства.

II варіант. Удосконалення підходу до оподаткування страхової діяльності шляхом обґрунтованого збільшення ставки оподаткування валових доходів від страхової діяльності.

Додатково до запропонованих варіантів реформи може бути збереження чинного режиму оподаткування страхових компаній (тобто коли базою оподаткування є обсяг страхових премій). Удосконаленню може підлягати обґрунтоване встановлення рівня податкової ставки шляхом спеціальних розрахунків, покликаних гармонізувати його зі ставкою звичайного податку на прибуток із метою досягнення адекватного економічного ефекту простим в адмініструванні методом оподаткування.

Ш варіант. Зміна норм чинного законодавства щодо уникнення можливості зміни підприємствами оподаткованого прибутку в результаті здійснення операцій страхування.

Альтернативним до запропонованих варіантів реформи може бути внесення змін до чинного законодавства, що заборонять підприємствам включення до складу їх валових витрат будь-яких сум страхових платежів із добровільних видів страхування, сплачених страховим компаніям. Одночасно такі зміни мають застерігати від включення до складу валових доходів суми отриманих страхових виплат за такими видами страхування.

Наведемо детальний аналіз кожного із запропонованих сценаріїв зміни чинного законодавства. Як свідчить цей аналіз, ані перехід на пряме оподаткування прибутку, ані спроби обмежитись вдосконаленою формою, податки не спроможні цілком вирішити існуючі наразі проблеми з оподаткуванням операцій страхування, якщо впроваджуватимуться окремо один від одного.

Спосіб прямого оподаткування прибутку страхового бізнесу теоретично полягає у стягненні податку безпосередньо з прибутку страхової компанії. Проте специфіка страхової діяльності створює низку проблем, що значно ускладнюють пряме оподаткування таких прибутків, хоча воно все ж таки залишається можливим і вживаним у багатьох країнах, а його втілення і потребує надзвичайно копіткої роботи з розробки адекватних податкових норм. Пряме оподаткування прибутку можливо розглядати