інженерного мистецтва. За участю італійського фортифікатора Камілуса

споруджуються нові башти, загальна кьлькість яких сягає семи.

Окрему трупу багатобаштових оборонних комплексів становлять

фортеці берегової лінії Криму — Черкіо (Керч), Кафа (Феодосія), Солдайя

(Судак), Алустон (Алушта), Гурзуфіта (Гурзуф), Чембало (Балаклава), — які

протягом XIV—XV ст. збудован! генуезцями.

Пристосована до склад-ного рельєфу, форма планів фортець узбережжя

нерегу-лярна. Майже всі вони складаються з двох частин: нижньої — власне

фортеці, яка захищала територію колони, та цитаделі — резиденції консула

(консульський замок). Значна кількість башт генуезьких фортець, особливо

Кафи та Солдайї, — прямокутні або квадратаі в плані, відкриті з середини

фортеці, тобто тристінні. Такий прийом побудови башти, відкритої з боку

двору, ймовірно, зумовлювався тим, що фортецю обо-роняли наймані солдати

15

або місцеве підкорене населення.

Разом з тим така конструкція башт давала змогу Комендантові фортеці

в разі потреби терміново заміняти та перегруповувати захисників.

Високі й міцні мури увінчувалися зубцями. Башти піносились над мурами

майже вдвічі мали три яруси вогню — підошовний, середній, верхній.

Зубчастий парапет захищав відкритий майданчик на башті. Лучні

стрільниці в нижньому ярусі та амбразури в бічних стінах середнього й

верхнього ярусів призначалися для флангового обстрілу. Головну браму

захищав рів зі звідною ланкою мосту та герсами. Таким був арсенал захисних

пристроїв генуезьких фортець у Криму.

Фортеця в Балаклаві відрізняється від інших фортець Криму

розміщенням башт, круглих іззовні та квадратних ізсередини. Частина башт

розташовується не у створі оборонного муру, а поруч, з відступом у бік

двору. Башти безпосередньо не зв'язані з муром, який, обнімаючи башту,

створює перед нею додатковий захист. Ця фортеця, збудована дещо пізніше

від інших (1357 — 1433 рр.), враховувала накопичений досвід.

Наприкінці XIV — в 1-й половині XVI ст., незважаючи на досить

широке будівництво з каменю й цегли, основним матеріалом залишалося

дерево, з якого, крім жител, зводили и оборонні споруди.

У цей час дерев'яними були замки в Киеві, Володимирі-Волинському,

Черкасах, Каневі, Житомирі, Вшниці, Чорнобилі, Острі, Чуднові, Степані. У

розплануванні дерев'яно-земляних комплексів відбувалися ті самі зміни, що й

у мурованому будівництві: еволюція форм їхніх пла-нів відбувалася в тому

16

самому напрямі, а захисні пристрої поступово удосконалювались. Але цей

вид будівництва був консервативнішим, у ньому зберігалися будівельні

традиції домонгольського перюду. Жоден з таких комплексів до нашего часу

не зберігся. Про особливості їх розпланування, архітектурні деталі та

конструкції можна судити лише на підставі документальних джерел та за

даними археолопчних досліджень. Підпо-рядковані природним умовам, вони

мали нерегулярний план. Башти розміщувались по пе-риметру укріплень

нерівномірно, відрізки стін між ними залежно від рельєфу та при-родного

захисту були різними. Через це комплекси відзначалися розмаїттям,

мальовничістю композиції об'ємів, ба-гатством силуетів.

Прикладом великого дерев'яного оборонного комп-лексу є Київський

замок на горі Хоревиці, вдруге наново збудований близько 1542 р.

"київським городничим Іваном Служкою". За описом Київського замку 1552

р., він був рублении із соснового де-рева і складався із 133 городень, ...вси з

бланкованьем добрым, драннцями не тонькими побиты, з помосты, з

подсябитьем, з дверьми, а з столбами, где потреба". За-мок мав 15 рублених

дерев'яних башт (14 — шестикутних, одну — чотирикутну) і дві в'їзні брами —

Воєво-дину і Драбську, перед якот був міст зі звідною ланкою.

Кінець XIV — 1-ша поло-вина XVI ст. в оборонному будівництві України є

переломним періодом: ускладнювались оборонні комплекси, змінювалися

розпланування укріплень, їх об'ємно-просторова структура та зовнішній

вигляд. У цей час розпочався перехід від чисто оборонних споруд до

пишного замку-па-лацу — парадної резиденції феодала. Цей новий тип обо-

17

ронно-імпозантного ансамблю цілком сформувався наприкінці XVI — в

1-й половині XVII ст.

3 більшості цих міст-фортець, замків,замочків або оборонних дворів на

сьогодні не залишилося і сліду. Лише рештки валів і ровів, перекази,

топонімічні назви або архівні і археологічні матеріали донесли до нас скупі

відомості про них.(1,5-6)

На території України (за сучасним адміністративно-територіальним

поділом) взято на облік близько 5000 об'єктів оборонних споруд України.

Дослідження пам'яток оборонного будівництва тісно пов'язане з

вивченням історії торгівлі, оскільки її розвиткові, починаючи від

найдавніших часів,у значній мірі сприяли давньоруські городи, а в часи

пізнього середньовіччя — сильно укріплені міста-фортеці. Враховуючи той

факт, що багато міст і містечок були розташовані на шляхах пересування

татарських орд та інших завойовників, їх заселення та осідання торговців

було можливим лишепід захистом міцних мурів замків та інших оборонних

споруд. Таких міст і містечок, що користувалися магдебурзьким правом і

мали свої фортифікацїї, було на той час ба-гато. Споруди оборонного типу

будувалися ще навітъ у XVIII ст.

Власники маєтків у містах-фортецях отримували великі прибутки від

торгівлі у вигляді різних податків, чиншів (мит, складів, ярмарків, доріг,

мостів тощо), тому вони були зацкавлені в утриманні цих фортець у

належному стані, надаючи її різні привілеї, що сприяло зміцненню обо-

ронності, озброєннюі швидкому заселенню краю.

18

Слід зазначити, що и головні транзитні торговельні шляхи також

проходили через укріплені міста. Наприклад, один з таких шляхів Одеса —

Східна Галичина йшов через Балту, Ольгопіль, Тульчин, Брацлав, Немирів,

Вінницю, Літин, Летичів, Кременець, Радзивилів, Броди. Цей шлях служив в

основному для перевезення транзитних товарів, які надходили до Одеси з

різних країн Близького Сходу. А зворотним шляхом вивозилися товари

західноєвропейського виробництва.

Глибоке дослідження архіцвних матеріалів, в яких є згадки про

будівництво замків і фортець в епоху пізнього середньовіччя, дає змогу

повніше вивчити їх значення у розвитку торгівлі, зв'язків міст різних регіонів

України. Ці зв'язки, завдяки укріпленим містам, сприяли не лише розвиткові

внутрішнього ринку, але й міжнародній торгівлі.

На другу половину XVI — початок XVII ст. припадає бурхливий

розвиток будівництва оборонних споруд в Україні. Саме з цього часу

залишилося у нас найбільше пам'яток оборонного будівництва у вигляді

збережених або ж решток міст-фортець, замків, храмів, монастирів.

Великі землевласники і шляхта, налякані селянсько-козацькими

повстаннями під про-водом Криштофа Косинського