Україні, Білорусії, Литві, Польщі, Московії та в країнах Західної Європи. В

оборонних спорудах у товщу мурів на кількох рівнях закладали своєрідну

арматуру — дерев'яні перев'язі. Наявність перев'язей сприяла передаванню

сили ударів від пороків і ядер на більшу площу, отже, вони збільшували

опірність мурів.

6

Щироке використання цег-ли збагатило арсенал кон-струкцій склепінь.

Крім пів-циркульних з розпалубками та без них, застосовувалися хрестові

склепіння, а під впливом готики — в храмах, особ-ливо в костелах, стрілчасті

и зірчасті на нервюрах різного малюнка та складность. Стрілчастої форми

набувають пере-мички вікон, порталів та арок в інтер'єрах.( ,116-117).

Споруди оборонного типу, або, як ми тепер їх називаємо — пам'ятки

оборонного будівництва, зводили як для захисту від ворожих нападів, так і

для оборони великих феодалів і землевласників від народного гніву і частих

взаємних нападів феодалів-сусідів. Потреба в обороні краю відповідно

видозмінювала архітектурну монументальність навіть княжих храмів і

палаців. У перюд пізнього середньовіччя оборонну роль відігравали не лише

замки і фортеці, а й численні церкви та монастирі. 3 другої половини XVI ст.

на місцях давньоруських городищ або дерев'яних замочив і обо-ронних дворів

XIV—XV ст. будуються нові муровані замки бастіонного типу. У цей час

досить швидкими темпами почала розвиватись артилерія.(1, )

Розташування оборонних комплексів мало кілька варіантів. Оскільки

специфіка феодального замку потребувала його ізольованості, то він часто

розташовувався на міській околиці, був досить відокремленим і органічно

пов'язаним з природним ландшафтом. У поєднанні з виразним перепадом

рельєфу, нерідко з крутим урвищем, яром та з водами річки, такі оборонні

ансамблі створюють дуже мальовничі панорами історичних міст (Кам'янець-

Подільський, Луцьк, Острог, Дубно, Жванець, Сатанів, Ізяслав, Клевань та

ін.). Досить вигідним з погляду обо-рони і разом з тим дуже ви-разним було

7

ізольоване розміщення замку на окремій високій горі, яка домінувала над

міською забудовою, розташованою біля її підніжжя (Кременець, Мукачеве,

Хуст, Олесько).

Позаміським замкам і монастирським ансамблям особ-ливо притаманний

гармонійний зв'язок з природним довкіллям. Передусім це стосується

укріплень, вимуруваних з природного каменю (замки Поділля, Закарпаття,

генуезькі фортеці Криму). Стіни замку, поставленого на "п'єдестал" з

природної скелі чи гори, викладали з того са-мого матеріалу. За кольором та

фактурою він майже не відрізнявся від скелі, а його гостроверхі башти

сприймалися логічним завершениям цього узвишшя і настільки злива-лися з

ним, що вже важко було уявити його без оборон-ної споруди на вершині.

Органічному поєднанню оборон-них ансамблів з конкретними природними

умовами сприяла асиметрія архітектурної композиції об'ємів, зумовлена

нерегулярним розплануванням, зручним розміщенням на ре-льєфі та

доцільним зв'язком між окремими спорудами. ( ,124)

Упродовж XIV — на по-чатку XVI ст. поступово сформувався

довершений тип нерегулярного розвиненого замкового комплексу. При всій

різноманітності розпланувальних вирішень, продиктованій місцевими

умовами, та неповторній своєрідності кожного ансамблю, можна виявити

усталений склад компо-нентів та варіанти їх розміщення. Визначальними

були насамперед оборонні споруди, які захищали внутрішнє подвір'я (рови,

вали, дерев'яні або муровані стіни, башти, в'їзна брама). Якщо в'їзна брама

була єдиною, то кількість і розміщення башт варіювались залежно від потреб

8

захисту. Обов'язковою була наявність укріпленого житла феодала (пізніше

палацу), яке стояло вздовж одного з мурів (Меджибіж, Луцьк, Кременець)

або у створі оборонних споруд (Володимир-Волинський).( , 125)

У XIV-на початку XVI ст. були створені або докорінно перебудовані

найвизначніші оборонні комплекси. В цей час існували різні їх типи. Най-

давнішим, простим за планом та об'ємом є однобаштовий замок, що

складався з муро-ваної башти та дерев'яно-земляних або мурованих додат-

кових укріплень. Наприкінці XIII ст., коли на західні землі Давньої Русі

посилився тиск польських, литовських та угорських феодалів, відбувалися

зміни в характері и техніці облоги та оборони укріплень. Винайдення

самострілів та широке застосування з середини XIII ст. каменеметних

облогових знарядь, так званих пороків, спричинило спорудження високих

башт, які служили дозорними и давализмогу вести дальнш бій з широким

радіусом обстрілу.

Саме цим вимогам відповідала велика трупа "Волинських веж" —

дерев'яно-земляних замків з однією мурованою баштою, збудованих у 2-й

половині XIII — на початку XIV ст. на північному заході Волині та на

території Чорної Русі (Чорторийськ, Білавіно, Столп'є, Кам'янець-

Литовський, Холм, Спас, Берестя). Укріплення мали нерегулярний характер, а

башта розміщувалась у створі валу або на захищеному майданчику. Вони були

дозорними, розрахованими на круговий обстріл довкілля. Залежно від конкрет-

них умов, башти відрізнялися формою плану (коло, квадрат, прямокутник),

розмірами, матеріалом (цегла, камінь—вапняк). Кожен ярус складався з одного

9

приміщення. Споруди не призначалися для тривалого мешкання і за характе-

ром використання наближалися до західноєвропейських «башт останньої

оборони» (донжонів). 3 чотирьох башт, що збереглися до нашего часу, три

розташовані на території сучасної Польщі (Білавіно, Спас, Столп'є), а одна,

реставрована 1903 р. за проек-том В. Суслова, — на території Білорусії (у

Кам'янці-Литовському).

Продовження будівельних традицій галицько-волинської архітектурної

школи при створенні "Волинських веж" простежуеться у розплануванні

першого етапу формування замку князів Острозьких в Острозі. Найдавніша

мурована замкова споруда — "Вежа мурована", збудована в 2-й половині

XIV ст., — розташована на околиці укріпленого майданчика у створі

дерев'яно-земляних оборонних споруд давньоруського дитинця. Таке

розташування характерне і для ранніх замків Великого князівства Ли-

товського (Новогрудок, Полоцьк), і для житлових башт Польщі (Ополе).

"Вежа му-рована" була однобаштовим замком-донжоном і принципово

відрізнялася від "Во-линських веж" своїм призначенням — для постійного

меш-кання значної кількості людей. Відповідно до поєднання обо-ронної,

житлової та господарчоі функцій, план "Вежі муро-ваної" в Острозі більш

розвинений: кожен з трьох ярусів складається з кількох приміщень різного

призначення.

Однобаштовим є и низинний замок у с. Середнє на Закарпатті, але під

час його створення для чернечого ордену тамплієрів за основу взято

західноєвропейські принципи фортифікаційного будівництва, які докорінно

10

відрізнялися від місцевих традицій, характерних блискучим використанням

переваг гірського рельєфу та створенням нерегулярних за планом оборонних

комплексів. Середнянський замок відрізняється суворо центричною

композицією: панівне місце в ансамблі посідає квадратна в плані та кубічна

за об'ємом монолітна кам'яна башта-донжон, яка була ото-чена подвійним

кільцем ровів