розташований за центром монастирського двору. Навколо собору

розміщені будівлі, більш скромні за об'ємом і архітектурною виразністю.

Два входи дають змогу оглядати невелике монастирське подвір’я по

діагоналі.

Павільйонне розміщення будівель і споруд чітко виділяє простір

соборного майдану монастирських комплексів, у центрі яких

розташований собор (Новгород-Сіверський, Межиріч, Устенське, Зимне).

Величний Спасько-Преображенський собор у Новгороді-Сіверському

побудований у центрі майже квадратного обширного монастирського

подвір'я. Йому підкоряються всі споруди, серед яких дві церкви з

прибудованими до них корпусами.

Подібне композиційне рішення характерне для замку- монастиря в

Устенському, проте тут простір майдану злитий з парадним

подвір'ям, яке міститься по осі собор — головний вхід. Всі об'єми — церква,

келії, монастирські стіни — підкорені спорудам по головній осі.

У монастирському комплексі Зимне простір соборного майдану

39

відокремлений від господарської зони, а всі споруди групуються навколо

собору, розташованого в центрі подвір'я.

У замку-монастирі в Межирічі простір соборного майдану з’єднує в

єдиний ансамбль собор, келії, службові споруди і чотири кутові вежі.

Домінантою композицією є собор, який масштабно підпорядковує собі

всі будівлі пам'ятки.

Кожей замок чи монастир, що відносяться до одного з типів

композиції, має яскраво виражений індивідуальний вигляд. При-рода

виступає камертоном, який створює загальний настрій усієї композиції,

є виміром простору й масштабу споруд. Щоразу, розглядаючи такі

пам'ятки архітектури, дивуєшся точності рішень, співрозмірності

елементів. Тим паче це захоплює, що чимало робіт здійснювалося без

креслень, на одній інтуіції, яка розвинулася у майстрів — вихідців з народу —

при спілкуванні з природою.

Розділ IІІ. Індивідуальність інтер’єру та екстер’єру Галицьких замків.

Основними замовниками цього перюду э правителі італійських міст-

республік і багаті міщани. Ренесансний архітектурний стиль більш

декоративний, ніж конструктивний. Формальні елементи цьо-го стилю

запозичені із арсеналу форм греко-римських орденів. В архітектуру

повертаються спокійні горизонтальні лінії, на відміну від спрямованих вверх

- готичних. Покрівлі роблять плоскими, замість бань і шпилів з'являються

куполи - імпозантний, гарний, хоч і не новий архіектурний мотив. Поряд з

досить характерними для того часу центрально-банними будівлями

культурного призначення дуже типовими є палаци (палаццо), які

будувались для представників торгово-фінансового стану. Ці монументальні

будівлі замкового типу зводились на великих земельних ділянках за межами

міста. Оформ-ления фасадів виконували мармуровими плитами, стукко, або

технікою кольорового граффіто. Вікна робили напівкруглими, пізніше - з

прямим завершениям.

Інтер'єри палаців вражали монументальністю просторових ефектів,

красою мармурових сходів, багатством декоративних елементів. Вітальні і

спальні флорентійських і венеціанських багатіїв обставлялись дорогими

меблями, виконаними в дусі античності.

Зміни в житті привели до появи нових типів громадських будівель:

ратуш, театрів, лікарень. Знову починають зводитись заміськс будинки,

прототипом для яких служили римські вілли.

В основі художнього методу лежить прагнення до спокійних,

урівноважених пропорцій в рамках строго лінійних композицій. Мірою

гармонійності форм служить правило золотого перерізу.

Формоутворення в епоху Ренесансу носить вже рацюнальний

планомірний характер. Предмети спочатку проектуються на папері,

41

а потім виконуються в матеріалі. На відмшу від попередніх етапів, які

органічно розвивались один від одного, Ренесанс, переступивши через

тисячоліття, довільно вибрав вщправною точкою художньо-культурну спад

щину античності.

