Галичі з середини ХІІІ ст., а оскільки їх головним заняттям була торгівля, то караїмська громада осідала неподалік пристані, куди прибували кораблі з товаром. За однією з версій, 100 кримських караїмів одержали дозвіл жити в Галичі за договором 1246 р. між Данилом галицьким і Батиєм, і саме з того часу народ постійно живе в Галичині. Вздовж правого берега Дністра, неподалік центру Галича, простяглась вулиця Караїмська. Колись тут була караїмська божниця – кенаса. Зруйнована вона була зовсім недавно, в 1985 році. Зараз, за словами працівника музею на г.Крилос, в Галичі проживає всього три родини караїмів.
А тепер за допомогою путівника Юрія Лукомського знову повернемось на гору Крилос:
“З ХІІ ст. на Крилоській горі стояли палати галицьких єпископів, а з XIV ст. – митрополитів. Місце їх розташування поки невідоме, хоча під теперішнім будинком музею археологи виявили сліди комплексу великих дерев’яних будівель, які споруджували тут, починаючи з першої половини ХІІ ст. Фундаменти митрополичих палат XVІІ ст. віднайдено поблизу в урочищі “Старі палаци”. За єпископа Льва Шептицького у середині XVІІІ ст. споруджено дерев’яну резиденцію, а згодом, на початку ХІХ ст.. за єпископа Скородинського, - мурований палацик, будівельний матеріал для якого взято з розібраної церкви св.Іллі ХІІ-ХІІІ ст. У ньому проживали галицькі митрополити або їхні намісники, і тому його назвали “Митрополичі палати”. В найближчих околицях було близько десяти монастирів - Святих Стефана, Іллі, Івана, Юрія, монастир грецьких монахів в урочищі Гречище, монастир домініканців на поляні Данилівській та інші.
5 червня 1960 р. у приміщенні палат митрополитів відкрито філію Івано-Франківського краєзнавчого музею – “Давній Галич”, яка з 1994 р. входить до однойменного Національного заповідника. З нагоди 1100-літнього ювілею Галича будинок відреставровано. Тут оновлено виставку матеріалів, які розповідають про долітописний та княжий період історії Галича, а також влаштовують змінні краєзнавчі виставки”.
На другому поверсі того музею зроблені непогані експозиції, які показують різноманітність флори та фауни Дністра та його берегів. Мої діти були в захваті від чисельних чучел птахів, гризунів, дикого кота та іншої живності.
Якщо виїхати з Галича і рухатись в бік гори Крилос, то перед поворотом на вказівник до заповідника “Давній Галич”, з протилежного лівого боку траси, Ви помітите музей архітектури та побуту Прикарпаття. Прямо в лісі розміщені народні садиби Опілля, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття.
Є там також опільська дерев’яна церква.
Цей музей заснований в 1979 році. З 1994 року він входить до Національного заповідника “Давній Галич” і має площу 4,5 га. Експозиція підтримується у відносному порядку й постійно підновлюється. Хоча, як на мене, то не завадило б там побудувати якійсь бар чи колибу...
«Галич — княже місто»
Івано-Франківськ — Галич — Крилос, автобусний
У Крилосі — залишки княжого Галича — столиці Галицько–Волинського князівства ХІ-ХІІ ст. Каплиця 1500 р. Успенська церква 1586 р. Пам’ятний знак на місці поховання князя Ярослава Осмомисла. Музеї: історико-краєзнавчий та народної архітектури і побуту, що входить до Національного історико-культурного заповідника «Давній Галич».
Успенська церква
Після монголо-татарської навали 1241 р., коли Данило Галицький почав будувати нову столицю — місто Холм і новий катедральний собор Йоана Золотоустого, Успенський собор став швидко підупадати. Дуже суттєвим чинником повного запустіння храму стало знищення самого міста, зменшення у 14-15 ст. міського населення, яке вже не мало коштів, щоб утримувати в належному стані цю монументальну споруду. А за указом 1455 р., який видав польський король Казимир ІV, було заборонено будувати, ремонтувати й відновлювати давньо-галицькі храми. Цей указ повністю поховав надії галичан на відбудову Успенського собору. Із його залишків пізніше неподалік збудовано каплицю св. Василія, Успенську церкву та частково замок у сучасному Галичі.
На фундаментах Успенського собору наприкінці 15 ст. була зведена каплиця св. Василія. Крилошани збудували її з блоків давньоруського храму. Каплиця, яка була першим музеєм історії давнього Галича, має цінні архітектурні деталі — нішу-вівтар та оригінальне кругле віконце, яке збереглося з малої абсиди літописного Успенського собору.
Нині в Галичі є два музеї, які входять до Національного заповідника «Давній Галич». Це Музей історії давнього Галича та Музей народної архітектури і побуту Прикарпаття.
Найдавніший — Музей історії давнього Галича. Він розташований у Митрополичих палатах 19 ст. Ідея його створення належить докторові археології Я.Пастернаку та митрополиту А.Шептицькому. В музеї широко представлені сліди давніх культур: Трипільської та Комарівскої, знаряддя праці доби міді, бронзи, заліза. Велике місце в експозиції Музею історії давнього Галича посідає давньоруська зброя: бойові сокири, наконечники стріл, спис, давньоруський меч князя 12 ст., остроги різних типів, кінські стремена, стріли, шабля тощо.
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття міститься на території давнього городища, на першій лінії оборонних валів, навпроти урочища Прокаліїв сад. Цей музей знайомить відвідувачів з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кін. 18 — поч. 20 ст. Будівлі, що розташовані на території музею свідчать про самобутність українського народного зодчества і водночас про його зв’язки з традиціями будівельної культури слов’янських народів.
Виявлення, дослідження, збереження, реставрація та популяризація культурної спадщини давнього Галича
Національний заповідник "Давній Галич" створено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №81 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Галичі Івано-Франківської області" та Указом Президента України від 11 жовтня 1994 року №587/94 "Про національні заклади культури" і підпорядковано Міністерству культури та мистецтв України (нині