При оподаткування прибутку страхових компаній від іншої діяльності застосовується ставка 30%. Податкове зобов’язання страховика-платника податку від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, зменшується на суму сплаченого до бюджету податку на дивіденди [21, c.207-208].

Окрім вищезазначеного оподаткування страховиків-резидентів здійснюється оподаткування ще й страховиків-нерезидентів. Статтею 13.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, передбачено оподаткування доходів нерезидентів, отриманих у формі страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків, у т.ч. страхування ризиків життя на території України та ризиків резидентів за межами України, за ставкою 15% із джерела їх виплати за рахунок таких виплат.

Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів, страхових премій від страхування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 30% із джерела їх виплат за рахунок таких виплат [2, 1999 p.].

Згідно із Законом України “Про страхування” нерезиденти не можуть здійснювати страхування на території України. Тобто існує неузгодженість у названих законодавчих актах.

Водночас слід звернути увагу на те, що підвищені ставки оподаткування доходів нерезидентів від страхової діяльності в Україні створюють сприятливі умови для діяльності українських страховиків на внутрішньому страховому ринку [48, c.54].

Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, застосовуються норми міжнародного договору. Тому при розгляді питання оподаткування доходів, які отримують нерезиденти з джерелом походження в Україні, мають бути враховані положення угоди про уникнення подвійного оподаткування, укладеною Україною з країною, де нерезидент має постійне місце перебування. Серед країн, з якими Україна уклала міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, - Велика Британія, Польща, Білорусія, Угорщина, Молдова, Швеція, ФРН, Канада, Словаччина, Данія, Норвегія, Естонія, Вірменія, Казахстан, Нідерланди, Болгарія, Румунія, Литва, Узбекистан, Фінляндія. Крім того, згідно зі ст.7 Закону «Про правонаступництво України» чинні договори СРСР з країнами: Австралією, Бельгією, Індією, Іспанією, Італією, Кіпром, Малайзією, Монголією, США, Францією, Чехією, Швейцарією та Японією [57, c.93].

Резиденти-страховики, котрі утримують і перераховують до відповідного бюджету податок на доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових платежів від перестрахування ризиків з території України, зобов’язані надати в державний податковий орган за своїм місцем проживання звіт про утримання і внесення до бюджету податку не доходи нерезидентів (щодо кожного нерезидента окремо) згідно з Порядком надання звітів про утримання і внесення в бюджет податку на доходи нерезидентів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 р. №28.

Отож, завдяки змінам в оподаткуванні результатів основної діяльності страховиків, тобто переходу до оподаткування валового доходу від страхової діяльності (крім доходи від страхування і перестрахування життя, розширюється самостійність страхових компаній у здійсненні фінансово-господарської діяльності, у формуванні поточних витрат, а отже, і прибутку.

Одночасно перехід до оподаткування валового доходу замість прибутку підвищує відповідальність страховиків за поточні і кінцеві результати їхньої діяльності [51, c.86].

Окрім особливих умов оподаткування, для страхової компанії ще й розширено самостійність, а також і відповідальність за сплату податку на прибуток (дохід) . Не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, страховики складають податкову декларацію за звітний квартал і подають до Державної податкової адміністрації. Протягом кварталу (до 20 числа другого і третього місяців кварталу) вони сплачують авансові внески до бюджету (за підсумками першого і другого місяців кварталу). Авансові внески страховик розраховує самостійно, без складання податкової декларації. При цьому слід звернути увагу, що штрафні санкції за відхилення розмірів сплачених внесків від розмірів внесків, перерахованих за результатами звітного кварталу, не застосовуються. Подання бухгалтерської звітності передбачено лише за результатами діяльності страховика – платника податку за рік ( не пізніше 15 лютого року, що настає за звітним) [60, c.264].

Окрім вищезазначеного необхідно згадати, що страхові організації, як і будь-які суб’єкти господарювання, сплачують ряд інших загальнодержавних податків, зборів (обов’язкових платежів), місцевих податків і зборів, передбачених чинним законодавством (податок на майно, податок на рекламу, збори за паркування автотранспорту, збори на право використання місцевої символіки та ін.) [32, c.410].

Однак страхова компанія не сплачує податку на додану вартість, оскільки страхові операції ним не обкладаються. Проте при здійсненні інших видів діяльності, зокрема при передачі майна в оренду, цей податок сплачується на загальних підставах. У зв’язку з відсутністю підакцизних товарів страховики не сплачують акцизного збору.

Плата за землю. Плата за землю вноситься у вигляді земельного податку або орендної плати. Платниками податку є власники землі або землекористувачі. Отже, страхові компанії можуть сплачувати податок на землю або орендну плату із земельних ділянок, які зайняті під офіси, культурно-побутові та господарські будівлі, гаражі.

Ставки податку за землю в населених пунктах встановлюються у відсотках до грошової оцінки землі або в грошовому вимірі за 1 кв.м земельної ділянки. Ставки податку за 1 кв.м диференціюється залежно від чисельності мешканців у населеному пункті, а також від розміщення ділянки на території населеного пункту.

Податок із власників транспортних засобів. Цей податок сплачують страхові