Предметом страхування є врожай, багаторічні насадження в пору їх плодоношення або молоді насадження. Страхуванню під-лягають худоба, хутрові звірі, свійські тварини, пасіка, тощо. Поши-рене страхування сільськогосподарських машин. Ефективним для України може бути страхування застосування хімічних засобів захисту рослин. За такими страховими угодами частину витрат несуть дилери виробників цих препаратів.

У Російській Федерації тільки у 2001 р. було створено Феде-ральне агентство з державної підтримки страхування у сфері АПК. Однак сума страхової підтримки закладеної у державний бюджет 2001 р. була надзвичайно мала -- близько 80 млн. рублів, або приблизно 3,5 млн.доларів.

За російськими законами, якщо зібраний урожай з гектара менший середніх зборів за останні п'ять років, то страхова компанія, з якою сільгоспвиробник уклав угоду, виплачує страховку. Але у російських фермерів просто не вистачає грошей на власні внески, тому вони мають змогу покривати фінансовий захист лише 15% посівних площ.

Бурхливий розвиток світового аграрного страхового бізнесу зовсім не означає відсутності у цій сфері проблем.

На думку представників Міжнародного банку реконструкції і розвитку у світі немає позитивного реального досвіду обов'язкового страхування, така система - це податок з найкращих господарств на користь найгірших. Існують багаточисельні випадки, коли навіть найкращі господарства намагаються отримати страхову компен-сацію, працюючи за принципом: „Заставляєте мене купувати стра-ховку, то будьте впевнені, що збитки у мене будуть".

Як альтернативу світовий банк пропонує використовувати індекс страхування, коли за основу беруться не реальні втрати, а індексні показники. Ним може бути, наприклад, дефіцит вологи на гектар у регіонах, які страждають від засухи. Таке страхування має і переваги, і недоліки. Перевага - це унеможливлення можливого шахрайства аграріїв. Проблема - необхідність розробки системи співвідношення погодних умов і урожайності, що надзвичайно складно; однак може виникнути парадокс, коли господарства, які потерпіли, не отримають компенсації, а ті, що не потерпіли, її отримають.

Розвиток страхування у сільському господарстві України

Вітчизняний ринок сільсько-господарського стра-хування перебуває на стадії формування. Зако-нодавчою основою розвитку аграрного страхового бізнесу є Закон „Про страхування" від 7 березня 1996 р., Постанова Кабінету Міністрів України

№1000 від 11 липня 2002 р. „Про порядок і правила проведення обов'язкового страхування урожаю сільськогоспо-дарських культур і багаторічних насаджень державними сільсько-господарськими підприємствами, урожаю зернових культур і цук-рового буряку сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності". Розширює страхову діяльність Постанова Кабінету Міністрів України №590 від 23 квітні 2003 р. „Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного вибою від хвороб, сти-хійних явищ і нестандартних випадків". Підтримує сільськогоспо-дарське страхування Закон України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 рр., наказ Мі-ністерства фінансів і Мінагрополітики від 28 січня 2002 року „Про фінансову підтримку підприємств агропромислового комплексу".

У 2003 р. із існуючих 341 страхових компаній 150 подали замовлення на видачу ліцензії для обов'язкового страхування у сільському господарстві. Це засвідчує про інтерес страховиків до аграрного ринку.

Законодавчі акти становлять основу формування цивілізо-ваного ринку аграрного страхування.

Постанова №1000 визначає головні поняття процесу страху-вання: об'єкт, суб'єкт страхування, страхова сума, страхові випадки і страхові ризики. Цей же документ встановлює порядок і тарифи обов'язкового страхування врожаю для сільськогосподарських ви-робників,

В Україні є досвід обов'язкового страхування врожаю. У пе-ріод адміністративно-командної економіки через систему Укрдерж-страху забезпечувався страховий захисти врожаю. В перші роки незалежності України було запроваджено обов'язкове страхування в радгоспах та інших Державних сільськогосподарських підпри-ємствах. Однак ця система виявилася недієвою. Радгоспи були хро-нічно збитковими і не сплачували страхових платежів. Постановою №1000 у 2002 р. було введено обов'язкове страхування врожаю для підприємств усіх форм власності. Наглядніше зміни умов страху-вання врожаю і тарифів обов'язкового страхування в Україні дають дані порівняльних таблиць 1, 2, 3.

Таблиця 2. [13]

Порівняльна таблиця деяких умов обов'язкового страхування урожаю сільськогосподарських культур

Умови страхування | 1967-1991рр. | 2002р.

Страхові ризики | Двадцять видів ризиків . | Десять видів ризиків

Компенсація страхових платежів | Низькорентабельні та збиткові підприємства вносили страхові пла-тежі за рахунок дер-жавного бюджету | Частково страхові платежі по з обо-в'язкового страхування врожаю сіль-ськогосподарських культур і багато річних насаджень компенсується за рахунок Держбюджету у розмірі не менше 50% витрат.

Виплата страхових збитків | Виплачувалися кол-госпам у розмірі 50% від нанесеного збитку незалежно від того сплачено страхові пла-тежі чи ні | Виплачуються в розмірі прямих збитків, які вираховуються у від-сотках від загальних збитків страхове покриття становить 70%.

Страхова сума | Таке поняття відсутнє. Виплачувалося 50% від суми збитку | У розмірі вартості урожаю, який виз-начається множенням середньої уро-жайності з 1 га за останні п'ять років на ціну 1 ц продукції за останній рік і помножену на фактичну площу урожаю

Таблиця 3.

Порівняльна таблиця тарифів обов'язкового страхування урожаю сільськогосподарських культур [13].

1967-1983рр. | 1983-1991рр. | 2002р.

Зерно | Цукровий буряк | Зерно | Цукровий буряк | Зерно | Цукровий буряк

3-5,5% | 4,5-6,5% | 5-8% | 6-8,5% | 7-8,5% | 9-9,5%

Як засвідчують дані з таблиці 2 кількість видів ризиків у 2002 р. скоротилася вдвоє порівняно з 1991 р. Страховики відійшли від непосильного, шаблонного і неефективного застосування прин-ципу „страхування від усіх бід". Набір страхових послуг стає індиві-дуалізованим і дедалі більше враховує інтереси як страхувальника так і страховика. Однак обов'язкове страхування має і низку не-доліків:

- вимагає значних бюджетних коштів;

- суперечить Ідеї вільного підприємництва;

- фінансує збиток господарству ризикових регіонах за рахунок господарств, які працюють у зоні невисокого ризику;

-