вишуканих манерах аристократії.

Нові соціальню-економічш відносини сприяють розвитку вели-ких міст, в

яких будуються пишні палаци для монархів (Версаль). Мистецтво бароко

для світу сильних цього служило засобом самовихваляння перед критично

настроєний неспокійним народом.

У барочному стилі міняється характер вихідних геометричних форм:

замість плавних крутів і півкругів з'являються мотиви складних за обрисами,

динамічних овалів, спіралей, які широко використовуються в оформленні

стін, меблів, посуду. Гладку спокійну поверхню замінює пластика.

В епоху бароко облицювання і мозаїчний декор широ-ко увійшли в

практику меблярів. Архітектурні форми в меблях застосовуються без особливої

строгості і послідовності. В окремих випадках зберігається архітектурний

принцип членування об'ємів корпусних меблів, але з типово барочними

формами пропорціями (мал. 30, е). Замість дуба меблі тепер частіше

виготовляють з горіха, який краще піддається різьбленню і поліруванню,

Поява різноманітних прийомів облицювання, застосування різних порід

44

деревини та інших матеріалів дало змогу ширше застосовувати штарсш.

Широке застосування одержа-ли накладш елементи, покриті позолоченою

бронзою.

У каркасних меблях (стільці, крісла, дивани тощо) теж відбувся перехід

від прямолінійних обрисів до вигнутих ліній, меблі стають більш легкими і

по-домашньому затишними (мал. 30, г, в). Новин-кою стилю стала гнута

ніжка, вона на ціле століття увійде в практи-ку європейських меблярів.

Поняття «гарнітури» і «комплекти», які появились в епоху бароко,

збереглися до наших днів. Це гармонніно поєднаш предмети, призначені для

окремих кімнат (спальний гарнітур, столовий, кабінетний, дитячий), що є

основою інтер'єру і на сьогоднішній день. Меблі для сидіння часто

оббивають дорогими тканинами і бахромою.

На кінець століття у Венеції входять в моду меблі з пластичним

формами, а в окремих випадках озлоблені золоченими або карбованими

сріблястими накладками.

Галицькі замки та й замки загалом є подібними між собою. Основним в

екстер’єрі є те, що насамперед збудовані вони були з каменю, інколи з

поєднанням цегли. Також присутні елементи з дерева: балки, балкони,

галереї, двері; ковані елементи на дверях, на воротах. Кованими також є і

елементи освітлення: підсвічники, лампи, люстри. В замках та палацах

присутній такий матеріал як мармур, з нього зроблені каміни, підлога, сходи,

оздоблення дверних пройомів(мал..31). Мармур зустрічається різних

кольорів.

Характерною ознакою є те що в усіх замкових казематах підлога викладена

каменем, а в самих палацах – з мармурової плити.(Мал.32,33)

45

4.1. Вікно та дверні пройоми в замковому помешканні.

Форма вікон та дверей зустрічаються здебільшого двох видів –

прямокутної, або злегка заокругленої у вигляді арок форми. Вікна в замках

виконані зі звичних матеріалів – скла та дерева, трапляються окремі вікна з

вітражами. Підвіконня вікон, на відміну від сучасного житла, є глибокими –

розміром 1-1,5 метра. Це пов’язано з тим, що стіни замку збудовано такої

товщини.(Мал.34-37)

Дверний пройом крім обрамлення і перемички часто мав ще й карниз,

який з’явився спочатку як захист від води, стікаючи по стіні.(Мал.38,39)

Однак іноді обрамлення пройому починає набувати чисто декоративного

значення.( ,66)

Дверні пройоми між кімнатами, а точніше сказати проходи, схожі на

напів-коридорчики, утворення їх також спричинено великою товщиною стін.

Форма проходів буває також прямокутною, або арковою.(Мал.40,41)

Відкоси проходів та вікон розписані різними кольоровими візерунками у

вигляді барокових рамок, смужок які симетричні між собою. Трапляються

композиції, які чередуються. Сам прохід може бути обрамлений в рамку,

малюнок якої схожий на вінок з дубових листків(Мал.40). Або обрамлення

виконане виступом схожим на карниз, також виконані розписи у вигляді

медальйонів.(Мал. 41)

над дверми. Також є проходи зовнішня частина яких оздоблена мармуровим

обрамленням з витесаним на ньому візерунками рослинного характеру.

(Мал.49-52)

46

4.2. Виконання стін в замках.

Зодчий намагався вставити риси конструкції стіни - її міцність, стійкість,

46масивність. Часто ці пошуки виливалися в чисто декоративну форму, так

як систему членування, розроблену для масивної кам’яної стіни, отримувала

лиш облицювання, а несучу основу складав масив бетону, або цегляна

кладка. «Класична» завершеність системи профіліровки кам’яної стіни була

досягнена архітектурою Італії в епоху відродження. Тут найбільш послідовно

і художньо переконливо використаний принцип поступової зміни загрузки

стіни в залежності від її росту вверх. Розміри кам’яних блоків по висоті стіни

помітно зменшуються, а градації рельєфу квадрів відмічені горизонтальними

профілями які членують будівлю на поверхи (звичайно їх було три).

Висока пластична довершеність архітектури Ренесансу , базується на

символічному вираженні роботи конструкції, залишило слід в розвитку

тектоніки архітектурної форми.

Стіни в замковому комплексі по оформленню поділяються на два типи.

Одні з них – це стіни казематів, вибудувані з каменю при цьому не

штукатуренні. Самі приміщення казематів арочної та видовженої форми, так

як розміщені по периметру замку.(Мал.42,43)

Інші стіни , вже в самих палацах, деяких кімнат розписані здебільшого в

бароковому стилі. На стінах зображені пейзажі, картини в рамках, колони,

медальйони, арки. Композиція ваза з квітами розміщена на простінках між

вікнами. Також зображені гардини на стінах. (Мал.44-48)

47

Спостерігається в розписах стін своєрідний поділи на окремі розписані

зони. Наприклад, нижня частина стін відділена кількома поєднаними між

собою смужками на 1 – 1,2 метри від підлоги. Створена так звана панель

стіни, яка розписана чередованими між собою однаковими композиціями.

Решта площ стін поділено на більш квадратні форми , в яких за компоновані

картини, або розписані композиції. (Мал. 47,48).

4.3. Джерело тепла в інтер’єрі замків.

Камін, піч – чи не одні із найважливіших об’єктів у замку. Каміни в

замках зустрічаються з мармуру, муровані з каменю, щикатурені та

розписані.(Мал. 53-58). По розташуванню та формі бувають кутові (Мал. 57),

вбудовані у стіну (Мал. 53,54,56), виступає лише декоративна частина

каміну, а сам вогонь ти димар знаходяться у стіні. Так вони виглядають не

громістко, а більш делікатно. Але й каміни, які всією конструкцією, крім

димаря, розташовані в кімнаті теж нічим не поступаються, по своєму вони

унікальні.(Мал. 55,58)

Крім камінів, помешкання замків обігрівали печі. Печі в таких

помешканнях – це справжній витвір мистецтва. Найбільше, запам’яталася піч

в Олеському замку, виготовлена із кахлю темно зеленого кольору, по формі

нагадує чотирикутну вежу (Мал.59).