форми.

1.Ахітектурна форма, яка співпадає з конструктивно-необхідними

габаритами, забезпечує ефективне застосування матеріалу. Художня

33

виразність відрізняє її від чисто утилітарних конструкцій.

2.Архітектурна форма, в якій якості конструкції виявленні опосередковано.

Конструкція скрита, але організація форми відображає її структуру і роботу

матеріалу. Декоративні деталі підпорядковані основній темі. Художня

правдивість відрізняє таку форму від неправдиво декоративної,

стилізаторської.

Архітектура і монументальне мистецтво, виступаючи в органічному

поєднанні ,активно беруть участь у формуванні простору для життя,

сприяють створенню яскравого виразного образу споруд.

Суть монументального в мистецтві-художнє вираження значних суспільних

ідей , відповідних до естетичним ідеалам епохи. Поняття монументальне (чи

монументальність), споріднення з поняттям величне, возвишене, може бути

використане для характеристики самих різних видів мистецтв. Одночасно

термін «монументальне мистецтво» означає участь образотворчого

мистецтва в формуванні простору.

Значимість змісту повинні відповідати матеріали монументального

мистецтв, які не піддаються дії часу - мозаїка, камінь, метал.

Синтез мистецтв потребує єдності ідейно-художнього замислу архітектури,

живопису і скульптури і висуває свої вимоги до їх образної пластичної

мови.(…)

Численні будинки и споруди, розташовані на території замків або

монастирів, мають індивідуальні планувальні рішення. Архітектурно-

34

планувальні рішення споруд залежать від таких показників: призначення

комплексу або його окремих будівель і споруд соціально-політичних умов

розвитку суспільства; рівня розвитку інженерно-будівельної техніки,

військово -фортифікаційного мистецтва; видів будівельних матеріалів.

Кожен з цих показників може мати визначальний вплив

планувальну структуру будь-якої будівлі в процесі історичного

формування пам'яток архітектури.

Як установили дослідники, в замках і монастирях зустрічаються

різні за функціональним призначенням будівлі: оборонні вежі, військові

казарми, житло для знаті, палаци, склади зброї, продовольства й

фуражу, кухні, пекарні, конюшні, майстерні, культові руди (церкви,

костьоли, каплиці), трапезні, дзвіниці, вартові і лікарні, друкарні, школи,

колегіуми, семінарії, готелі, будинки перебування духовенства. Кожній

споруді властиве своє архітектурно-планувальне рішення.

В замках найбільш широка група споруд — це військові казарми. Їх

архітектурно-планувальні рішення мають коридорне планування з

однобічним розташуванням приміщень, анфіладне і змішане.

Архітектура казарм в екстер'єрах та інтер'єрах здебільшого невиразна.

Масивні стінові конструкції, невеликі за площею віконні отвори

роблять ці споруди суворими і неприступними з вигляду, що і відповідає

завданням фортифікаційних комплесів. Казарми зблоковані із зовнішніми

оборонними стінами, мають однобічне освітлення приміщень, рідше —

35

двобічне. Зустрічаються одно- і двоповерхові.

Палацам властиве планування анфіладного, зального типу, інколи

коридорного з двобічним розміщенням кімнат. У замках-палацах

анфілада залів захоплює розмірами, декором та пишністю. (мал. 25-28)

Палаци мають стильові ршення у формах ренесансу, інтер'єри ви-

конані ренесансним та барочним стилями. Поєднання різноманітних

планувальних рішень, достатнє освітлення приміщень, їх розміри дають

змогу використовувати чимало палацових комплексів у сучасних

умовах без реконструкцій по пристосуванню, із збереженням історико-

архітектурного вигляду пам'яток. Палаци зустрічаються одно-, дво- і

триповерхові.

Господарські будівлі замків, до яких входять різні склади, пекарні,

конюшні, примішення для обслуговуючого персоналу — це будинки

анфіладного планування, з невеликими за площею зала-ми, коридорного

типу з однобічним розташуванням приміщень. Ці споруди, переважно

одноповерхові, невиразні за архітектурними формами. Масивні зовнішні і

внутрішні стіни побудовані з каменю і цегли. Деякі будинки

споруджувалися без віконних отворів, інші мали вікна невеликих розмірів.

