Складовими частинами реперів є металічні труби діаметрів 8–15 см, марки, арматурний дріт, залізні петлі, які скріплюються бетоном, що являє собою суміш цементу (марки 300 і вище), піску, гравію та щебеню і води. Заливаються залізобетонні конструкції у виготовлені заздалегідь опалубки відповідної форми, де проходить кілька денний процес застигання, твердіння і загартовування бетону. На протязі цього процесу слід строго дотримуватися необхідної технології виробництва, яка передбачає змішування матеріалів у певних пропорціях, дотримання теплового, тіньового, зволожуючого та ін. режиму виготовлення залізобетонних конструкцій реперів.

В окремих випадках у важкодоступних районах виготовлення репера здійснюється безпосередньо на місці закладання. При цьому треба витримувати необхідну технологію виготовлення репера і його закладання.

Виготовленням реперів в польових умовах займається бригада з 4 чоловік.

Закладання нівелірних знаків

Закладання вікових, фундаментальних та ґрунтових реперів здійснюється бригадою з 5 чоловік, а стінних та скельних — бригадою з 2–4 чол.

Вікові, фундаментальні та ґрунтові репери закладаються у верхній шар ґрунту у такій послідовності: риття котловану необхідної глибини (відповідними механізмами або вручну), встановлення репера, трамбування (ущільнення) ґрунту, зовнішнє оформлення репера (окопування ровом необхідних розмірів та встановлення пізнавального стовпа). При закладанні стінних або скельних реперів, в стіні або в скелі видовбується отвір, в який на цементному розчині вставляється стінний репер, після чого поверхня зарівнюється. Після закладання нівелірного знаку оформляється технічна документація, до якості входять:

карточка закладання геодезичного пункту зі схемою і описом його місцезнаходження;

акт здачі геодезичних пунктів для нагляду за збереженням та інші документи.

Використання нівелірних знаків дозволяється після проходження певного терміну після їх закладання. При цьому стінні та скельні репери можуть експлуатуватися після повного затвердіння бетону в стіні (не менше двох днів після закладання), а ґрунтові репери — після осідання ґрунту в місцях їх закладання (не менше 10 днів для звичайних ґрунтових реперів і 3–6 місяців для фундаментальних і вікових реперів).

Створення висотної знімальної мережі

Як правило, пункти висотної знімальної мережі суміщають з пунктами планових мереж згущення 4 класу 1 і 2 розрядів і пунктами планових знімальних мереж. Отже, в проектуванні -додаткових пунктів висотної знімальної мережі нема необхідості. Важливо лише правильно запроектувати висотні ходи, які і охоплювали максимальну кількість пунктів при мінімальних довжинах ходів використовуючи автомобільні дороги, залізниці, грунтові дороги, береги річок, тощо, а при їх відсутності; ділянки з щільними грунтами.

Висотні знімальні мережі створюють, як правило, методом технічного нівелювання. В передгірських та гірських районах, якщо висота перерізу рельєфу при зніманнях дорівнює 2 або 5 м, дозволяється застосування тригонометричного нівелювання.

Висотні знімальні мережі проектують у вигляді окремих ходів, які опираються на пункти висотних державних геодезичних мереж або у вигляду систем з однією або кількома вузловими точками.

Довжини ходів технічного нівелювання не повинні перевищувати допустимих значень, що регламентуються табл.2.10 "Інструкції з топографічного знімання..." . Ці значення залежать від висоти перерізу рельєфу топографічного знімання.

Таблиця 2.10

2.3. Зміст і використання картографо-геодезичних матеріалів

в кадастрових роботах

Для проведення робіт з кадастру необхідні високої якості картографо-геодезичні матеріали, які давали б можливість достатньо повно і детально відобразити кадастрову ситуацію. Для цієї мети необхідні заданого масштабу кадастрові та топографічні карти і плани, каталоги координат і інші матеріали, які задовольнили б відповідну точність визначення елементів та характеристик кадастрових об’єктів Наявність великої кількості територіальних одиниць з високою ціною земельних ділянок і густотою забудови обумовлює підвищені вимоги до точності відображення меж земельних ділянок, визначення їх площ, елементів і характеристик будівель та споруд.

Картографо-геодезичні матеріали кадастру включають кадастрові та топографічні карти і плани, схеми, креслення та набір тестових документів у вигляді таблиць, списків, реєстрів тощо. Зміст картографо-геодезичних матеріалів визначається сукупністю елементів кадастрових, топографічних планів, креслень, схем, які є відображенням властивостей кадастрових об'єктів чи явищ міського середовища.

Картографо-геодезичні матеріали кадастру використовують при вирішенні наступних завдань:*

прийняття управлінських рішень на рівні міських органів влади і комунальних служб;*

виконання графоаналітичних розрахунків для складання проектів міського цивільного і промислового будівництва;*

виконання проектних розробок обґрунтувань й удосконалення технічних рішень розвитку і реконструкцій вулично-дорожної та інженерно-технічної мережі;*

визначення об'ємів робіт, зокрема земельних, при будівництві і реконструкції об'єктів міського господарства;*

встановлення і визначення положення меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань, меж населених пунктів тощо;*

визначення площ кадастрових земельних ділянок та інших структурно-облікових одиниць;*

складання графічних додатків до правових та управлінських документів;*

планування природоохоронних та санітарно-гігієнічних заходів тощо.

Планово-картографічні матеріали кадастру є просторовим базисом, який забезпечує планово-висотний зв'язок даних про обпекти і явища середовища у відповідних системах координат і висот на всіх рівнях представлення. Зміст кадастрової інформації відображається на планах, або в базах даних електронних засобів, масштаби яких встановлюються залежно від співвідношення елементів ситуації, рівня представлення даних кадастру і необхідної точності визначень. На кадастрових планах інформація зображується умовними знаками, в електронних засобах відповідними кодами і графічними засобами.

Збір та систематизація кадастрової інформації здійснюються за об'єктовим принципом. Дані об'єктового рівня реєструються в процесі кадастрового знімання в масштабі, що забезпечує наступне створення кадастрових планів усіх масштабів і рівнів. Згідно з нормативними документами кадастрове знімання міст здійснюється в масштабі 1:500-1:1000, сільських населених пунктів - у масштабі 1:2000. Кадастрові, топографічні плани створюються на всі об'єкти міського господарства. Обліковими кадастровими одиницями є: кадастрова ділянка, відрізок вулиці, перехрестя вулиць, площа тощо. На цих планах в умовних знаках показують межі міста, адміністративно-територіальних одиниць і їх