Коломенське

За п'ятнадцять кілометрів від центру Москви, у стародавньому підмосковному селі Коломенському (зараз це вже один з нових районів столиці), знаходяться чи не найвизначніші пам'ятки російської архітектури XVI ст.— церква Вознесіння та Іоанна Предтечі. Вони репрезентують той! новий напрям, що сформувався в російській архітектурі за часів консолідації російської національної держави. Це були храми-пам'ятники, споруджені на честь певних державних подій. В їх архітектурі творчо застосовували ренесансні форми, а також національні композиційні прийоми. З найбільшою силою художньої виразності це проявилося в церкві Вознесіння — одному з шедеврів світової архітектури.

Село Коломенське відоме з XIV ст. як літня великокнязівська (а згодом — царська) резиденція. У 1532 р. великий князь Василій будує на пагорбі над Москвою-рікою перед князівським палацом церкву Вознесіння. Вважають, що збудував він її на честь народження сина — Івана Грозного. У 1667-1668 рр. у Коломенському, що було на той час улюбленою позаміською резиденцією царя Олексія Михайловича, споруджується майстрами Степаном Петровим та Іваном Михайловим величезний дерев'яний палац казкової краси. Він складався із семи з'єднаних між собою переходами хорів численних теремів, що мальовничо завершуються бочкоподібними дахами, високими вежами. Найвищі вежі — «намети» сягали висоти 40-50 м. У палаці було близько 270 приміщень. Покої прикрашалися різьбленими деталями, дорогими меблями, художньо оздобленими кафельними грубами. Стіни було затягнуто кольоровим сукном, а на стелях вставлялися рами з полотнами, на яких відомий художник тих часів Симон Ушаков виконав композиції на історичні та міфологічні теми. Палац називали «восьмим чудом світу». Про нього один із західноєвропейських дипломатів тих часів писав: «Коломенський палац здається щойно вийнятий із скриньки для дорогоцінностей, завдяки дивним художньо зробленим окрасам, що виблискують позолотою». З часом палац почав руйнуватися, і в 1768 р. його розібрали, але збереглися численні зображення, за якими в XIX ст. було виготовлено велику модель.

У Коломенську садибу заходимо через Спаські ворота з двома арочними проїздами. Дещо збоку — мальовнича церква Казанської богоматері, типова за формами для російської архітектури XVII ст. Вона відігравала роль палацової церкви. Церкву поставлено на високу підкліть. її п'ять синіх бань, що прикрашені золотими зірками, прекрасно гармонують із зеленню стародавнього парку. Праворуч від церкви, там, де колись був палац, ростуть старезні липи й дуби. Дорога веде прямо до передніх воріт, також двохарочних. Над воротами — павільйон з високим шатром, поряд з воротами розміщені одноповерхові корпуси, де зберігалося все начиння «приказних палат» XVII ст.

Увійшовши в арку воріт, мимоволі спиняєшся перед невимовне прекрасною картиною: осяяна сонцем стрімко здіймається в небо церква Вознесіння. її форми настільки досконалі, що, як і будь-який великий витвір мистецтва, не можуть не викликати захоплення. Ось що писав про це великий французький композитор Гектор Берліоз: «Ніщо мене так не вразило в житті, як пам'ятка давньоруської архітектури в селі Коломенському. Багато я бачив, багато чим милувався, багато що вражало мене, але часи, стародавні часи в Росії, що залишили свою пам'ятку в цьому селі, були для мене чудом з чудес. Я бачив Страсбурзі кий собор, що будувався віками. Я стояв поряд з Міланським собором, але, окрім наліплених окрас, я нічого не знайшов. А тут переді мною постала краса цілого. У мені все здригнулося. Це була таємнича тиша. Гармонія краси закінчених форм. Я бачив якийсь новий вид архітектури. Я бачив прагнення у висоту і я довго стояв приголомшений».

Композиція церкви зовсім не є характерною для кам'яних церковних споруд. Вона не нагадує і військової башти, хоча ідея багатоподібної споруди, перекритої шатром, напевно, походить від оборонної архітектури. Це храм-монумент, в якому поряд із застосуванням композиційних рис шатрових дерев'яних церков (а в літопису прямо говориться: «Князь великий Василій поставив церкву кам'яну Вознесіння... верх на дерев'яне діло в своєму селі Коломенському») і творчої переробки ренесансних форм виявлено стільки новаторства, що образ її став неповторним.

На широкому п'єдесталі поставлено хрещатий у плані, високий об'єм з трьома рядами кокошників із стрілчастим завершенням. У верхній частині споруда переходить у восьмигранник, який завершується високим восьмигранним шатром. Аркади, що оперізують п'єдестал, надають споруді виняткової легкості. Кути першого і другого ярусів оформлено пілястрами з ренесансними за своїм характером, чудово прорисованими капітелями. Площини фасадів першого яруса оформлено гострими фроитончиками, а вікна другого поверху — ренесансними пілястрами з композитними капітелями. Новаторським прийомом є декор шатра, прикрашений лініями з білокам'яних рустів, що утворюють ромбоподібні фігури. Баня споруди домінує над широкими луками долини Москви-ріки.

Неподалік від церкви Вознесіння стоїть Георгіївська дзвіниця циліндричної форми, що також споруджена в XVI ст. Вона, безумовно, побудована під впливом церкви Вознесіння. Але якою ординарною виглядає ця споруда порівняно з останньою!

У 1920 р. під керівництвом відомого радянського реставратора і ученого П. Д. Барановського у Коломенському було організовано перший у Радянському Союзі музей народної архітектури.

Прекрасно у Коломенському в осінні дні, коли особливо відчувається нерозривний зв'язок чудових витворів архітектури з красою природи.