Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





в Малопольщі переважаючим просторовим розв'язанням була базиліка - одна з принципових відмін од архітектури Червоної Русі.

Вплив львівського корпусу нав позначився більшою мірою не в прямому повторенні його, а у варіюванні чотириопорної зальної структури. На основі її створено пам'ятки, декотрі з яких навіть не мають прямих аналогій у централь-ноєвропейській архітектурі.

Корпус нав костелу в Дрогобичі багато чим схожий на львівський. Проте в східних травеях нав зроблено емпори (другий ярус); внаслідок цього просторову єдність інтер'єру порушено, й корпус візуально "скоротився"; пресбітеріум, навпаки, «витягнувся».

Чотири опори катедрального костелу в Кам'янці-Подільському своєю масивністю більше нагадують суцільну стіну з арками, призначеними для проходу в бічні нави. Середня частина вища од бічних, але вікон для підсвічення (заради чого в базиліках, власне, і зводять вищою центральну наву) не зроблено. Ззовні дахи нижчих нав підходили під самий карниз головної. Отже, при базилікальному розв'язанні інтер'єру зовнішній вигляд споруди лишається такий, як і вигляд звичайної зали. Так утворено псевдобазилікальну композицію.

Чотириопорні зали поширилися на терені України. Так збудовані францисканські костели у Львові та Коросні (XV ст.), парафіяльний костел у Самборі (кінець XV ст.). Вплив описаного розв'язання відчувався навіть у XVII столітті -домініканський та катедральний костели в Києві, він позначився на церковній архітектурі - церква початку XVII століття в Четвертні на Волині, його ремінісценції слідно в архітектурі Лівобережної України кінця XVII століття.

Другим, але значно менш поширеним ти-пом є зальний розріз із шістьома опорами. Най-яскравіший зразок такого корпусу - костел у Ро-гатині. Всі опори круглої в плані форми, мають капітелі та базу, внутрішній простір рідкісно цілісний. Проте залишені міжнавові арки зорієнтовують його до вівтаря.

Шестиопорними залами є храми в Перемишлі (катедральний) та в Переворську (бернардинський).

Наведені міркування спонукають до певних узагальнень щодо особливостей архітектури України кінця XIV- першої половини XV століття. Найпомітнішою ознакою її є сполучення витягнутого "капличного хору" з компактним, зібраним об'ємом нав. План цього останнього створюється, як правило, на основі центричної фігури - квадрата, або фігур, близьких до нього. Цікаво, що центричний план корпусу переважав на землях з давньою православною традицією: в Україні, Білорусі та Литві. Тут названий тип у католицькому будівництві посідав чільне місце, чого не було, наприклад, у сусідніх землях Польщі. Постає питання про взаємовпливи. Литовська дослідниця А.Янкявіченє стверджує, що православна традиція опосередковано впливала на вибір того чи іншого розв'язання 6. Прямих доказів або документальних свідчень такого впливу немає, але умови, за яких велося будівництво, можуть певною мірою прояснити поставлене питання.

Розквіт катедральної готики в Україні припадає на часи правління короля Владислава II Ягайла (1386-1434 ). Його матір'ю була дочка Тверського князя (православного віровизнання), тому легко зрозуміти, що змалку майбутнього короля виховували в православному дусі. Зайнявши королівський престіл, колишній литовський володар пам'ятав своє походження. Улюбленою своєю вотчиною він вважав Червону Русь, яка зберігала традиції православ'я. Він часто приїжджав сюди, його ім'ям названо місто Городок Ягелонський (нині Городок на Львівщині).

Щоб зберегти спокій та злагоду в державі з різноконфесійним населенням, належало проводити політику консолідації, тож, розуміючи це, король не утискував надто православ'я. За його правління ідея толерантності набула певного поширення серед вищих верств суспільства, у Краківському університеті вчені теоретично обґрунтовували її. Так, Павло Влодкович наголошував, що держава з'явилась на базі права людського, а саме права народів, тимчасом як розрізнення вірних і невірних ґрунтується на праві Божім. Однак, воно нале-жить до іншого порядку і не виключає права природного. З цього П.Влодкович зробив вис-новок, що „не можна примушувати невірних зброєю або тиском до віри християнської (маєть-ся на увазі католицизм. - С. Ю.), бо такі дії пов'я-зані з кривдою ближнього, і не можна чинити злих речей, щоб виникли добрі"7.

Усе це уможливило збереження східнохристиянського мистецтва Русі. У візантій-ському стилі було виконане малювання колегіатського костелу у Вислиці (XIV ст.), каплиці св.Трійці в Любліні (1418) та костелу в Сандомирі (1430-ті). Джерела вказують на наявність у костелах ікон візантійського живопису.

Про відсутність гострого неприйняття східного обряду католиками свідчить і те, що київський митрополит Ізидор8, повертаючись із Флорентійського собору, відправляв службу у Львівському катедральному костелі. Один із львівських ксьондзів мав ім'я Йоан Русин.

Отже, за Владислава II Ягайла були створені умови, за яких давня візантійська традиція могла якщо не розвиватися, то принаймі існувати і тією чи іншою мірою виявлятися.

Стиль катедральної готики кінця XIV -першої половини XV століття був другим великим осягом монументального мистецтва України після Києво-руської доби. Чесько-південнонімецьке зодчество XIV століття стало джерелом, з-поміж форм якого під впливом місцевих уявлень було дібрано найприйнятніші мотиви. Завдяки такому добору витворилася оригінальна стильова течія першої половини XV століття не тільки в архітектурі України, а й Центральної Європи взагалі.


Сторінки: 1 2