Символізм, історичні екскурси в далеку давнину вельми характерні для початку XX сторіччя. В даному разі вони влучно віддзеркалюють глибокий сенс храму-пам'ятника. Але на цьому історико-культурні нашарування далебі не вичерпуються, вони охоплюють майже всі грані архітектурного задуму.

Знову звернімо увагу на план та обсягово-просторові особливості наземної частини будівлі. Відгалуження хреста, що виступають назовні в усіх хрещатих українських храмах, мають гранчасту форму, яка створює лагідний перехід від одного обсягу до іншого. Наріжні камери здебільшого прямокутні, але є гранчасті й напівкруглі. План Георгіївської церкви в наземній частині вирізняється чіткими формами добре висунутих п'ятигранних відгалужень хреста й тригранних наріжних камер. Але далі обсягово-просторова композиція відходить од поширеного традиційного типу дев'ятидільної церкви.

Зазвичай наріжні камери менші за планом і висотою, здебільшого двоповерхові. У Георгіївській церкві вони майже однакові. Переважна більшість цих храмів усталеного типу має п'ять верхів. Над наріжними камерами верхів немає. Дев'ятьма верхами було увінчано спочатку Троїцьку в Густині та Спасопреображенську церкви у Великих Сорочинцях. Але наріжні верхи були значно нижчі, а пізніше їх зовсім зняли. Осторонь стоїть дерев'яний собор у Новомосковську, який має. рівнозначні за планом і висотою камери й дев'ять верхів. Однак характерна виразна композиція, утворена високими багатозаломними зрубами, виключає думку про пряме використання його як першовзору. Крім того, три верхи Георгіївської церкви відсутні, тобто наземна частина не подібна до дев'ятиверхого храму.

Якщо окинути оком наземну частину церкви в цілому, то вона насправді дуже скидається на старовинний п'ятиверхий хрещатий храм, а саме - славнозвісну церкву в Низкиничах на Волині. Причому схожа не окремими деталями (вони якраз різні), а своїм образом.

Доречно навести порівняння з відомими творами О.Щусєва - його церковними спорудами в Україні. Так, Троїцький собор Почаївської лаври, зведений у 1906-1912 роках, подібний до свого прототипу - собору Антонієвого монастиря в Новгороді й одночасно є віддзеркаленням усієї давньоруської архітектури. Або храмик у Наталівці (1911-1913) є нагадом про невеличкі псковські церківці Василія „на горбку" або Миколи „со Усохі".

У Спаській церкві в Наталівці Щусєв ужив цікавий прийом органічного злиття в одній споруді зовсім різних історичних першовзорів. Якщо сама Наталівська церква є контамінацією різних давньоруських мотивів з переважанням псковського, то дзвіниця має за прототип поширену в Україні дерев'яну дзвіницю. Зрубний чотирикутний низ і каркасний верх у вигляді восьмерика стилізовано в камені. На це особливо вказує характерна деталь - кутас, що виникає, коли восьмерик ставлять на нижній четверик. При такій, здавалося б, несполучності історичних мотивів постала дуже гарна цілісна композиція.

У „Козацьких могилах" поєднано на одній території справжню дерев'яну церкву XVIII сторіччя і церкву початку XX сторіччя в стилі модерн, створену до того ж контамінацією багатьох історичних прототипів та окремих деталей.

Церква в Низкиничах, здається, є стрижневим образом усього ансамблю „Козацькі могили". Побудована на Волині 1653 року, вона є свідком подій Хмельниччини і започатковує низку визначних п'ятибанних хрещатих храмів, що вирізняються стрункою пірамідальною композицією мас. Вона спочатку була оточена глибоким ровом, валом та дерев'яними рубленими стінами.

Меморіальний ансамбль „Козацьких могил" створений теж у вигляді уфортифікованого двору, з мурами та штучними ровами. Центральна споруда його - Георгіївська церква. Саме таке вирішення нагадує символічно бойовий козацький табір. Хоча трохи театралізовані форми мурів і веж, відомі нам з перспективного малюнка, надрукованого „Почаевском листке", далекі як від одного, так і від другого прототипу.

Саме Георгіївська церква справляє зовсім інше враження, якщо оглянути її з різних боків. Коли поволі обходити споруду від головного західного чола, то помічаєш: усе підпорядковано ідеї суворої урочистості. Велика арка, яка відкривається на площині фасаду-перекрою, є не тільки гострим архітектурним прийомом, а й символічним уособленням тріумфальної брами. Тимпан арки містить у собі іконостас, виготовлений з червоного й чорного граніту з георгіївськими хрестами й чудовими іконами пензля Івана Їжакевича. Усю площину над іконостасом заповнює композиція „Голгофа" цього маляра. Така значна площа малювань на фасаді вражає. І цей прийом має подвійний сенс. Розмальований грандіозний тимпан, що контрастує з чистою поверхнею арки - це зображення вкритого фресками внутрішнього простору церкви, а з другого боку - продовження давньої традиції. Надвірні малювання прикрашали фасади величних пам'яток минулого, наприклад, Успенського собору Московського кремля або Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври, де розмальовано всю західну стіну церкви.

Включення монументального малярства в композицію фасадів притаманне й модерну. Мозаїки довкола порталів є в Почаївському Троїцькому соборі О.Щусєва. Арку-браму, немов дві вежі, фланкують бічні обсяги північного й південного рамен хреста. За аркою струнко здіймаються чотири верхи, над якими панує високий центральний.

При дальшому русі навколо споруди відкривається стрімка вертикаль північного (або південного) фасаду, якою обривається відтята й занурена під грунт третина церкви. Ще кілька кроків - і зовнішній вигляд церкви наближається до образу храму в Низкиничах. Хоч обсяги Георгіївської церкви вищі (наземна частина її двоярусна), але загальні пропорції ті самі. Спорідненість композиції, яку в обох випадках творять три нижні верхи й трохи більший центральний, підкреслює стриманий декор, що хоч в основних рисах є бароковим, а проте