Ущільнення олій при виготовленні таких оліф досягається окислювальною полімеризацією за допомогою продування крізь шар олії повітря, нагрітого до 150 °С. Одержані в'язкі полімеризовані олії розбавляють до рідкої консистенції органічними розчинниками.

Класифікація асортименту будівельних сумішей

Номенклатура будівельних сумішей надзвичайно різноманітна, проте вони органічно взаємоповязані спільним функціональним призначенням – використанням у будівництві. Основним критерієм для зіставлення різних видів матеріалів є їхні технічні властивості.

Суміші на основі цементних в’яжучих.

Сюди відносять в першу чергу бетонні суміші.

За основним призначенням бетонні суміші поділяють на конструкційні і спеціальні (жаро- та хімічно стійкі, декоративні, радіаційно-захисні, теплоізоляційні тощо);

за видом заповнювачів — на щільних, пористих і спеціальних заповнювачах;

за структурою — щільні, поризовані, ніздрюваті, крупно-пористі.

Крім того, бетони класифікують за середньою густиною:

особливо важкий середньою густиною понад 2500- кг/м3. Такий бетон на заповнювачах із звичайних щільних гірських порід одержати не вдається, тому використовують барит, залізні руди, сталеві ошурки, стружки;

Важкий (звичайний) середньою густиною 2200...2500, кг/м3 на заповнювачах із щільних гірських порід (щебінь, гравій, пісок). Це найпоширеніший різновид бетону;

полегшений середньою густиною 2000...2200 кг/м3 на заповнювачах зниженої щільності (вапняк-черепашник, цегельний бій);

легкий середньою густиною 500...2000 кг/м3 на природних і штучних пористих заповнювачах (вулканічні та вапняк§Уі туфи, пемза, керамзит, шлакова пемза, аглопорит);

особливо легкий середньою густиною до 500 кг/м3; це насамперед. : ніздрюваті бетони та бетони на особливо легких заповнювачах (спучені перліт і вермикуліт).

Розрізняють також бетонні суміші за розмірами крупного заповнювача. Верхня границя крупності заповнювача лімітується перерізом елемента виробу чи конструкції, розміщенням та ступенем насичення арматурою, відстанями між її прутками. Обзор рынка строительных материалов // Бизнес. - №10. – 2000. – с.37- 41.

За розмірами заповнювача розрізняють бетонні суміші:

крупнозернисті — із заповнювачем найбільшою крупністю від 10 до 150 мм;

дрібнозернисті — із заповнювачем найбільшою крупністю до 10 мм.

За показниками легкоукладності бетонні суміші поділяють на марки, наведені в табл. 1.

Марка за легкоукладністю | Норма легкоукладності за показнлком | Марка за легкоукладиістю | Норма легкоукладальності : за показником

жорсткості, с | рухливості,

см | жорст-кості, с | рухливості, см

Ж 4

Ж 3

Ж 2

Ж 1 | 31 і більше

21...30 11...20 5...10 | -

-

-

- | П1

П2

ПЗ

П4 | 1...4

-

-

- | 4 і менше

5...9

10...15

16 і більше

Табл.1: Класифікація бетонних сумішей

Жорсткі суміші характеризуються відносно невеликим вмістом води. Для їх формування потрібна механічна дія, наприклад вібрування з привантаженням чи вібропрокатуванням, які можливі лише в умовах заводів залізобетонних виробів. Водночас, використовуючи жорсткі суміші, можна знижувати витрату цементу. Отже, проектування бетонних робіт також потребує техніко-економічного обґрунтування.

Рухливі суміші містять води більше й тому легше ущільнюються вібруванням, використовуються переважно при монолітному-бетонуванні.

Суміші на основі безцементних в’яжучих:

Для виготовлення сумішей та виробів на безцементних в'яжучих не потрібно застосовувати клінкерні в'яжучі (портландцемент, його різновиди чи спеціальні цементи). На відміну від матеріалів та виробів із силікатних розплавів, а також керамічних вони набувають каменеподібного стану внаслідок затвердіння в'яжучого при зви-чайній чи невисокій (до 200 °С) температурі. До цієї групи належать матеріали та вироби на основі вапняних, гіпсових, магнезіальних в'я-жучих чи розчинного скла. З них найпоширенішими є суміші та ви-роби на основі вапняних і гіпсових в'яжучих.

Органічні в'яжучі та суміші на їхній основі

Сюди відносять широкий асортимент мастик. Мастики розрізняють: а) за видом в'яжучого — бітумні, бітумно-гумові, бітумно-полімерні; б) за способом застосування — гарячі, застосовувані з попереднім підігріванням до 160 °С для бітумних мастик і до 130 °С для дьогтьових мастик, та холодні (містять розчинник), використовувані без підігрівання при температурі повітря, не нижчій ніж 5 °С, і з підігріванням до 60...70 °С при температурі повітря, нижчій ніж 5 °С; в) за призначенням — приклеювальні, покрівель-но-ізоляційні, гідроізоляційні, асфальтові та антикорозійні.

Приклеювальні мастики застосовують для склеювання рулонних матеріалів при влаштуванні багатошарових дахових покриттів та обклеювальпої гідроізоляції. Масу приклеювальної мастики встановлюють за показником теплостійкості. Теплостійкість мастики характеризується граничною температурою, при якій шар мастики завтовшки 22 мм, що склеює два зразки пергаміну, не витікає із шва, якщо зразок витримують протягом 5 год на схилі покрівлі в 45°. Марку мастики вибирають залежно від максимальної температури повітря та схилу покрівлі. Войчак А.В. Товароведение сырья и материалов. – К., 1994.

Гідроізоляційні асфальтові мастики застосовують для влаштування литої та штукатурної гідроізоляції, а також як в'яжуче для виготовлення плит та інших штучних виробів.

Гарячі бітумно-мінеральні мастики виготовляють з бітуму з додаванням 30...64 % мінерального заповнювача залежно від призначення та поставлених вимог. їх використовують для згладжувальної гідроізоляції швів гідротехнічних споруд.

Холодні асфальтові мастики (хамаст) одержують, змішуючи бітумно-вапнякову пасту з мінеральними наповнювачами без нагрівання компонентів. їх використовують для штукатурної гідроізоляції.

Гідрофобний газоасфальт виготовляють на основі бітумпо-вапнякової пасти з добавками 10...15 % портландцементу й алюмінієвої пудри як газоутворгавача. Його використовують у покрівельних панелях та теплогідроізоляції трубопроводів. Мозберг Р.К. Материаловедение. – М., 1993.

Антикорозійні бітумні мастики призначаються для захисту будівельних конструкцій та трубопроводів від агресивних впливів розведених розчинів кислот та лугів, оксидів азоту, сірчистого газу, аміаку та парів кислот при температурі до 60 °С. Вони являють собою суміш розплавлених тугоплавких бітумів з наповнювачем.

Бітумно-гумові мастики застосовують для ізоляції підземних сталевих трубопроводів; складаються вони із сплавів бітуму та порошку гуми, а також добавок каучуку чи синтетичної смоли, яка надає їм еластичності на морозі та теплостійкості. їх використовують у гарячому та холодному стані,