Замки Львівщини

Золочівський

Олеський

Підгорецький

Галич Крилос

Золочівський замок

Місто Золочів розташоване на тернопільській трасі за  кілометрів від Львова. Найцікавішою історичною пам’яткою у ньому є старовинний замок — унікальна прикраса «Золотої підкови України». До нього від траси, де стоїть в’їзний знак Золочева у вигляді кола, найкраще їхати через село Підгороднє.

Золочівський замок, збудований на зразок цитаделі, зберігся до сьогодні майже повністю. На подвір‘ї знаходиться двоповерховий житловий корпус — палац у стилі ренесансу. Поряд з палацом побудований так званий Китайський палац. Серед багатьох власників замка варто згадати короля Речі Посполитої Яна III Собєського. У р. у замку було влаштовано музей.

Особлива гордість Золочівського замку — туалети, які в ті часи були рідкістю. А золочівські ще й так майстерно споруджено, що їх вивчали навіть сучасні спеціалісти.

Найзнаменитійшою мешканкою Золочівського замку, крім самого Яна III Собєського, безперечно, можна вважати його дружину Марію-Казимиру — незрівнянної краси француженку, яка доводила до шалу знать, занапащувала чоловіків і кидала в огонь гніву їхніх дружин. До Речі Посполитої Марія-Казимира приїхала тринадцятирічною дівчинкою з далекого Парижа. Мине трохи часу і вона стане королевою, яка матиме величезний вплив на Яна III Собєського. «Марися керує Яном, а вже Ян — Польщею», — говорили поляки. За це і не злюбили королеви з некоролівською кров’ю. Хоча й Марія на рівні з чоловіками хоробро захищала Золочівський замок, була освіченою та мудрою, їй не могли пробачити західноєвропейської орієнтації, яка значною мірою передалася Янові, та частих візитів до Парижа. Під одного з таких візитів Марія-Казимира стала кумою Людовика XIV, який хрестив її сина, королевича Якуба.

Втім, до вершин трону Марія-Казимира йшла довго й важко. Закоханий у француженку, Ян Собєський не міг одружитися з нею, оскільки його мати Теофіла Собєська була категорично проти змішування крові свого шляхетного роду з кров’ю простолюдинки. Зрештою, Марія стала дружиною Яна Замойського, якому не довелося довго тішитися подружнім життям. Безпробудне пияцтво та невиліковний на той час сифіліс звели його в могилу. Після смерті Замойського та Теофіли закохані Марія та Ян нарешті одружуються офіційно, але вони вже взяли таємний шлюб раніше.

В останні роки життя Яна III Марія дедалі частіше усамітнюється в Золочівському замку. До речі, саме з особою француженки пов’язують мистецький розквіт замку, зокрема, будівництво унікального Китайського палацу.

Прекрасна давня легенда Золочівського замку пов’язана з двома таємничими каменями. Їх знайшли поблизу Золочева, у глухому лісі. Люди казали, що біля тих каменів чіпляється блуд. На них є різьба орієнтовно кінця 14 — початку 15 ст. Власне, тому їх і привезли до замку.

На сірому тілі цих велетнів відвідувачі охоче розглядають «вирізані» невідомою мовою літери, які дійшли до нас із глибини століть. Ще невідомий художник зобразив на кам’яному полотні якісь давні символи — два вінки, терновий і з живих квітів, які переплелися, мов дві обручки, та просвердлив в одному з каменів дуже акуратну дірочку. Кажуть, якщо маєш потаємне бажання і хочеш, аби воно здійснилося, потрібно покласти до тієї дірочки палець, подумати про бажане і швидко повернути палець довкола осі.

…Сьогодні відвідувачі, які приїжджають до Золочівського замку, знають: якщо маєш матеріальне бажання, палець потрібно повертати в бік тернового, «мертвого», вінка. Якщо ж твоє бажання романтичне — в бік вінка квітучого. Працівники замку жартують: якщо бажання не здійснилося — значить, палець був недобре повернутий, і треба їхати до Золочівського замку ще раз.

Олеський замок

Якщо ви їхатимете Київською трасою від Бродів до Львова, то перед Олеськом з правого боку побачите на метровому пагорбі Олеський замок, один з найгарніших замків Східної Європи, розташований у південно-східному куті Буської низовини, де починається горбисте пасмо Вороняки. Величний замок в гарну погоду видно навіть з Волині.

Звернувши із траси на право, ви невдовзі опинитесь перед порталом монастиря капуцинів з костелом Святого Антонія, де і зможете припаркувати своє авто. Пройшовши через барочну кам’яну арку, ви побачите Олеський замок, розташований у надзвичайно мальовничій місцині; прогулюючись по периметру оборонних мурів, ви будете насолоджуватися величними краєвидами навколо замку. А на подвір’ї замку і в його залах відчуєте дихання середньовічної краси і величі.

На початку 14-го століття замок належав останньому галицько-волинському князеві, литовцеві Дмитру-Любарту Гедеміновичу, а потім перейшов до рук польського короля Казимира ІІІ. У середньовіччі фортеця зазнавала багаторазових нападів татар, була сильно пошкоджена і відновлена 1590-го року магнатом Станіславом Жолкевським. 1605 року замок перейшов у власність Даниловичів, у той час, коли тут служив батько Богдана Хмельницького Михайло.

Під замком, там, де є химерні скульптури і трохи далі, там де пливе невеличка річка з містком, яка нагадує болото, кажуть можна почути зітхання душі, що не може знайти спокою. Існує романтична і трагічна легенда з тих часів про нещасливе кохання молодого магната Жолкевського, котрий постійно сватався до дочки Даниловича. А той звичайно, хотів бачити свого зятя багатим і впливовим, проте Адам, на його думку, далеко не відповідав цим критеріям. Отже, якось настав той час, коли Адам Жолкевський під час гри в карти захотів отримати чітку відповідь. А коли почув відмову, то в тому ж залі покінчив із собою. Його як самогубця не ховали на цвинтарі, а просто викинули в болото, яке було біля замку.

Олеський замок відомий у польській історії ще й тим, що  року тут народився онук Даниловича, майбутній король Польщі Ян ІІІ Собєський. Існує легенда про народження цього одного з найвизначніших польських королів і полководців. Він народився під час грози; на замок ще й тоді напали татари… Коли бабка повитуха поклала немовля на чорний мармуровий стіл, вдарив дуже сильний грім, стіл тріснув, і бабка оглухла. Відразу ж з'явилося пророцтво про те, що новонароджений буде незвичайною людиною… Пророцтва переслідували Собеського все життя.

З року Олесько перейшло у власність Андрія Конєцпольського, а  року один із синів Собєського, Костянтин, продав Олесько Жевуським. Цей рід довів замок, по суті, до руїни. Незважаючи на величезні прибутки Жевуських, вони через надто «веселий» спосіб життя потрапили в борги, і їхні маєтки наприкінці 18 століття пішли з молотка.

1882 року Олеський замок, як державну пам'ятку, купило Товариство опіки над замком в Олеську. У свої подальшій історії замок багаторазово страждав від руйнацій: декілька пожеж і сильний 15-хвилинний землетрус 1838 року спричинили до руйнування мурів замку, також було сильно пошкоджено його ліве крило. А вже за совєтських часів 1951 року сталася нищівна пожежа фортеці від удару блискавки… Незважаючи на все це, замок вистояв. Коли Галичина була приєднана до СРСР, в замку організували табір польських військовополонених. А з х років минулого століття тут виставлена експозиція Львівської Галереї Мистецтв.

Ще одна з багатьох легенд стосується монастиря капуцинів з костелом Святого