Ренесансні меблі переважають середньовічні не тільки

кількістю і різноманітністю, а й значною індивідуальністю рішень

окремих предметів. Дорогі меблі з багатим оздобленням символізують

соціальне становище власника.

Меблі ренесансного періоду характеризуються чіткою формою і1

широким використанням архгіектурних елементів. Корпусні меблі

проектуються як архітектурні споруди, які нагадують мініатюрні палаци з

колонами, пілястрами, карнизами, фронтонами. Такі меблі, в яких кожна

частика має свою незалежну форму, називаються архітектонічними. Їх

композиції будуються на красі пропорцій, чистоті контурів, ясності силуетів

(мал. 29).

Ренесансна орнаментика базується на античних взірцях, які вона розвиває

в сторону більшої витонченості. Декорується майже все, але в більшості

випадків з дотриманням міри і збереженням підпорядкованості головній

формі.

У цей період поряд із застосуваниям різноманітних колон і пілястр, які

часто покривають рослинним і геометричним орнамен-том, застосовують

також лист аканта, мотив канделябра, герми, купідона. Крім того вводяться і

нові декоративні елементи, особливо гротески, розвинуті на основі

орнаментів, знайдених на староримських стінних розписах. Гротески - це

дуже причудливі, фантастичні орнаментальні композиції (примхливі

рослинні гілки, в які вплетені фігури тварин, фантастичні істоти, птахи,

42

людські голови, квіти). Поля, що утворились правильним геометричним

поділом поверхонь стіни чи меблів, були прекрасним об'єктом для

декорування. Крім вищеназваних широко застосовувались такі

орнаментальні форми, як арабески, плетінки, картуші, фестони, гірлянди,

грифони, голови левів, фігури напівлюдин-нап!втварин тощо.

Столярна справа в цей перюд досягае високого художнього рівня на

основі доскональних конструкторсько-технологічних знань. Цьому сприяє

поява пиляних дощок, внаслідок чого меблі стали значно легшими, бо їх

конструкції базувались на рамково-фільончастій в'язці, а це значно

розширювало меблеві форми.

Колір ренесансних меблів стриманий, в основному природний, з

використанням натуральної текстури деревини з незначним вощенням

Сконструйований верстат для виготовлення шпону дав змогу не тільки

облицьовувати меблі, але й оздоблювати їх штараею. Інтарспо, шкрустацш

та маркетрі спочатку робили на церковних меблях, застосовуючи чорне і

біле дерево, а згодом і слонову кістку. Зображення були монохромними,

без відтінків. Поширеними мотивами були стебла, окантований лист,

музичний інструмент, міський вид, натюрморт. Часто елементи набору лівої

і правої сторони того чи іншого меблевого виробу знаходились в

позитивно-негативному відношенні один до одного, оскільки із двох листів

шпону різного кольору, накладених один на одного випилювались узори, які

потім мінялись місцями. Мотиви оздоблень поступово розширюються і

стають досить різноманітними. Окремі майстри здійснюють лакування

деревини прозорими барвинками.

43

В італійському інтер'єрі предметів меблів ще не так багато. Їх

розмщують вздовж стін. Основні з них - ліжка, скрині, столи (прямокутні,

круглі або багатогранні) та різноманітні меблі для сидіння. Відновлюються

і м'які меблі.

Декор італійських меблів часто змінюється, але в багатьох випадках в

ньому зберігаються регіональні особливості. Найпоширенішим оздобленням

була різьба, яскравий розпис і позолота. ( ,170-174)

Барочному інтер'єру притаманні яскраві фарби, експресивні фор-ми, багата

гра світла і тіней, насичення позолотою. Цей стиль, з однієї сторони, є

декоративним, з іншої - він базується на класичних фор-мах архітектури,

які застосовуються без особливої послідовності. За парадною помпезністю

форм в усьому відчувається деяка театралізованість, навіть