Розділ ІІ. Дерев’яні церкви Закарпаття

З давніх-давен українці будували з дерева.

Закарпаття, як і Українські Карпати в ці-лому, є тим щасливим місцем, де кожна іс-торична епоха залишила по кілька видатних пам'яток.

Карпати — місце зустрічі східної та захід-ної церковних архітектурних традицій. Звід-си — багатство форм культових споруд, роз-маїття стилів та їх варіантів. Подорожній за-хоплено спостерігатиме за змінами форм та художніх деталей дерев’яних церков від Ужка до Ясіня, від Прислопа до Сокирниці, у вер-хоріччі Латориці, в долинах Рєпніній, Ріки, Боржави чи Тиси.

Традиційна класифікація розрізняє у За-карпатті 5 стилів: лемківський, бойківський, гуцульський, бароковий та готичний, а також два підстилі — середньогуцульський та стиль "ампір" у верхоріччі Тересви. В межах сти-лів розрізняємо кілька варіантів. Всі назви стилів є досить усталеними і передають зміст того чи іншого стилю, а регіони їх поширен-ня, як звичайно, відповідають басейнам рік та долинам (наприклад, барокова церква верхоріччя Латориці, чи барокова церква до-лини Репинки), що й зумовлювало виник-нення стилю та його варіацій. Разом з тим терміни "бароковий", "готичний", "ампір" є вельми умовними, бо не йдеться про класичні європейські стилі, а лише про органічне за-своєння українською архітектурою певних елементів цих стилів.

У селах верхньої течії річки Уж трапля-ються невимовно досконалі в пропорціях бой-ківські церкви Великоберезнянського району (північна частина колишнього Ужанського комітату). Вражає мудра стриманість кож-ного верху, що, заламуючись ступінчастою пірамідою, здіймається догори наметом прадавньої форми. Досконала композиція з трьох зітканих з мерехтливих гонтинок верхів урівноважує, поєднує правічні стихії неба і зем-лі: стіни зрубів, складені з грубезних колод, ніби виростають із землі, а завершення з ма-ківками та металевими хрестами вже нале-жить небесній стихії. На Березнянщині вісім давніх дерев'яних церков - у селах Ужок, Гусний, Сухий, Кострино, Сіль, Вишка, Чор-ноголова, Буковцьова. З цих восьми церков п'ять — бойківського стилю з ледь помітним переходом до лемківської церкви з її високою вежею над західним зрубом бабинцем (Березнянщина є частиною закарпатської Лемківщини). Три інші церкви перероблено з бойківських на барокові. Крім того, в ра-йоні є ще шість новіших дерев'яних церков базилічного типу. Закарпатські бойківські церкви мають велику рідню на Львівщині -близько півсотні бойківських церков у Сколівському та Турківському районах і ще кіль-ка в Івано-Франківській області та в Польщі.

Лемківські дерев'яні церкви мають над навою та вівтарем такі ж шатрові пірамідаль-ні верхи, як і бойківські. Мабуть, це оригі-нальна і давня форма в Українських Карпа-тах. Над бабинцем виростає висока вежа з розвинутим бароковим завершенням. Внас-лідок поєднання шатрових форм і барокової вежі виникло архітектурне диво — лемківська церква. Не залишилося й сліду від рівномір-ного розподілу об'ємів, властивого бойків-ській церкві. Вся споруда — це єдиний дина-мічний рух, злет форм зі сходу на захід до найвищої точки вежі. Лемківські церкви, ко-лись поширені в Мукачівському, Ужгород-ському та Свалявському районах Закарпат-тя, ще в XIX ст. здебільшого замінено муро-ваними. Сприяло цьому і введення "типового проекту" мурованої базиліки, й "ідеологічний тиск" на виразно національні форми україн-ського мистецтва. Нині збережено лише чо-тири закарпатські лемківські церкви. З них дві — класичні: одна в Ужгороді, з села Шелестово, друга — в Київському музеї просто неба, з села Плоске. Ще одна, перероблена, стоїть у місті Свалява, а четверта, теж пере-роблена - в селі Руська Кучава. Ще три лемківські церкви з сіл Обава, Глинянець і Медведівці були врятовані чеськими ентузі-астами в 30-х роках і перевезені в Чехію. Лемківщина тягнеться вздовж північних (у Польщі) та південних (у Словаччині) схилів Бескидів. На словацькій Лемківщині зберег-лося приблизно 25 лемківських церков та ще близько шести десятків у Польщі.

Найбагатша на дерев'яні церкви Воловецько-Міжгірська верховина. У Воловецькому районі (північна частина колишнього Березького комітату) збереглося 15 церков і 13 дзвінниць, у Міжгірському (північно-за-хідна частина колишнього Марамороського комітату) - - 35 церков та 28 дзвінниць. Це земля бойків - етнічної групи українських горян, але панує тут зовсім інший стиль дере-в'яного храму — стиль-досить пізній, що склав-ся під впливом західних мурованих однонавних храмів з бароковою або готичною дзвінницею над входом, поширених у долинних се-лах Закарпаття. шести десятків у Польщі.

Надзвичайно цікавою й цінною є група готичних дерев'яних церков у долині Тиси. Церкви в селах Сокирниця, Крайниково, Да-нилово, Олександрівка Хустського р-ну (західно-південна частина колишнього Мара-мороського комітату) справляють незабутнє враження. У стрункому силуеті цих храмів їх творці, здається, зафіксували мить, коли ство-рене руками на землі ніби долає силу тяжіння і от-от злетить стрімкою стрілою у височінь. Готичні церкви Тячівського району (Діброва, Нересниця) є трохи меншими. По долинах річок Ріки та Тереблі готичний стиль заходить аж у Міжгірський район (Негровець, Репин-не, Сухий, Рекіти, Тюшка, Обляска, Сойми, Кужбиї), а також в Іршавський (Івашковиця, Локоть) та Виноградівський (Новосели-ця). У 1930-х роках дві готичні церкви з сіл Нижнє Селище та Холмовець перевезено в Чехію. Закарпатські готичні церкви багато чим подібні до готичних храмів та дзвінниць румунського й угорського Потисся.

Своєрідним явищем є три церкви в стилі "ампір" у верхоріччі річки Тересви (північна частина колишнього комітату Мараморош), що походять від так званих "Saalkirche". Найцікавіша з них стояла до 1939 р. у селі Лопухово. Ще одна згоріла в 1971