Оборонні вежі в замках і монастирях — домінанти їх композицій — в плані

були квадратними, п'ятикутними, рідше багатогранними або неправильної

геометричної форми. Масивні і зовні не приступні, вони мали стіни

товщиною від 1,5 до 2,5 м, один, два, або три яруси. Внутрішні приміщення —

майданчики для воїнів — мали стрільниці різних конфігурацій. Верхівки

веж — переважно у вигляді| конусних і чотирискатних покрівель.

36

2.3.Композиції замків і монастирів.

Кожна історична область України має свої особливості не тільки в

ландшафті, а й у природно-кліматичних умовах. Характер рельефу території,

наявність водних просторів, лісових масивів здебільшого були основними

факторами при вирішенні композицій замкових і монастирських комплексів.

Обстеження пам'яток архітектури дають змогу говорити про високу

композиційну майстерність зодчих, які створили комплекси.(мал.1-24).

Об'ємно-просторове рішення замків і монастирів — одна з більш якісно

цікавих характеристик пам'яток. Їх композиційна різноманітність при

індивідуальності кожного ансамблю чи архітектурного комплексу

поєднана закономірними принципами побудови. На композицію замку

чи монастиря впливають такі показники:

- початкова функція споруди, її «профілювання»;

- характер рельєфу, що оточує ландшафт;

- розташування у населеному пункті;

- характер навколишньої забудови, її тектоніки;

- реконструкції і перебудови споруд внаслідок історичних причин.

При важливості кожного з показників визначальним фактором

композиційного рішення була профілююча функція замку або монастиря.

Будівництво і розвиток комплексів залежали від відвідування споруд і

торговельних зв'язків населених пунктів, а в монастирях — від

наявності популярних святинь, заступництва влади. Це визначало і масштаби

задумів, кваліфікацію запрошених майстрів.

37

Різноманітність об'ємно-просторових рішень замків і монастирів

зведена в певне число відносно стійких композиційних груп: замкнуті,

компактні, блоковані й павільйонні.

Кожна група в замках і монастирях має свої типи композиційних

принципів взаємозв'язку споруд.Замки що об'єднані в композиційну групу

замкнутих, мають чітко виражену функцію оборонних споруд з домінантами

веж, масивних оборонних стін. Характер рельєфу визначає їх конфігурацію:

квадратну п'ятикутну, неправильної форми. Простір внутрішніх подвір’їв

відкритий (Броди, Теребовля, Кудринець, Чернелиця, Пнів, Сітківці,

Рихта, Алушта, Севастополь). Замки компактної композиції ще більше

виражають функцію неприступності, домінують вежі з контрфорсами,

культові бастіони масивної форми (Олесько, Мукачеве, Невицьке, Корець).

Зустрічаються приклади, коли композиційним центром замку є палац

(Підгірці, Ужгород) або собор (Бережани, Острог).

Замкам блокованої композиції властивий широкий простір

внутрішніх подвір’їв, на яких розташовані різноманітні споруди по

периметру оборонних стін з вежами, що стоять вільно. Їх об'єми

звичайно залежать від домінант веж (Олика, Кам'янець-Под!ль-. ми,

Старе Село) чи культових споруд, збудованих у центрі замкового

двору (Меджибіж).

Замки павільйонної композиції мають ще більш розкритий

подвір'я, на якому розташовані різноманітні об’єми споруд. В одних

випадках вони залежать від домінант оборонних веж зі стінами

38

(Луцьк, Хотин, Манява, Білгород-Дністровський), в інших – з’єднані

між собою по периметру квадратного подвір'я (Золотий Потік,

Довге, Золочів, Жовква).

Замки-монастирі внаслідок складного функціонального

призначення обливості просторового взаємозв'язку. Їх об’ємні рішення

можна піднести до компактної і павільйонної групп композицій.

При компактності споруд, які згруповані по периметру зовнішніх

оборонних стін (Міжгір'я), композиційним центром