лінію валів підсилював кам'яний мур з циліндричними наріжними баштами.

Складнішим і досконалішим типом є муровані замки з компактним планом,

іноді з однією багатоярусною баштою.

Вони продовжили лінію розвитку дерев'яно-земляних однобаштових

замків. До таких комплексів належать замки в Олеську на Львівщині та біля

с. Невицьке на Закарпатті. Цей тип замків відомий у Центральній Європі, зо-

крема в Польщі (Курозвенки, Ільжа, Серадз, Овесно). Такі фортеці виникли й

на землях Новгорода (первісне ядро Ізборська та Корела). Замок в Олеську

збудований за межами селища, на невисокій горі, яка підноситься серед боло-

тистої рівнини.

Первісне ядро оборонного комплексу на гірській терасі поблизу с.

Невицьке — монолітна споруда з вузьким внутрішнім подвір'ям. Форма

плану, зумовлена ділянкою, наближається до овалу, від якого відтято західну

частину. Зовнішні розміри комплексу наближаються до розмірів замку в

Олеську (26x58 м). Над одним з приміщень у південно-східній частині замку

височить квадратна в плані чотириярусна дозорна башта, яка ззовні не

виступає з площини мурів, а з боку подвір'я вписана в житловий корпус.

11

Форма плану свідчить, що ця найдавніша частина замку була пристосована

лише для ведения фронтального вогню, а захистом служили пере-важно

природні перешкоди, міцність і неприступність кам'яних мурів, тобто

оборона ще значною мірою залишалася пасивною.

До наступного етапу розвитку фортифікаційних систем на-лежать

багатобаштові замкові комплекси, основний елемент активного захисту яких

зубці-мерлони з лучними стрільницями — розміщувався лише у

верхній частині мурів і башт (цитадель Акерманської та первісне ядро

Хотинськоїфортець). Характерні ознаки цих оборонних комплексів:

монолітність плану регуляр-ної (Акерман) та нерегуляр-ної (Хотин) форм;

відсутність стрільниць у першому й дру-гому ярусах; величезна товщина

мурів, здатних витримати будь-який обстріл під час облоги.

Цитадель Акерманської фортеці, що височить над Дністровсъким

лиманом, — квадратна в плані споруда з подвір'ям та чотирма

циліндричними наріжними баштами (ХІІІ-ХІУ ст.). Монолітність об'єму

досягається за рахунок майже однакової висоти башт і мурів, товщина яких

сягає 4,6—4,8 м. Особливостями зубчастого завер-шення цитаделі є

чергування глухих зубців з зубцями, по-середині яких — лучна стрільниця.

Створения цитаделі пов'язують з ім'ям Федорка — як гадають, галичанина за

походженням.

Важливе укршлення середнього Придністров'я — Хотинська фортеця,

заснована у XII—XIII ст., — зазнала докорінних перебудов під час правління

молдавського гос-подаря Стефана Великого у XV ст. ЇЇ удосконалення ви-

12

явилось насамперед у збільшенні тернторії: з півдня прибудовано невеликий

двір з надбрамною та двома наріжними баштами. Товщину оборонних мурів

збільшено до 8 м, а висоту мурів і башт — до 25 — 30 м. Основними

елементами захисту стали неприступні монолітні мури та критий бойовий

обхід, який завершував мури.

До цієї групи оборонних ансамблів належить первісне ядро замку в

Мукачевому на Закарпатті (кінець XIV — початок XV ст.), споруджене за

князя Федора Корятопича. Квадратний у плані кам'яний донжон на вершині

Замкової гори, збудований у попередній період (не зберігся), був обведений

ровом та мурами у вигляді квадрата з чо-тирма півциліндричними баш-тами.

Південно-східна башта була вїзною. Прямокутна ніша, куди вписано арку во-

ріт, та брак декору біля арки свідчать, що проїзд захищала звідна ланка

мосту, перекину-того через оборонний рів.

Нерегулярні в плані багатобаштові оборонні комплекси у XIV—XVI ст.

були найчисленнішими; розпланування їх мало безліч варіантів. До них

належить один з наймогутніших замків Волині — князівський (згодом

королівський) Верхній замок у Луцьку( кінець ХШ – ХІV ст.) збудований

на місці знищеного 1261 р. за наказом хана Бурундая давньоруського

дерев'яного укршлення. Він є замком мисового типу, розташованим на

невисокому пагорбі між р. Стир та її рукавом Глушець на південно-східній

око-лиці міста. У плані — це неправильний трикутник з дещо опуклими

назовні боками, що відповідав формі ділянки. Від міста замок захищав

глибокий рів, який наповнювався во-дами річки. Замок складався з Вїзної,

13

Стирової (Свидригайлової), Владичої башт та оборонних мурів. Усі укріп-

лення вимурувані з цегли (лицьова поверхня); середина стін забутована

блоками вапняку та уламками цегли на вапняному розчині. У центрі подвір'я

стояв храм, а вздовж південного відрізка оборон-ного муру, між В'їзною і

Стировою баштами — палац.

Первісно споруди замку були зведені в готичному стилі, а в ХV-ХVІ ст.

укріплення модернізували у зв'язку із застосуванням вогнепальної зброї та

досягненнями воєнної техніки. Тоді в будівлях замку з'явились елементи

ренесансної архітектури. Удосконалення укріплень Верхнього замку проя-

вилось у збільшенні висоти оборонних башт і мурів та влаштуванні на

добудованих ділянках стрільниць нового типу, призначених для різних видів

вогнепальної зброї. Проміжки між зубцями, які спочатку завершували башти,

було закладено і над ними заедено ще два яруси. Первісний, порівняно

низький оборонний мур, завершений зубцями з лучними стрільницями,

також не відповідав новим вимогам оборони. I тут проміжки між зубцями за-

кладено, а мур з середини потовщено прикладкою і надбудовано; висота

муру досягла 12—13 м. У надбудованій частині муру влаштовано стріль-

ниці, розраховані на невеликі гармати (нижній ряд), для ве-дения

фронтального вогню та для обстрілу підошви оборон-ного муру.

Унікальні природні умови стали визначальними у створенні видатного

оборонно-го комплексу Поділля — Кам'янець-Подільської фортеці.

Укріплення, збудоване тут іще в давньоруський період, займало лише час-

тину вузького мису, утвореного каньйоном р. Смотрич. Модернізація фортеці

14

тривала близько 200 років і мала кілька етапів. У 70-ті роки XIV ст. до

давнього кам'яного муру з однією прямокутною баштою добудовано нові

ділянки оборонних мурів, внаслідок чого утворилося замкнене подвір'я,

типове для феодального замку. У цей час з'явилися нові напівкруглі башти —

Мала і Мала-друга, призначені для флангового обстрілу. Для цього ж присто-

совано и одну з прямокутних давніх башт — Денну — добудовою ззовні

напівкруглої частини. У 2-й половині XV ст. стіни наріжних напівкруглих

башт, а також мур між ними підсилено прикладками; товщина стін у баштах

досягала 2,5, а мурів — 2 — 3 м. Наприкінці XV — на початку XVI ст.

фортеця