при яких допускається невідповідність між відповідальністю і повноваженнями, у керівників різних рівнів і підрозділів: перевищуються норми управління, особливо у директорів і їхніх заступників; формуються нераціональні інформаційні потоки: надмірно централізується оперативне управління виробництвом; не враховується специфіка роботи різноманітних підрозділів; будуть відсутні необхідні при цьому типі структури нормативні документи, що це регламентують.
Досвід говорить про те, що лінійно-функціональну структуру треба використати в тих організаціях, які для забезпечення свого функціонування вимагають вирішення здебільшого стандартних управлінських задач. Що є оптимальною для досліджуваного ТзОВ “АДГ ” та даного виду діяльності.
Вище наведені складові внутрішнього середовища, та й взагалі сама діяльність організації на належному рівні буде неможлива вразі відсутності на підприємстві кваліфікованого персоналу. Відносно персоналу організації та її кадрового потенціалу необхідно передбачити як поведе себе конкретна людина в даній ситуації. З цією метою враховують її здібності, обдарованість, схильність до певної діяльності, потреби, сподівання, сприйняття, ставлення, точку зору. До персоналу підприємства ТзОВ “АДГ” ставляться високі вимоги до відповідної кваліфікації і професійного досвіду. Загалом його можна охарактеризувати як відповідальний, продуктивний, згуртований, проте недостатньо організований та мотивований, неціленаправлений.
Після розгляду основних внутрішніх складових підприємства можна назвати такі основні його недоліки:
Нечітко сформульована та недоведена до відома працівників місія компанії, яка через це не стає філософією діяльності кожного працівника, що спонукає до досягнення визначеного результату;
Відсутність розуміння корпоративної культури, як системи норм поведінки, що сприяють досягненню цілей компанії. Якщо б така політика існувала та була б засвоєна і прийнята персоналом, то обов’язково трансформувалася в совість, обов’язок, відповідальність, які б управляли людьми зсередини;
Низький розвиток інформаційних технологій та сучасних систем управління.
2.6. Місія і цілі підприємства.
Організація, по визначенню, це - група людей з усвідомленими загальними цілями. Організацію можна розглядати як засіб досягнення цілей, який дозволяє людям виконувати колективно те, що вони не можуть виконати індивідуально. Основна загальна мета організації, що є чітко вираженою причиною її існування, визначається як її місія. Цілі розробляються для здійснення цієї місії. Значення відповідної місії, яка формально виражена і ефективно представлена співробітниками організації, неможливо перебільшити. Розроблені на її основі цілі є критеріями для всього наступного процесу прийняття управлінських рішень. Якщо керівники не знають, яка основна мета їх організації, то в них не буде логічної точки відліку для вибору найкращої альтернативи. Місія деталізує стаж фірми і забезпечує напрям і орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях. Формулювання місії організації повинно визначати:
а) задачі фірми з точки зору її основних послуг або виробів, її основних ринків і технологій. Іншими словами, якою підприємницькою діяльністю займається фірма;
б) зовнішнє середовище по відношенню до фірми, що визначає робочі принципи фірми;
в) культуру організації.
Місія ТзОВ ”АДГ” визначається його основними завданнями:
-розробка та виконання проектно-архітектурних, будівельних, реставраційних та реконструкційних робіт в сфері будівництва, оформлення зовнішніх та внутрішніх інтер'єрів будівель, виготовлення та монтаж басейнів, фонтанів та саун;
-проектування, виготовлення і реставрація вітражів та вітражних виробів;
-організація трудових бригад для виконання замовлень фізичних та юридичних осіб в сфері будівництва, сільського господарства, промисловості (як на Україні так і за кордоном);
-гуртова та роздрібна торгівля будівельними та оздоблювальними матеріалами;
-гуртова, роздрібна та комісійна торгівля промисловими та продовольчими товарами (в тому числі вино-горілчаними і тютюновими виробами), товарами виробничо-технічного призначення та сировиною;
-заготівля, переробка та реалізація деревини та напівфабрикатів з неї;
-будівництво доріг;
-надання автотранспортних та транспортно-експедиційних послуг, як внутрішніх, так і міжнародних;
-реалізація на внутрішньому та зовнішньому ринках деревини та напівфабрикатів з неї;
-виробництво, ремонт та реставрація меблів, вікон, дверей, паркету і т.і.;
-виробництво, заготівля та переробка сільськогосподарської продукції (м'ясної, молочної та рослинної);
-заготівля та переробка зернових культур, виготовлення хлібо-булочних та інших мучних продуктів;
-виробництво та реалізація будівельних матеріалів;
Метою діяльності Товариства є отримання прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності, незабороненої діючим законодавством України і передбаченої даним Статутом.
2.7. Аналіз стану розробки стратегічного плану розвитку на підприємстві.
У процесі розробки стратегічного плану розвитку на підприємстві беруть участь вище керівництво, команда плановиків, керівники та спеціалісти підрозділів.
Певна річ, ідеальним є варіант, коли всі працівники
організації залучаються до обговорення і формування стратегії підприємства.
Вище керівництво є "архітектором" процесу формування стра-тегії, визначає його основні етапи і послідовність.
Завдання вищого менеджменту — зробити процес формування стратегії доступним і зрозумілим для працівників організації, сприя-ти максимальному залученню їх до розробки стратегії.
Керівництво визначає загальні цілі розвитку підприємства і ос-новні способи їх досягнення.
Керівництво середніх та нижчих ланок, а також фахівці підроз-ділів розробляють оперативні плани. До обов'язків спеціалістів вхо-дить також аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підпри-ємства, складання прогнозів та сценаріїв розвитку подій. Керівники підрозділів і штатні працівники об'єднують зусилля для оцінювання альтернативних стратегій, запропонованих для підприємства.
Треба розрізняти керівні рівні з питань стратегії на однобізнесових та мультибізнесових підприємствах.
У диверсифікованих компаніях існує чотири рівні менеджерів з питань формування та реалізації стратегії:
1) виконавчий директор або інший керівник вищої ланки управ-ління, який несе основну відповідальність і керує прийняттям стратегічних рішень;
2) менеджери, які відповідають за прибутки чи збитки окремих виробничих підрозділів;
3) функціональні менеджери в межах виробничого підрозділу, які керують окремими напрямками діяльності підприємства (виробництво, маркетинг, фінанси, НДДКР, персонал тощо); їх завдання полягає у
забезпеченні єдиної стратегії для орга-нізаційних одиниць і прийнятті стратегічних рішень у підпо-рядкованій сфері діяльності;
4) менеджери основних оперативних підрозділів підприємства, які несуть основну відповідальність за детальний розвиток стра-тегічних планів у підзвітній сфері та реалізацію