Адміралтейство в Ленінграді

На початку XIX ст. класицизм у Росії досяг найвищого рівня свого розвитку. У цей час інтенсивно забудовувалися нові міста на півдні України, реконструювалися старі міста, значні будівельні роботи проводилися в Петербурзі. Видатним архітектором того часу був А. Д. Захаров (1761-1811), професор Академії мистецтв, головний архітектор Адміралтейства.

Ще при Петрі І в 1704 р. на південному березі Неви, напроти Петропавловської фортеці, було збудовано укріплену валами й ровами Адміралтейську верф для будівництва кораблів. У 1730-х рр. архітектор І.К.Коробов звів навколо верфі виробничі корпуси, а в центрі над аркою проїзних воріт спорудив башту з високим адміралтейським шпилем. Широка арка воріт була ніби «вікном в Європу». На шпиль Адміралтейства було зорієнтовано Вознесенський проспект (проспект Майорова), Горохову вулицю (вулицю Дзержинського) і Невський проспект, який став головною артерією Петербурга. Згодом Адміралтейство втратило своє військове значення, а скромні форми споруди не відповідали ансамблю міста.

А.Д. Захарову було доручено перебудувати Адміралтейство для розміщення управління російського флоту. Будівництво величезної споруди (її довжина 406 м) тривало з 1806 по 1826 р. Оскільки Адміралтейство зберігало певні виробничі функції, Захаров залишив його початкове планування, за яким воно складалося з двох корпусів у вигляді букви П, між якими проходив канал. Залишив він також і збудований І. К. Коробовим шпиль, що завершувався золотим корабликом, та арку проїзду. Фасад Адміралтейства, що розтягнувся майже на півкілометра, відповідав функції виробничої будівлі, але не був придатним для споруди, що мала бути головним компонентом ансамблю столиці. Архітектор геніально розв'язав це складне завдання. Він розчленував бокові крила Адміралтейства різа-літами з урочистими колонадами портиків, створивши таким чином кілька нових композиційних центрів, підпорядкованих головному — башті зі шпилем. Башту Захаров поставив на могутній куб, прорізаний аркою. Поряд з аркою стоять скульптурні групи німф, які тримають земну та небесну сфери. Виконані видатним скульптором Ф. Ф. Щедриним, ці групи підкреслюють статику композиції, що знаменує впевнений спокій і міць російського флоту. Над аркою скульптор І. І. Теребенев виконав барельєфи крилатих геніїв, які схрестили переможні знамена, а зверху розташував широкий пас барельєфного фриза «заснування флоту в Росії», на якому Нептун в оточенні міфічних божеств вручає Петру І тризубець — символ володіння на морях. Нижній поверх башти Захаров оточив ошатною іонічною колонадою, над якою височить купол зі шпилем, що стрімко здійнявся вгору на 72,5 м. Золотий кораблик вгорі ніби летить у неосяжних просторах. На жаль, фасад Адміралтейства з боку Неви було забудовано в XIX ст. житловими багатоповерховими будинками і на набережну виходять лише фасади двох павільйонів, що повторюють в інших формах мотив центральної частини Адміралтейства. Пропорції споруди та її частин неперевершено вишукані, у ній геніально відображено ідею слави російського флоту та величі міста.

Тільки добре орієнтуючись у суспільно-політичному житті тогочасної Росії, Захаров зміг створити таку грандіозну споруду, як Адміралтейство,— чудовий пам'ятник, рівного якому не знає жодна європейська столиця.

ВІЛЛА РОТОНДА

У другій половині XVI ст. Італія переживає глибоку економічну і політичну кризу. Закінчується епоха Відродження. Влада в італійських містах знову опинилась у руках феодальної знаті. Дедалі більшої сили набуває католицька церква, що переходить у наступ на ідейно-художні здобутки ренесансу. У той час італійська архітектура розгалужується на окремі напрями: одні архітектори продовжують ренесансні традиції, але без творчого їх розвитку, інші починають розробляти нові принципи, які згодом розвинуться в стиль барокко.

Серед зодчих, хто спрямував свою творчість на дальший розвиток форм класичної архітектури і цим самим започаткував стиль класицизму, був Андреа Палладіо (1518-1580). Він жив у маленькому місті Віченці і зводив споруди не тільки у своєму місті, а й у Венеції та інших містах «Республіки святого Марка», як називали венеціанську державу. Венеція на той час втратила свою владу над Середземним морем, і венеціанські багатії переносять свою діяльність з моря на сушу, споруджуючи в своїх володіннях численні палаци та вілли. Багато з них спорудив Палладіо. Віченца майже вся забудовується за його проектами. Творчо використовуючи форми класичної архітектури, Палладіо збагачує їх новими прийомами композиції та оформлення фасадів. Одним з найкращих творів Палладіо, що став класичним прикладом шедеврів світової архітектури є вілла Ротонда, збудована на початку 1550-х рр. Вона розташована на пагорбі, серед мальовничої природи. Це центрична споруда, поставлена на високий п'єдестал, з шестиколонними портиками з чотирьох сторін, до яких ведуть урочисті сходи. Будівлю завершує купол на невисокому барабані. Композиція споруди та її форми бездоганно гармонійні. Усе в її формах спокійне й урівноважене. Іонічний ордер, що його застосував Палладіо, чудово пасує до художнього образу будівлі. Проте він аж ніяк не відповідає її призначенню. У цьому виявилась суперечність між прогресивною спрямованістю творчості архітектора і приватними інтересами замовника, суперечність характерна для архітектури класового суспільства.

Андреа Палладіо був не тільки великим архітектором-практиком. Його відомий трактат «Чотири книги про архітектуру» — одна з класичних праць з теорії архітектури.