З художників, що малювали Софію, слід назвати італійського майстра початку XIX ст. Фоссаті. Він досяг ефекту масштабності, що його сприймає зір.

Чудовою є гармонійно підібрана гама мармурового облицювання стін: зеленуватих, рожевих і фіалкових відтінків, що добре поєднується з білим різьбленням капітелів та вкрапленими фрагментами мозаїчних зображень, нещодавно відкритих з пізніших нашарувань. Коли стоїш під куполом константинопольської Софії, мимоволі згадується римський Пантеон. Там усе ясно, усе раціоналістично, усе так, як задумав і виконав майстер з його сміливим і точним розрахунком. Тут усе незвичайне, весь розрахунок художнього ефекту побудований на емоційному сприйманні, на враженні.

В історії світової архітектури і римський Пантеон, і константинопольська Софія залишилися неперевершеними серед архітектурних шедеврів світу.