КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з страхування

Зміст

Які права і обов’язки є у страховика і страхувальника?

Згідно з нормами Декрету «Про страхування», страховик зобов’язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами страху-вання;

2) як тільки стане відомо про настання страхового випадку, негайно вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;

3) при настанні страхового випадку здійснити ви-плату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе май-нову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страху-вальнику неустойки (штрафу), пені, розмір яких визна-чається умовами страхування, або за згодою сторін;

4) відшкодовувати збитки, завдані страхувальнику при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами дого-вору;

5) за заявою страхувальника у разі проведення стра-хових заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан за винятком випадків, передба-чених законодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути також інші передбачені обов'язки страховика.

В свою чергу страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно робити страхові платежі;

2) при укладанні договору страхування надати інфор-мацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;

4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового ви-падку;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування. У разі смерті страхувальника-громадянина, який ук-лав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до особи, яка одержала це майно в спадщину.

В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина або юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не перед-бачене договором страхування.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства пок-ладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

Якщо в період дії договору страхування страхуваль-ник втрачає права юридичної особи внаслідок реорга-нізації, то права і обов'язки, що випливаюгь з договору страхування, переходять до правонаступника страхуваль-ника за згодою страховика.

Якщо в період дії договору страхування страхуваль-ника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права і обо-в'язки страхувальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності.

Страховик має право відмовити у виплаті страховик сум (страхового відшкодування) у випадку, коли мають місце:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням громадянського обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я, честі та гідності громадян. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником-громадянином або ін-шою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих ві-домостей про об'єкт страхування;

4) отримання страхувальником відповідного відшко-дування збитків за майновим страхуванням від особи, винної за заподіяне;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних :на це причин або створення страховиком перешкод у вивченні об-ставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законодавчими актами.

Умовами договору страхування можуть бути назначені інші обставини для відмови у сплаті страхових гум, якщо це не суперечить законодавству України.

Рішення про відмову у виплаті страхових сум прий-мається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.

Відмова страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.

До страховика, який виплатив страхове відшкоду-вання за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страху-вальник або інша особа, що одержала страхове відшко-дування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В основі перестрахування — договір, у відповідності з яким одна сторона — страховик — передає повністю чи частково страховий ризик (групу страхових ризиків пев-ного виду) іншій стороні — персстраховику. Він, в свою чергу, приймає на себе зобов'язання відшкодувати стра-ховику відповідну частину виплаченого страхового від-шкодування.

Сама операція, пов'язана з передачею ризику, на-зивається цедируванням ризику, або перестраховочною цесією. В цьому зв'язку страховика, що передає ризик, називають цедентом, а перестраховика, який його прий-має,— цесіонарієм.

Можлива і передача ризику, що прийнятий даним перестраховиком від цсдента, повністю або частково ін-шому страховому товариству. Наступна передача перест-раховочного ризику називається ретроцесією, а страхова компанія, яка передає ризик в перестрахування третьому учаснику, ретроцедентом. В свою чергу, страхове то-вариство, що приймає ретроцедируваний ризик,— ретроцесіонарієм.

Договір перестрахування має декілька специфічних ознак, що випливають з особливостей угоди перестраху-вання. Однією з них є принцип відшкодування, згідно якому перестраховик зобов'язаний виплатити цеденту відшкодування пропорційно долі участі, але лише в тому випадку, якщо цедент виплагив належне відшкодування застрахованому.

Принцип доброї волі виражається в тому, що страху-вальник зобов'язаний повідомляти страховика до укла-дення договору страхування і на протязі всього строку його дії про всі суттєві обставини ризику, які стосу-ються об'єктів страхування, а також ступеня загрози цим об'єктам з боку стихійного лиха.

Аналогічні обставини витікають з операцій перестраху-вання. Цодснт зобов'язаний надати перестраховику повну й достовірну інформацію про цедируваний