традиційний для давньоруської архітектури: з трьома нефами і хрещатими в плані стовпами всередині, з п'ятьма банями. Собор великий за розмірами, проте значно менший за Успенський, який грав роль усипальниці великих князів і царів. Фасади собору з корінфськими пілястрами, з раковинами в закомарах, круглими вікнами та типовими для ренесансної архітектури порталами за характером близькі до венеціанської школи. Автор собору — Алевіз Новий по дорозі до Москви потрапив у полон до татар, і кримський хан Менглі-Гірей примусив його збудувати Бахчисарайський палац, де уцілів портал, аналогічний до порталів Архангельського собору. Згодом Алевіз збудував чимало споруд у Москві.
Свого часу із західної сторони соборну площу Московського Кремля обмежували споруди великокнязівського палацу, від яких залишилася славнозвісна Грановита палата — зал для урочистих прийомів, засідань думи, земських соборів тощо. Зал має площу 495 м2, а висота його 9 м. Склепіння залу спираються на стовп, що стоїть посередині. Це — давня традиція палатних споруд. Фасад Грановитої палати оброблено так званим діамантовим рустом, тобто каміннями з гранями. Споруда має риси ренесансу, зокрема в карнизі. Будували палату російські майстри під керівництвом ломбардських архітекторів Марко Руффо і П'єтро-Антоніо Солярі в 1487-1491 рр.
Завершує ансамбль дзвіниця Івана Великого — триярусна вежа заввишки 81 м. Композиційне вертикаль вежі об'єднує споруди ансамблю, домінує над усім Кремлем і має велике містобудівне значення для центральної частини Москви, її золотий купол видно з далеких відстаней. Восьмигранні в плані яруси дзвіниці зменшуються за шириною і збільшуються за висотою один над одним. Дзвіницю почав будувати в 1508 р. італійський архітектор Бон Фрязін, а закінчили її російські майстри вже в 1600 р., про що свідчить напис золотими літерами під куполом споруди. Поряд із дзвіницею в 1532-1543 рр. зодчий Петрок Малий прибудував «звоницю» новгородсько-псковського типу з ренесансними деталями та високим круглим стовпом, що завершується куполом. Одночасно із спорудженням соборів та палацових будівель у XV ст. йшло будівництво нових стін і башт Кремля. У спорудженні укріплень брали участь архітектори П’єтро-Антоніо Солярі, Марко Руффо, Антоніо Джиліарді, Алоізій ди Каркано. Башти й стіни споруджувалися з цегли, і мали вони насамперед оборонно-функціональне призначення. Згодом, у XVII ст., на баштах було надбудовано декоративні верхи. Кожна башта мала своє власне архітектурне оздоблення. Всього в Кремлі було збудовано 20 башт, 5 з них мали в'їзні ворота. Загальна довжина кремлівських стін — 2235 м. Вони оточують територію, загальною площею 28 га. Висота стін 5-19 м, вона залежить від рельєфу місцевості, товщина 3,5-6,5 м. Завершуються стіни зубцями — мерлоііами. Висота надбудованих у XVII ст. башт також різна — від 30 до 70 м. Прекрасними силуетами виділяються наріжні, круглі в плані башти — Водовозна та Беклемішевська на березі Москви-ріки та багатогранна в плані Арсенальна башта. Башти з воротами — Спаська, Микільська, Троїцька, Боровицька і Тайницька відрізняються між собою за композицією і стилем. Спаська і Троїцька мають риси готичної архітектури, оздоблення Боровицької характерне для російської архітектури XVII ст. Усі башти становлять єдиний гармонійний ансамбль вільної композиції. Червоні стіни укріплень, зелені черепичні покрівлі, білокам'яні деталі та позолочені металеві флюгери, пурпурові рубінові зірки, що на баштах,— усе це окреслює стрункий силует Кремля.
XV ст. відіграло головну роль у формуванні кремлівського ансамблю, проте його будівництво продовжувалося й пізніше. У 1555-1560 рр., крім перебудов всередині Кремля і на Красній площі, архітектори Барма і Посник спорудили славетний і казково-прекрасний Покровський собор, або, як його ще прийнято називати, собор Василія Блаженного. Він не входить до ансамблю Кремля, але композиційне відіграє велику роль у забудові центра Москви, надаючи Красній площі домінуючого значення.
Особливо важливі зміни відбулися в XVII ст. Крім надбудов башт, у Кремлі зводиться ряд споруд у так званому стилі узорічча. Над спорудами Кремля виросли десятки бань — собору Дванадцяти апостолів, церкви Різдва Богородиці, Воскресіння, Розп'яття, «Спаса за золотою решіткою», споруджуються комплекси Патріарших палат, Потішний палац і великий Теремний палац на місці старих палаців Василія III і Івана Грозного. Теремний палац будують у 1635-1636 рр. архітектори Бажен Огурцов, Антип Костянтинов, Трефіл Шарутін і Ларіон Ушаков. Палац надбудовано над нижніми частинами споруди XVI ст. Фасади його поверхів членуються пілястрами, вікна прикрашено різьбленими наличниками й фронтонами. Над двома поверхами палацу височить верхній теремок, оточений широкою терасою. Внутрішні царські покої реставровано в XIX ст., і в наші дні вони дають уявлення про характер багатих інтер'єрів XVII ст.
Нові стилістичні риси в архітектуру Кремля внесла петровська епоха. На початку XVIII ст. у північно-західній частині Кремля архітектори X. Конрад, Д. Іванов і І. Чоголков звели споруду Арсеналу. Будували його з перервами і закінчили в 1736 р. Прості рустовані стіни двох поверхів ритмічно членуються подвійними вікнами з напівциркульним завершенням. Вхід прикрашено портиком з розчленованим карнизом у формах архітектурного стилю барокко.
Наприкінці XVIII ст. в ансамблі Кремля з'явилися риси ще одного архітектурного стилю — класицизму. У 1773 р. почалося будівництво величезного Кремлівського палацу, що мав займати майже всю територію Кремля і композиційне об'єднати всі історичні стародавні споруди. Проект склав великий російський архітектор В.І. Баженов. За цим проектом Кремль мав перетворитись на загальноросійський форум, з величними залами, амфітеатром для народних зборів тощо. Сама ідея такої споруди аж ніяк не влаштовувала царський уряд. І проектування, і закладання палацу, як вважають, мало пропагандистський