проводив археологічні дослідження львівський археолог О.М.Корчинський.

Розкрито понад 500 м2 цього т. зв. "пустого городища", яке у XV ст. знову

забудували. Знахідки X—XIII ст. настільки багаті, що вдалося з них

скомплектувати цілий відділ археології місцевого історичного музею. Це

свідчить про значну роль цього літописного міста у житті Давньої Русі.

Досить докладний опис міста-фортеці та замку в Перемишлянах також

дав змогу відтворити фортифікації XVII—XVIII ст. До цього спричинився

опис мандрівника Ульріха Вердума, який побував у Перемишлянах 1 грудня

1671р. Такий же проект реконструкції на основі документів XIV—VIII ст. з

публікацією його зображення виготовлено і для Стрийського замку.

На основі деяких документів можна навіть простежити, як змінювався

вигляд оборонних споруд залежно від часу та їх призначення. Тут доречно

як приклад навести село Підтемне біля Львова, в якому був замок і

оборонний монастир. Збереглося три плани р. Зубри — з 1654 р., другої

половини XVII ст.і кінця XVIII ст. На усіх цих планах нарисовані мініатюрні

зображення оборонних споруд. Причому на плані 1654 р. є лише

схематичний рисунок валів навколо замку з чотирма круглими баштами, а на

дещопізнішому плані (XVII ст.) вміщені гарні мініатюри замкуі монастиря-

фортеці. Доповнює ці два плани третій.

Слід вважати, що у другій половині XVIII ст. Їх просто перебудували

24—

відповідно до потреб часу. Обстеження на місці показали, що з цих двох

пам'яток залишилися лише рештки замкових оборонних валів. Від монастиря

немає навіть сліду. Але на основі цих мініатюр вдалося відтворити первісний

вигляд пам'яток середини XVII та кінця XVIII ст., рисунки яких подаються.

Таких прикладів, коли замки, оборонніцеркви, монастирі т. ін.

перебудовувалися у XVIст.на палаци,житлові будинки, звичайніхрами,

можна було б навести чимало не лише в Галичині, а йна Волині, Поділлі,

Поліссі, Київщині, Брацлавщині, Чернігівщині, Буковині та Закарпатті.

Варто згадати і про Високий і Низький замки у Львові. Якщо

зображення Низького замку на рисунку Ф. Ковалишина з гравюри Пернойера

XVIII ст. можна вважати більш-менш вірогідним, то зображення Високого

замку, які часто публікувалися в періодиці та монографіях XIX — початку

XX ст.,є напівфантастичними або ж і зовсім вигаданими, оскільки зроблені

після того, як замку уже не було.

Наш проект реконструкції Високого замку грунтується на його

докладних описах з кінця XV ст.,численних люстраціях королівщин, описах і

ревізіях XVI—XVIII ст. та плану, виготовленого О. Чоловським на підставі

археологічних розкопок.

Подаємо також зображення Олеського замку з арочним мостом, оскільки

під час відбудови і реставрації замку його "забули" добудувати.

Залишаеться лише додати, що усі про-екти реконструкцій за матеріалами

автора та на основі власних польових обстежень виготовив львівський

художник Микола Козурак у чорно-білому і кольоровому зображенні.

25

А як зберігаються деякі пам'ятки оборон-ного будівництва? Взяти хоча б

такі могутні в минулому фортеці, як Білгород-Дністровський, Хотин,

Кам'янець-Подільський (місто-фортеця і замок), Меджибіж, Свірж, Мукачів

("Паланок"), Зимне (монастир), Луцьк та ін. Деякі з них реставруються уже

по 20-30 років, але закінчення цих робіт не видно. Як кажуть реставратори:

"що влітку зробимо, те зимою розвалиться". Щоправда, не скрізь такі сумні

справи. Деякі оборонні споруди є у більш-менш пристойному стані і

використовуються за різними призначеннями: в них розмщені музеї, лікарні,

санаторії тощо (Олеськ, Підгірці, Буданів, Підкамінь, Дубно, Манява,

Острог та ін.), хоча і ця категорія, якщо можна так висловитися,"обжитих

пам'яток" також вимагає негайного втручання реставраторів.

Є в Україні і такі замки, що до них не підпускають навітъ на гарматний

постріл лише через те, що там перебувають військові частини (Івано-

Франківськ, Сокаль (монастир), Яворів та ін.). Мало того, що вони самі

нічого не роблять для збереження пам'яток, то ще й іншим не дають того

робити. А в Бродах,у замку, який є чи не єдиним (крім Збаража), де повністю

збереглися каземати кінця XVI –початку XVII ст., військові декілька років

тому додумалися здирати земляні насипи з валів, чим спотворили їх вигляд

та завдали непоправної шкоди. Деякі фортеці стоять уже десятки років під

вітрами та дощами і помалу розвалюються — до них ще не торкалася рука

будівельників (Жовква, Старе Село, Сатанів, Бучач, Підзамочок,

Червоногород, Микулинці, Сидорів, Тере-бовля — замок і василіанський

монастир, Скала Подільська, Галич та інші).

26

Ще 25—30 років тому чимало пам'яток оборонного будівництва були

в такому стані, що їх можна було відбудувати чи відреставрувати навітъ

невеликими коштами і зусиллями. Наведемо лише два приклади. Наприкінці

50-х рр. у Жванецькому замку були стіни до висоти другого поверху, тепер

залишилася лише північна вежа, і то без завершення ,з двох інших — лише

сліди. Те ж можна сказати і про Раковецький замок (на Дністрі).

В архіві автора є фото Ю.О. Дороша з 1956 р., на якому височать

стіни замку. Сьогодні їх уже нема. Нема не лише стін, навіть фундаменти

місцеві селяни розібрали на будівельний матеріал. I це на Дністрі, де цього

каменя є стільки, що з нього хоч ціле місто будуй. Не розібрали лише вежу,

бо боялися... аби когось не привалила.

Або що залишилося із столиці колись могутнього Червоногородського

князівства? Тепер такого населеного пункту, як Червоногород (біля Залщик),

не знайдете на жодній сучасній карті або в довідниках, цей "хутір" уже давно

ліквідований. Величезний костел XV ст. — повна руша, а з неприступ-ного

колись замку, перебудованого у 70-х рр. минулого століття за проектом

відомого львівського архітектора Юліана Захаревича на палац, залишилися

напівзруйновані вежі. I стоять вони мов зачаровані чудовиська, з сумом

поглядаючи на сусіднє село Нирків, де "красується" свинарник, збудований

місцевим головою колгоспу з матеріалів, розібраного за його ж наказом

замкового палацу.

Була у с. Тартаків (колись містечку) на Сокалыцині оборонка ратуша з

могутньою вежею, вісьмома брамами і торговими рядами. Це чи не едина

ратуша в Україні, яка з пізнього середньовіччя дійшла до наших часів без

значної перебудови.