Будинок Верховної Ради УРСР у Києві

Будинок споруджено на вулиці Кірова — одній з головних магістралей міста, що йде від Хрещатика на Печерськ. Вулиця порівняно вузька, ліва її частина межує із славетними київськими нагірними парками. Саме до них повернуто головний фасад споруди, що з усіх ближніх точок сприймається в стрімкому ракурсі Центральна частина будинку вирішена автором у вигляді великої дуги, утвореної десятиповерховим масивом. Фасад ритмічно розчленовано велетенськими рустованими колонами із стилізованими корінфськими чавунними капітелями. З обох боків дуги центрального корпусу поставлено бокові семиповерхові крила. Одне з них фасадом виходить на Садову вулицю, а друге височить над Хрещатиком. Цікаві портики стилізованих колон із спрощеними іонічними капітелями. Цокольний поверх та бокові сторони фасадів оброблено великими брилами каменю, що міцно і надійно гримають на собі споруду. Потемнілі від часу гігантські чавунні капітелі прекрасно гармонують із світло-сірим кольором тиньку фасадів і гранітними та лабрадоритними частинами низу Всередині споруда відзначається чіткою функціональною схемою, зручним розташуванням приміщень, світлими й стримано оформленими холами й кабінетами. Дивлячись на будь-яку деталь споруди — форму карнизів чи решітки сходів,— помічаєш риси творчості І. О. Фоміна: усе просто, стримано, велично й виразно.

У 1936 р. почалось спорудження будинку Верховної Ради УРСР за проектом видатного українського радянського архітектора В. Г. Заболотного (1898-1962). Споруду було побудовано на розі вулиці Кірова і площі Верховної Ради, поблизу будинку Ради Міністрів УРСР, поряд з Маріїнським палацом, що збудований за проектом Растреллі в 1747-1755 рр. і відбудований заново архітектором Маєвським у 1870 р. Сусідство двох різномасштабних і різностильових споруд поставило перед архітектором складне завдання. В. Г. Заболотний блискуче його розв'язав, гармонійно поєднавши нову споруду з пам'яткою архітектури XVIII ст. Головний фасад будинку Верховної Ради УРСР повернуто до площі, чим просторово відокремлено його від гомінкої вулиці. Площа Верховної Ради набула характеру закінченого ансамблю, урочистого й спокійного. З її балюстради відкривається захоплюючий краєвид на Дніпро, на нові житлові масиви.

На відміну від динамічної архітектури будинку Ради Міністрів, композиція будинку Верховної Ради строго симетрична і врівноважена. За масштабом споруда порівняно невелика, вона набагато менша за будинок Ради Міністрів, але вдале її розміщення, центрична композиція і світло-сірий колір стін підкреслюють її значення як головної споруди ансамблю. Колись В. Г. Заболотний сказав, що, проектуючи будинок, він поставив перед собою завдання розкрити мовою архітектури демократичність і народність Радянської влади, її нерозривний зв’язок з трудящими масами Української Радянської Соціалістичної Республіки. Архітектурні форми будинку Верховної Ради прості, урочисті і святкові. На головний фасад виходять два виступи — різаліти, прикрашені державною емблемою. Вони нагадують форму розгорнутих сувоїв — хартій, де записано основні закони. Між бічними виступами розміщено струнку колонаду, над нею — рельєфне зображення державного герба Української РСР. Споруду увінчує півсферичний скляний купол над сесійним залом на 1000 місць, що є головним приміщенням будинку. У м'якій грі світлотіні, простих формах споруди відчувається зв'язок з народними традиціями української архітектури. Це особливо помітно в інтер'єрі приміщень, оформлених українською народною орнаментикою. Висока художня майстерність, з якою виконано цю споруду, дає підстави вважати її визначним архітектурним твором, що мав важливе значення для дальшого розвитку української радянської архітектури.