мурами замку.

61

На жаль, окрім заликіюв парку, з двірської забудови поза мурами не

залишилося і сліду.

4.3. Інтер’єр Підгорецького замку.

Замок у Підгірцях (Львівщина) споруджений у 1635 – 1640 рр.,

вирішений у плані квадратним з кутовими бастіонами і замкнутим

внутрішнім подвірям. Замок неодноразово зруйнований, але потім знову

відновлений. У 1956 р. його повністю реставровано, замінено конструкції

покрівлі.

Один з боків замку — палац, решту місця займають службові будівлі.

Гладка покрівля казематів утворює терасу, огороджену балюстрадою. Замок

оточений ровами і валами. В оформленні палацу використана ордерна

система, що надає йому світського характеру. Спочатку палац був

двоповерховим, а після перебудови наприкінці XVII ст.— триповерховим.

Прибудовані під час реконструкції зовнішні сходи з'єднували внутрішнє

подвір'я з другим верхом палацу и терасою і мали важливе значения у

формуванні всього комплексу.

Замок у Підгірцях — один з найяскравіших прикладів укріпленого палацу,

де комфорт і парадність почали переважати над оборонними функціями.( , )

Підгорецький замок являє собою один з найкращих в Європі зразків

поєднання імпозантного палацу з бастіонними укріпленнями. Він

розташований на одному з відрогів Подільської височини. Південна частина

плато у цьому місці рівнинна, саме в її бік спрямовані укріплення замку і

62

в'їзна брама, а в сторону долини — палац, завдяки чому з його вікон і терас

відкриваються чарівної краси краєвиди. Під час хорошої погоди місцевість

чудово проглядається на десятки кілометрів.

Замок має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100

метрів. На його рогах розташовані п'ятикутні бастіони.

Замок збудований з цегли і каменю. Між внутрішньою і зовнішньою

стінами замку влаштовано каземати — приміщення для складів та різних

служб. Тераси, очевидно, використовувались для прогулянок, а у випадку

військової потреби — для розміщення гармат. Вістря бастіонів увінчують

витесані з каменя-пісковику витончені сторожові вежі-кавальєри. Зі сходу,

півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних укріплень, важливими

елементами якої є глибокий, обличкований каменем рів і земляні вали з

бруствером, валганами та критою дорогою.

В XVII ст. палац був двоповерховий, а по його боках і в центрі

знаходилися триповерховіпавільйони і вежа. В першій половині XVIII

століття, під час реставраційних робіт, між павільйонами і вежею

споруджено додаткові приміщення, добудовано зовнішні сходи і портики, від

павільйону до павільйону споруда покривається однорідним дахом і

перетворюється у триповерхову. Силует замку втратив свою радісно-

зубчасту легкість. Споруда стала більш масивною та спокійною. Стрімкі дахи

бічних павільйонів завершують вінця, на яких знаходяться мідні фігури: з

правого боку стоїть Атлас, який тримає на своїх плечах земну кулю — Світ, а

63

з лівого — такий же Атлас тримає сонячну систему — Всесвіт.

В XVII ст. в'їхати у замок можна було через равелін, підйомний міст і

головну в'їзну браму. Равеліни і міст ліквідовані ще у XVIII ст., але чудово

збереглася в'їзна брама, збудована з тесаних каменів у стилі пізнього

ренесансу. Тонкий рису-нок різьби по каменю та окремі архітектурні деталі

брами підкрес-люють загальне враження витонче-ності і камерності всього

комплек-су.

Минувши браму, потрапляємо у невелике, але затишне і гарне, ви-мощене

кам'яними плитами, внутрішнє подвір'я, яке із сходу, півдня і заходу

оточують каземати, а з півночі — велична споруда палацу. В правому куті

знаходиться кри-ниця глибиною 38 метрів, звідки вода черпалася за

допомогою валяльного колеса. Прості в архітектурному вирішенні форми

казематів виразно підкреслювали парадність і легкість бічних сходів,

портиків і балюстради терас, посилювали суворий вигляд головного фасаду

палацу. Все це створювало архітектурний фон для пишних прийомів і

урочистостей, які часто проходили у замку. Важливе значення палацу

надають внутрішні збіжні сходи, що двома крилами з'єднують подвір'я з

бічними портиками на колонах, званими ще "італійськими лоджіями". Через

портики можна вийти на плоскі, облицьовані кам'яними плитками дахи

казематів, куртин і бастіонів, які утворюють огороджену балюстрадою

терасу. Звідси відкривається добрий огляд оборонних ровів, палацу і

навколишньої  місцевості. Крізь двері портиків можна пройти у приміщення

64

другого поверху палацу.        Тонкий рисунок архітектурного оформлення

сходів, портиків і терас, строгий ритм ордерної обробки головного фасаду.

Враження витонченості посилювалося всередині палацу, де розмаїття залів

вражало пишністю обробки стель, мармуровим обрамленням дверей і

камінів, глазурованими кольоровими грубками, настінними розписами,

художніми паркетами та масою творів  мистецтва і зброї. У давнину палац

складався з великих просторих залів. Все тут було прекрасне: долівка,

декоративні стіни, мармурові портали і каміни, позолочені склепіння.

Надзвичайно високу мистецьку вартість мали плафони стель, вони

відзначалися багатим рисунком і профілями у вигляді рам та листя. Консолі,

які підтримували плафони, були виконані у вигляді людських маскаронів,

серед них одна зображувала обличчя короля Владислава IV. Різьблені

плафони Підгорецького замку  єдиний приклад художнього столярства,

який дійшов до нас у таких великих розмірах. Зали отримали свої назви від

кольору оббиття або від того, що у них знаходилось: "Жовта", "Зелена",

"Кармазинова", "Золота", "Китайська", "Ли-царська". Наприклад, в одній із

зал на покритих ту-рецькою тканиною стінах висіли венеціанські дзерка-ла в

позолочених рамах. Ця зала так і називалася "Дзер-кальна". Майже усі зали

прикрашали колекції ви-робів з порцеляни й кришталю, а також зброї. Згідно

з описами замку кінця ХІХ ст. тут знаходилося близько 100 портретів та 200

картин.

На портретах в основному були зображені представники родин власників

65

замку — Конєцпольських, Собеських, Потоцьких, Жевуських та споріднених

з ними шляхетських родів України і Польщі.

Понад три чверті картин присвячена біблійним сюжетам. Серед них

переважали картини видатного польського художника Шимона Чеховича,

який в 1762—1767 рр. працював при дворі Жевуських в Підгірцях. Решта

картин належали до ба-тального живопису, а також представляли різноманітні

міфологічні, побутові та пейзажні теми. Це здебільшого були копії картин

Рафаеля, Тіціана, Джуліо Романо, Джорджоне, Рубенса, Караваджо,

Сальватора Рози та ін.

Колекція картин Підгорецького замку була одною з найбільших на

українських землях. Початок цій галереї поклав своїми твора-ми Ян де Баан,

який у 1663 році створив