Весь благоустрій території церкви виконаний із матеріалів: природний камінь, дерево, зелені насадження, зовнішнє освітлення, які підсилюють святково-піднесений настрій при урочистих заходах. Церква хрещата в плані, розміром з півночі на південь – 23 метри, з заходу на схід – 24 метри, розташовується храм вівтарем на схід із входом зі західного боку (головний вхід). Ліворуч від церкви знаходиться молодіжний комплекс до нього входять такі приміщення:

Для навчання дітей релігії (хрещальня, бібліотека);

Для дозвілля молоді й вивчення релігії (конференц-зал, кімната для катехізації, хоровий зал для писання нот);

Для потреб релігійної громади (інвентарна кімната,гардероб).

Хрещата у плані церква завершується трьома куполами (три купольне – в честь Отця і Сина, і Святого Духа), що відображує небо і творить невидимий зв’язок вірних, які моляться, з Творцем Всесвіту. Кожна баня завершується святим хрестом, який символізує перемогу над дияволом.

Висота храму від основи до місця, де встановлюють верхній хрест на головному куполі становить 24.800 метри.

Будівля церкви поділяється на такі основні частини:

Вівтар;

Храм вірних;

Притвор;

Ризниця;

Паламарня;

Хори.

Притвор – це та частина Божого храму, де колись стояли ті, що приготовлялись до святого хрещення, звані оглашенні, каянники, а часом грішники і єретики, щоб могли пізнати Христову віру. У притворі відбувалося хрещення неофітів, тобто тих, що пройшли курс підготовки. Також у притворі відбувалися братолюбні гостини, з грецької звані «агапе». Церковний устав велить відслужити в притворі Часи, Литію, Повечір’я, Полуночницю. Там священик відчитує молитву «жінці-породіллі» перед введенням її в храм, там відбувається чин похорону, і дозволяється вносити туди тіла небіжчиків. А в даний час притвор можна застосовувати як тамбур, який захищає від холоду в зимовий період.

Середня частина храму, храм вірних – це властивий храм, де збираються вірні на молитву, на Богослужіння, храм вірних відділений від святилища іконостасом, який спочиває на підвищенні, званім солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних, і це називається амвон. Цей півкруг має пригадувати вірним камінь, що його ангел відвалив від гробу Христа Господа в Єрусалимі. На амвоні диякон, а як його нема, то священик читає св. Євангеліє, з амвона проповідує Боже слово, звідти й виголошує єктенії.

З обох боків амвона є крилоси, для співців та читців: під південною стіною – правий, а під північною – лівий крилос. У храмі вірних також відбуваються Святі Тайни: Священнства, Подружжя, Покаяння, Хрещення і Миропомазання. Храм вірних-це найобширніша частина, яка вміщає в собі вірних парафіян, або церковної громади. Посеред храму вірних стоїть аналогій, або тетрапод. Це чотирикутний столик, на якому стоїть хрест, дві або чотири свічки та ікона для цілування.

Святилище є символом Неба. До святилища не дозволено входити непосвяченим людям; можна тільки духовним і церковній прислузі. З латинської святилище називають також алтар, тобто «альта ара», престол на підвищенні.

У центрі святилища стоїть Святий Престол. Це правдивий жертовник, що на ньому приноситься в жертву Христос Бог наш за наші гріхи. Він, як Архиєрей і Син Чоловічий, віддає Себе на заколення в безкровній жертві на Престолі. У святилищі по обидва боки Престолу, під стінами, міститься по одному чотирикутному столові.

Свята трапеза, як символ самого Христа-Господа, має аж три покривала, які пригадують одежі Ісуса Христа. Нижній обрус нагадує сорочку Спасителя і називається з грецької «катасаркос», верхній обрус пригадує верхню одежу,що називається «індітіон». На середині на святій трапезі міститься шовкова хустка з зображенням похорону Христа Спасителя, чотирьох Євангелистів і знаряддя Христових страстей. У цій хустці є вшиті мощі котрогось святого. Вона називається антимінс, і під цей антимінс підставляється звичайно інша хустка, яка називається ілитон. Обидві хустки разом складають з чотирьох сторін. Антимінс є важливою частиною напрестольного покривала, без нього не дозволено служити Божественної Літургії. Антимінс посвячує архієрей під час Божественної Літургії у Великий Четвер. На престолі посередині стоїть кивот. Це є дерев’яна або металева шафка на зразок старозавітного кивоту або новозавітної церкви. У ній міститься чаша з Пресвятими Тайнами (Дароносиця). На престолі є хрест із розп’яттям, св. Євангеліє і воскові свічки, які раніше поміщали на сходинках навколо престолу.

Іконостас – це стіна, прикрашена іконами, яка відокремлює «храм вірних» від «вівтаря». Раніше «вівтар» був відділений від «пресвітерії» гратчастою перегородкою. Коли розвинулося християнське малярство і різьбярство, а Церква, перемігши поганство, почала будувати свої величні храми та прикрашати їх іконами, тоді й ця стіна перетворилася ніби в рами, в які вставлялися ікони. Після закінчення боротьби з іконоборцями (726-842) церква постановила, які ікони і в якому порядку мають бути розміщені в іконостасі.

Іконостас має троє дверей, що ведуть до «вівтаря»: північні, середні і південні. Серед них є найбільші подвійні двері, які називаються «Царськими воротами», бо Цар слави – Христос входить ними, бічні двері називаються дияконські, бо ними входить і виходить диякон. На царських дверях посередині зображено Благовіщення Пресвятої Богородиці. З обох боків цієї ікони на царських дверях є ікони чотирьох євангелістів. На дияконських дверях зображені святі диякони – Первомученик Степан і Лаврентій або Ангели, що служать при престолі Господа; інколи на дияконських дверях зображено постаті зі Старого Завіту, такі, як Священик Захарія, жертва Авраама, прообраз жертви Спасителя. Між царськими і дияконськими дверима містяться великі ікони, найважливіші в цілому іконостасі, і тому називаються