ЛЬВІВ - У СПИСКУ ВСЕСВІТНЬОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Кожне історичне місто може похвалитися своїми особливими легендами, архітектурними пам'ятками, ландшафтно-містобудівним ладом. Кожне з них має також свої особливі дати, пов'язані з

найвидатнішими подіями міського життя.

Далекого 1618 року в німецькому місті Кельні вийшов друком черговий, шостий том видання "Цівітатес Орбіс Террарум" ("Опис міст світу"). Книги були ініційовані видавничою спілкою Ґеорґа Брауна, Симона Новелянуса і Франца Гоґенберґа. Цей багатотомник містив ілюстровані описи найвідоміших тогочасних міст. Шостий том цінний для нас передусім тим, що тут подано опис і графічну панораму Львова (1). Гравюру виконав Ф.Гоґенберґ, використавши малюнок архітекта-фортифікатора Авреліо Пассароті (2), а короткий опис міста склав львів'янин Йоан Альнпех (3). Мабуть, уже тоді не один читач, маючи змогу запізнатися завдяки цьому виданню з десятками європейських міст, звернув увагу на архітектурну унікальність Львова, на його особливу композицію з неповторним силуетом бань церков, веж та дзвіниць. Тож можна

твердити, що в 1618 році Львів уперше дістав європейське визнання, а це за тих часів, власне, дорівнювало світовому визнанню.

Через 380 років Львів удруге дістав світове визнання, коли його в грудні 1998 року в японському місті Кіото було внесено до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО (Щорлд Герітаюе Ліст) (4). Без перебільшення, це - визначна подія в новітній історії Львова.

Історичний архітектурно-містобудівний комплекс центральної частини Львова разом з горою Високий Замок і ансамблем собору св. Юра загальною площею близько 120 га значиться тепер у Списку під реєстраційним № 865.

Одночасно з нашим містом на засіданні Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Кіото Список поповнився ще низкою унікальних пам'яток інших країн (археологічна зона античної Трої (Туреччина); місто-порт ХVІІ століття Карлскрона (Швеція); комплекс Нара - монументальні рештки давньої імператорської столиці VІІІ століття (Японія); добре збережений і відреставрований ренесансний ансамбль середмістя Урбіно (Італія) та ін.) (5).

Нині в Списку налічується близько 900 об'єктів. Серед них трохи більш як сто власне урбаністичних комплексів - історичних міст чи їхніх найвизначніших дільниць. Поряд з такими відомими об'єктами, як Рим, Париж, Венеція, Флоренція, Віченца та інші тепер буде й Львів. Це друга українська позиція в Списку (після внесених ще наприкінці 80-х років під одним номером 337 собору св. Софії і ансамблю будівель Києво-Печерської лаври).

Тож, як бачимо, українська спадщина тільки починає репрезентуватися серед пам'яток всесвітнього значення. Тим часом, скажімо, Німеччина чи Італія мають у Списку вже понад два десятки об'єктів. Тільки за один 1997 рік такого статусу набули шість італійських об'єктів. Шістьма об'єктами була донедавна представлена сусідня нам Польща (половина з них історичні центри міст - Варшави, Кракова, Замостя). А останніми роками Польща підготувала й подала до центру Всесвітньої спадщини документацію на ще кілька об'єктів. І в результаті 1997 року до Списку включено середньовічну частину Торуня й замковий комплекс Мальборка. Пізніше запропоновано для оцінки експертами ще один комплекс з Польщі - Кальварію Зебжидовську. На цьому тлі дуже актуальними нині видаються роботи зі складання документації для внесення наступних українських пам'яток до всесвітнього реєстру.

Повертаючись до Львівського комплексу, належить відзначити два моменти. Перший, досягнутий тут позитивний результат завдячуємо багаторічній ентузіастичній діяльності як наукової громадськості, так і міської управи. Ідея внесення пам'яток історичного центру Львова до Списку ЮНЕСКО, яка була висловлена фахівцями катедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Львівської політехніки в 1992 - 1993 роках і згодом обґрунтована в численних працях і документах, врешті здійснилася.

Другий момент, який треба наголосити у зв'язку з цією подією,

- це те, що Львів як історичне місто фактично дістав новий міжнародний пам'яткоохоронний статус. Він передумовлює дещо іншу орієнтацію розвитку міста на майбутнє. Певна переорієнтація, очевидно, поступово заторкне всі сторони життєдіяльності міста - від пам'яткоохоронних норм до економіки. З одного боку, цей новий статус дає Львову нові великі шанси для поступу і процвітання, а з другого - вимагає великої праці. Вже нині, не відкладаючи, слід науково опрацювати напрями міської політики на найближчі роки й на дальшу перспективу.

Передусім потребує певних змін організація пам'яткоохоронної діяльності й система управління в центральному, історичному районі Львова як пам'ятці всесвітнього значення. Схема, що діє в місті сьогодні, загалом

життєздатна, але за цих нових обставин вона має бути реорганізована так, щоб повністю забезпечувати вимоги правил ЮНЕСКО (6). Сучасна практика охорони, реставрації й пристосування пам'яток архітектури в центральній частині Львова, крім позитивних прикладів (реставрація будинку на вул. Руській, 2 (банк "Львів"), аптеки "Під золотим левом" на вул. Городоцькій, 27 (СП "Гедеон Ріхтер"), "Ґранд-готелю", будинку на вул. Костюшка, 15 та ін.), на жаль, дає багато негативних (неправомірне знесення пам'ятки архітектури - будинку на площі А. Міцкевича, 10 і розібрання будинку-пам'ятки на проспекті Свободи, 45; численні випадки невідповідного пристосування й ремонту партерних поверхів будинків-пам'яток у середмісті тощо). Особливою проблемою для історичної частини Львова стало те, що проектні роботи, реставрацію і будівництво тут безконтрольно провадять неспеціалізовані фірми, які не мають на це відповідних дозволів і ліцензій. Часто документація готується нефахово, до того ж не подається на погодження ні до міських виконавчих органів, ні до державних органів охорони пам'яток. А тим часом, якщо звернутися до "Директив" ЮНЕСКО щодо пам'яток всесвітньої спадщини, то в них якраз на чільне місце поставлено справу забезпечення цілковитого контролю за будь-якими роботами на таких пам'ятках. Сформульовано також вимогу повного