аграрного страхового ринку розкри-вається через такі основні поняття: страховик, страхувальник, об'єкт страхування, страхове зобов'язання, страховий випадок, страховий поліс. Головними учас-никами страхового ринку є страховик і страхувальник. Страховик -це організація, яка проводить страхування і бере зобов'язання від-шкодувати страхові збитки через виплати страхової суми. Стра-хувальник - це фізична чи юридична особа, яка страхує своє майно, укладаючи зі страховиком договір страхування:
Згідно з діючими в Україні умовами страховик зобов'язаний:*
познайомити страхувальника з умовами і правилами стра-хування;*
при страховому випадку провести страхову виплату згідно зі встановленим договором і законом терміну;*
зберігати конфіденційність стану майна страхувальника;*
повідомити страхувальника про причини і нові умови пе-реукладення договору.
Страховик має право відмовитися від страхового договору або знизити розміри страхових виплат у випадку недбалого ставлення страхувальника до свого майна.
Страхувальник зобов'язаний:*
своєчасно вносити страхові платежі;*
при укладанні договору повідомити страховика про обставини, які мають відношення до оцінки страхового ризику;*
здійснювати необхідні заходи для запобігання або зменшення збитків застрахованого майна.
За правилами добровільного страхування об'єкти сільсько-господарського страхування в Укра'ші поділяються на чотири групи:
1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних на-саджень у плодоносному віці.
2. Дерева, плодоягідні кущі та виноградники.
3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл у вуликах.
4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти не-завершеного виробництва, передавальні пристрої, силові, робочі й інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція.
Деякі види майна (дамби, земельні споруди, меліоративні спо-руди) не підлягають страхуванню. Не можна застрахувати будівлі та споруди дуже старі, непридатні для використання, а також ті, що перебувають у зоні зсуву, обвалу чи повені.
З 2003 року в Україні запроваджено обов'язкове страхування тварин. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового страху-вання тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного вибою від хвороб, стихійних явищ і нещасних випадків" власники тварин зобов'язані їх застрахувати. Сума обов'язкового страхування не повинна перевищувати його ринкової вартості. Не підлягають страхуванню тварини хворі на туберкульоз, або інші хвороби.
Відносно страхового об'єкта страховик і страхувальник беруть зобов'язання. В енциклопедії бізнесмена, економіста, менеджера дається визначення страхового зобов'язання як такого, що беруть на себе учасники страхування (страховик і страхувальник) і які при добровільному страхуванні зумовлені договором, а при обов'язко-вому - законом. Необхідною умовою страхування є те, що юридична чи фізична особа, котра укладає договір добровільно чи обов'язко-вого страхування має бути заінтересована у збереженні матеріальних цінностей, що страхуються.
У випадку втрат урожаю чи загибелі худоби постає страховий випадок. Тоді страховик має виплатити відшкодування - страхову суму.
Конкретні умови страхування визначає договір за фактом якого створюється страховий поліс. Поліс походить від італійського слова „роїігха", що означає розписка, квитанція. Страховий поліс повинен відображати на одній стороні основні положення договору, на зворотній - правила страхування. У страховому полісі мають бути зафіксовані найважливіші моменти:*
назва і юридична адреса страховика, його банківський ра-
хунок;
назва І реквізити страхувальника;
об'єкт страхування і страхова суму;
перелік страхових ризиків;
розмір страхового внеску, терміни і порядок внесення;
умови розірвання договору та інші умови.
Особливості та досвід сільськогосподарського страхування в інших країнах
У розвинутих країнах страхування - ци-вілізований спосіб мінімізації економіч-них ризиків і один із можливих варіантів забезпечення виконання зобов'язань, які мають виробники сільськогосподарської продукції.
Страхування є дієва система майнових інтересів громадян і підприємців. Воно дає змогу підтримати соціальну стабільність у суспільстві, становить важливий фінансовий інструмент регулю-вання економіки держави і забезпечення її національної безпеки. Виходячи із цього страхуванню у провідних країнах приділяється посилена увага. Про її сучасний стан засвідчує величина активів страхових компаній. Так у середині 90-х років вони становили у США понад 1,5 трлн доларів США, а у Німеччині близько 1,3 млрд німецьких марок. Страхові компанії розвинутих країн світу акумулюють у вигляді страхових платежів 7-12% ВВП.
Особливістю сучасного аграрного страхування на Заході є присутність та зростання ролі держави у цих процесах. Збільшення рівня державних субсидій дає 'змогу зменшити витрати виробників на страхування й охопити страхуванням більші площі. У 2000 р. вони становили майже 1,4 млрд доларів, а у 2001-2005 роках зростуть до 8 млрд доларів.
Американські науковці вважають, що результативність страху-вання сільгосппродукції від багатьох ризиків буде дуже низькою, якщо державна підтримка становить менше ніж 50%.
У різних країнах існують свої особливості страхування. Вони формуються під дією різноманітних чинників: рівнем розвитку страхової справи, існуючими традиціями, характером виробничої спеціалізації, участю держави.
В США для страхування врожаю або доходу виробник має сплатити страхову премію, яка є платою за відшкодування у випадку настання страхової події. Ставка страхової премії визначається розміром очікуваних втрат, відшкодування врожаю чи доходу. У 2000 р. середня ставка страхової премії перебувала на рівні 7%. Фак-тично витрати виробника на страхування залежать від особливостей страхування врожаю, наприклад від того, чи страхується площа одним масивом, чи масив розбивається на декілька ділянок, які страхуються окремо.
Ринок сільськогосподарського страхування на теренах Цент-ральної та Східної Європи і надалі залишається слабоосвоєним. Найдинамічніший він у Польщі. Тут страхові фірми використовують найновіші фінансові технології, сучасний менеджмент і маркетинг. Дослідження польського економіста Е. Войцеховської-Ліпке засвід-чують, що кожен поляк витрачає на страхування 105-110 доларів США.
У Польщі власники приватних господарств, члени родин та наймані працівники, згідно з чинним законодавством підлягають обов'язковому особистому соціальному страхуванню у касі гро-мадського сільськогосподарського страхування. Однак це не означає, що всі польські господарства укладають договори страхування. За ухилення від обов'язкового страхування польський рільник сплачує невеликі обов'язкові платежі: за відсутності страхового полісу цивільної відповідальності - 60 злотих, за страхування будівель