Вибір підходів до податкового обліку прибутку від укладення страхових угод має надзвичайно потужний вплив на результативний обсяг податкових зобов’язань, і, відповідно, на поведінку учасників страхового ринку. Враховуючи специфіку страхової діяльності, майже у кожній країні існує окрема власна нормативна база для регулювання обліку у страховому бізнесі. Цей облік базується на застосуванні елементів методу нарахування для коригування розподілу фінансових потоків у часі з метою більш коректного визначення чистого прибутку у кожному періоді.

При обліку доходів від укладення страхових угод певна частина отриманих страхових премій може переноситись у часі на майбутні періоди для того, аби більш точно співвіднести ці надходження із моментами здійснення видатків, що фінансуватимуться за їх допомогою. Таке перенесення, як правило, здійснюється шляхом розбиття обсягу премії на визначену кількість рівних частин, які потім рівномірно обліковуються у наступні періоди до завершення терміну дії ризику (скажімо, на щорічній або щоденній основі). Однак такий підхід припускає, що ймовірність страхового випадку є однаковою протягом всього терміну дії ризику, що може бути не так для певних видів ризиків. У таких випадках, якщо статистика попередніх періодів підтверджує очікування, що ризики збільшаться у певний визначений період, податкове законодавство може погоджуватись із створенням спеціального резерву.

Використання необґрунтовано низької ставки податку означає офіційне створення умов для псевдо-страхування, а отже, для виведення прибутків із секторів із вищим (стандартним) податковим навантаженням і зменшенням бюджетних платежів.

Одним із орієнтирів для визначення ставки податку може бути оціночна рентабельність галузі або окремих видів страхування. Очевидно, що псевдо-страхування завжди буде рентабельнішим, аніж реальне страхування. Рентабельність компанії, яка займається винятково псевдо-страхуванням, фактично становитиме 100% (оскільки такі компанії, як правило, не проводять виплат та мають надзвичайно низькі видатки на ведення справи). Таким чином, справедлива альтернативна ставка для реального страхування, тобто така, яка приблизно відповідає ставці податку за даного рівня рентабельності реального страхування, завжди буде вигідною для псевдо-страхування.

Застосування необґрунтовано низької ставки податку створює неринкові переваги для сектора страхування порівняно з іншими конкурентними фінансовими ринками. Будь-які “пільгові” податкові режими, які вибірково застосовуються до певного фінансового ринку зазвичай лише відволікають ресурси з інших ринків, а не сприяють розвитку пільгового сектора.

Чимало із згаданих проблем щодо податку з премій могли б потенційно вирішуватись шляхом розробки відповідних регулюючих норм. Однак у такому разі втрачається основна перевага такого податку порівняно із податком на прибуток – його простота. Іншими словами, такий податок за визначенням погано піддається додатковому регулюванню.

Деякі країни, зокрема США, окремо оподатковують обсяги пере страхових премій, сплачених страховими компаніями на користь іноземних пере страховиків. Логіка такого підходу полягає в тому, що країна, де здійснюється угода, може вимагати права утримати хоча б частину податку від прибутку, отриманого від діяльності в межах країни.

Найбільша критика окремого податку полягає в тому, що його стягнення створює додатковий податковий тиск не лише на схеми фінансового перестрахування, але і на перестрахування легітимних ризиків. У країнах, де ринок перестрахування ще не розвинений достатньо, більшість страхових фірм може вдаватись до легітимного перестрахування своїх ризиків саме за кордоном, що може стати більш дорогою послугою після необґрунтованого розміру податку.

Таким чином, розмір податку на виплачені перестрахові премії в інші країни має бути економічно виправданим та не зумовлювати необґрунтоване зростання вартості страхової послуги. Крім того, процедура визначення суми податку має бути простою та зрозумілою як для фіскальних органів, так і для платника податку.

Аналізуючи зазначене, можна дійти висновку, що чинна редакція податкового законодавства щодо зазначеного податку має бути вдосконалена з огляду на економічну виправданість здійснюваних операцій перестрахування за межами країни та базуватись на простих методах визначення суми податку. Лише вдосконалення існуючого методу оподаткування страхової діяльності за умов економічно обґрунтованого підняття ставки оподаткування в комплексі із забороною для підприємств включати до складу їх валових витрат будь-які суми страхових платежів за добровільними видами страхування, що сплачуються страховим компаніям, та одночасно звільнення від включення до складу валових доходів сум страхових виплат, отриманих за такими видами страхування, максимально сприятиме розвитку реального сектора страхування.

Розділ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ.

Згідно закону України „Про охорону праці”, охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Основні нормативно-правові активи якими регулюється охорона праці в Україні наступні:

· Конституція України.[1]

Закони:

· Закон України „Про охорону праці”;

· Кодекс законів про працю;

· Закон України „Про колективні договори і угоди”;

· Закон України „Про об'єкти підвищеної небезпеки”;

· Закон України „Про пожежну безпеку”;

· Закон України „Про пенсійне забезпечення”;

· Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”;

· Закон України „Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;

· Основи законодавства України про охорону здоров'я.

Положення:

· Типове положення про службу про роботу уповноважених трудових колективів із питань охорони праці;

· Положення про розробку інструкцій з охорони праці;

· Положення про медичний огляд;

· Заява на одержання дозволу на початок роботи;

· Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності(Наказ № 528 МОЗ від 27.12.2001р.);

· Правила пожежної