Храм завершується куполом, що відображує небо і творить невидимий зв'язок вірних, які моляться, з Творцем Всесвіту. Купол (баня) завершується маківкою, на якій встановлюють хрест для прославлення Глави Церкви – Ісуса Христа. Характерною особливістю східнослов’янського обряду є завершенням храму непарним числом куполів (трикупольне – в честь Отця і Сина, і Святого Духа; пятикупольне – в честь Ісуса Христа і чотирьох євангелістів; семи купольне – в честь Семи Таїнств і семи Вселенських Соборів; дев’ятикупольне – в честь дев’яти Ангельських Чинів; тринадцятикупольне – в честь Ісуса Христа і дванадцяти апостолів), а також центричність композиції у розташуванні куполів.

Висота храму від основи до місця, де встановлюють верхній хрест на головному куполі, у відношенні до довжини храму у плані (із заходу на схід) має такі пропорції: 1:1 або 1:1,5.

Ширина та висота дверей головного входу у храм має дорівнювати трьом метрам, щоби пройшла процесія з хоругвами, а також для цього мають бути і протилежні двері. Сумарна ширина входів у храм становить один метр на 70 осіб. Двері головного входу відкриваються всередину: Церква завжди запрошує, храм завжди відкритий для всіх – зайди і пізнаєш свого Отця Небесного і Спасителя. Ісус Христос об’явив, що Його Церква – це Він сам, це – Його Тіло, де він залишається невидимим Главою.

Одне із першочергових питань, яке має розв’язати архітектор ще до початку проектування храму, це – вибір ділянки для будівництва. Ділянка для будівництва храму має відповідати санітарним вимогам та будівельним нормам, а також повинна виділятися на рельєфі місцевості: будівля храму має зайняти належне місце в навколишній забудові, стати основною композиційною домінантою у вирішенні силуету населеного пункту.

Під час вирішення благоустрою навколо храму важливо звернути увагу на влаштування сходів головного входу. Для їх нормальної експлуатації під час проходження процесій, зокрема процесій поховання, сходинки мають мати такі розміри: 60 см. шириною і 12 см. висотою при ширині маршу не менше 3 метрів.

При компонуванні генерального плану території храму необхідно композиційно поєднати розташування церкви, дзвіниці (безпосередньо прилегла до церкви, відокремлена від церкви або надбрамна), парохіяльного будинку, якщо він знаходиться на території храму, місця освячення води з резервуаром, фігури (Хреста), передбачити під’їзд та підхід до них, а також смугу, шириною 7 метрів навколо храму, вільну від забудови і насаджень, для проведення обхідних літургійних процесій.

Весь благоустрій території церкви необхідно виконувати із матеріалів, які мають підсилювати святково – піднесений або хвилюючо – сумний настрій при урочистих або траурних заходах (природний камінь, дерево, зелені насадження, зовнішнє освітлення тощо).

Сучасні храми, окрім задоволення релігійних потреб віруючих, можуть виконувати функції громадсько – просвітніх закладів. Отож у храмах можуть бути такі додаткові приміщення: для навчання дітей релігії, для дозвілля молоді і вивчення релігії, для потреб релігійної громади тощо. Їх проектують згідно з завданням на проектування, а архітектор повинен не забувати про першочергове призначення Божого храму.

Під час проектування системи опалення для храму за розрахункову температуру в частині храму для вірних беруть +5 ?С, у ризниці, дияконнику та інших допоміжних приміщеннях – температурний режим громадських будівель.

Освітлення храму повинно бути узгоджене із головним дійством, яке відбувається у престольній частині храму. Вікна і вітражі мають мають бути звернені до вівтаря.

Проектуючи храм та віддаючи належне, насамперед, естетичним, художнім і архітектурним вимогам, необхідно звернути увагу і на економічний бік проекту, оскільки будівництво храмів проводять, за парохіяльний кошт. “Церкви будують на громадські гроші, тому все дуже економічно … кінцева форма – це результат роздумів над тим, якнайкраще використати важко зароблені гроші віруючих”, - зазначив Радослав Жук.

Докладне викладення канонів та норм будівництва української християнської церкви не повинно створити враження, що автори закликають механічно наслідувати об’ємно – просторову архітектурну традицію церков минулого. Автори, як вище зазначалося, надають перевагу “сучасному” стилю української церковної архітектури. Минуле стримує сучасне, але й саме нове має властивість руйнівної сили. Тільки в поєднанні цих двох начал можливо творити справжнє мистецтво сучасної української церковної архітектури. Архітекторам і будівельникам важливо пам’ятати про роль традицій і обряду Східної Церкви в житті українського народу. Чим краще наші церкви назовні і всередині будуть уладжені за приписами нашого обряду і стилю, тим миліші й дорожчі будуть для нас, бо стало будуть нам нагадувати нашу велику духовну й культурну спадщину, вони вчитимуть нас любити й цінувати все, що своє і рідне, держати нас і дітей наших при своїм обряді та вірі.

Церква в архітектурно-ландшафтній організації населеного пункту.

Розташування церкви ніколи не було випадковим. Для неї завжди використовували домінуючі мальовничі місця ландшафту.

Улюбленим місцем Ісуса Христа для молитви були гора Оливна або Табор.

Апостоли часто обирали місцем своєї молитви береги річок чи моря. «Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви…» (1; Дії 16:13)

Це свідчення Святого Письма дає нам доровказ, що місця молитви, а також храми розташовуватися у мальовничих, найгарніших місцях-на підвищеннях, біля водойм, гармонійно поєднуючись з ландшафтом.

Для зрозуміння місця церкви в архітектурно-ландшафтній організації населеного пункту потрібно володіти відповідними знаннями:

Відкритий простір – це простір, який не занятий забудовою (ліси, поля, водойми, парки, тощо);

Ландшафт – географічний комплекс, а також просторове середовище, в якому природні компоненти пов’язані зі штучними;

Природний ландшафт – просторове середовище, яке в