Бахчисарайський Палац
Коли мені доводиться бувати в Криму, я завжди намагаюсь відвідати Бахчисарай з його ханським палацом та славнозвісним фонтаном, що оспіваний Пушкіним і Міцкевичем. Може, Бахчисарайський палац і не слід беззастережно назвати шедевром світової архітектури, проте розповідь про нього буде доречною в цій книжці, оскільки ансамбль, безумовно, є одним з найцікавіших і найоригінальніших споруд Криму. За висловом О. М. Горького, він є «золотим дном історичної науки», адже там збереглося багато визначних пам'ятників архітектури різних епох.
У спорудах палацу відображено всі етапи розвитку кримської архітектури XVI-XVIII от. Незважаючи на численні перебудови в XVIII і XIX ст., він доніс до наших днів відгуки давно минулих років. Будівництво палацу пов'язано з подіями кінця XV ст., коли після вторгнення в Крим турків, кримський хан Менглі-Гірей мусив перенести свою резиденцію із Солхата (старий Крим) у бахчисарайську долину, щільно оточену з усіх боків скелястими ущелинами.
На початку XVI ст. палац було збудовано на березі невеликої річки Чурук-Су, що тече в ущелині, на схилах якої ліпилися будиночки старого Бахчисарая.
Ансамбль палацу можна побачити лише тоді, коли пройдеш вузькою вулицею досить значну відстань. Панорама мальовничих споруд палацу, мінаретів, мечетей відкривається на схилах гори. Через міст XVI ст. проходимо до головних воріт. Над ними — павільйон для сторожі. Зі скрипом відчиняються важкі ворота з гербом Гіреїв — змією. Через арку проїзду потрапляємо на широкий головний двір. Його з усіх боків обступили палацові споруди. Більшість з них належить до XVIII ст., бо пожежа 1736 р. знищила багато будинків палацу.
На головний двір праворуч виходять головний палац і висока дерев'яна «Соколина вежа». Ліворуч — велика соборна мечеть з чотирма високими, багато орнаментованими мінаретами. Мечеть була перебудована в 1740 р. Пізніше її фасад прикрашено мальовничими орнаментальними панно. За мечеттю видно стіну ханського кладовища, над якою височать куполи двох мавзолеїв, а далі — господарські корпуси. Двір закінчується садовими терасами, що піднімаються вгору по схилу гори. Там, над будівлями палацу, стоїть мавзолей Диляри-Бикеч, яка була прообразом пушкінської героїні поеми «Бахчисарайський фонтан». Головний корпус палацу складається з групи споруд, зв'язаних між собою переходами. Знадвору їх прикрашають карнизи з різьбленням та розписом. Покрівля з червоної і темно-зеленої черепиці. Над дахом височать численні, прикрашені різьбленням димарі. Через проїзну арку потрапляєш до головного корпусу, а далі на Посольський двір — найбільш мальовничий і поетичний куточок палацу. Він завжди в тіні, його з усіх боків обступили вічнозелені кущі й дерева. Промені сонця яскраво освітлюють лише чудовий ренесансний портал і оббиті залізом двері, що давно вже наглухо зачинені. Це — «Залізні ворота», збудовані, як свідчить пишномовний напис Менглі-Гірея, «володарем двох морів і двох материків» у 1503 р. Немає сумніву в тому, що цей портал споруджував Алевіз Новий — він такий самий, як і в Архангельському соборі Московського Кремля. Через передпокої потрапляємо до головного приміщення палацу — дивану (зал ханської ради), а звідти — до фонтанного дворика. Тут розміщені літня альтанка з красивим фонтаном посередині та невелика мечеть. Широкі дерев'яні сходи ведуть на другий поверх. У фонтанному дворику — два фонтани у вигляді мармурових плит, звідки стікає вода. Це — «Золотий фонтан» 1733 р. і славетний «Фонтан сліз», збудований іранським майстром Омером у 1764 р. над могилою Диляри-Бикеч і пізніше перенесений до палацу.
З отвору в невелику різьблену чашку капає вода, звідки вона через край стікає в дві нижні чашки — і так до самої землі. Коли дивишся на ці крап-лини-сльози, здається, що мармур плаче за прекрасною полонянкою, загубленою в ханській неволі. На верхній чашці лежать дві троянди — біла й червона. Такі троянди колись поклав тут Пушкін...
На другому поверсі багато кімнат, прикрашених різьбленням та розписами — посольський зал, парадні покої, «Золотий кабінет», розписаний іранським майстром Омером у 1764 р. На стіні зберігся пишномовний напис: «Ця споруда, як сонячне сяйво, освітила Бахчисарай. Дивлячись на мальовничу картину палацу, ти подумаєш... що це низка морських перлин, це невимовний діамант. Дивись! Це привабливе місце є джерелом радості, і кожний погляд на нього буде хвилюючим морем насолоди». Слід було б доповнити автора цих рядків, що, дивлячись на поетичні споруди Бахчисарайського палацу, не можна не пригадати море крові і сліз, пролитих народом з вини жорстоких володарів цього «райського куточка».
ЛЕНІНСЬКИЙ МЕМОРІАЛ В УЛЬЯНОВСЬКУ
До сторічного ювілею В. І. Леніна було зведено ще одну споруду, яка по праву може вважатися видатним явищем сучасної архітектури. На батьківщині вождя в Ульяновську створено меморіальну зону, куди увійшли вулиці і будинки, пов'язані з життям В. І. Леніна та членів його родини, а також здійснено забудову міського центру, що становить систему ансамблів, розміщених на нагірній частині вздовж берега Волги. Кульмінаційним центром цієї системи став Ленінський меморіал (автори — архітектори Б. С. Мезенцев, М. П. Константинов, Г. Г. Ісакович та інші). Меморіал — квадратна в плані споруда (100ХЮО м) горизонтальної асиметричної композиції, поставлена з трьох сторін на стовпи семиметрової височини, між якими видно внутрішній двір з маленьким будиночком, де народився В. І. Ленін. На трав'яному газоні, що оточує будинок, ростуть молоді берізки. Другий меморіальний будинок, де також один час проживала сім'я Ульянових, стоїть поряд.
У просторих залах меморіалу розміщено