Відносна помилка визначення довжини сторони в найбільш слабкому місці, не більше | 1:50000 | 1:20000 | 1:10000

Таблиця 2.6

Основні вимоги до побудови планових мереж згущення методом трилатерації

Показники | 4 клас | 1 розряд | 2 розряд

Довжина сторони трикутника, км | 2–5 | 0,5–5 | 0,25–3

Мінімально допустима величина кута трикутника | 30є | 20є | 20є

Кількість трикутників між вихідними сторонами або між вихідним пунктом і вихідною стороною— | 10 | 10

Мінімальна довжина вихідної сторони, км | 2 | 1 | 1

Відносна середня квадратична помилка вимірювання сторони мережі | 1/40000 | 1/20000 | 1/10000

Таблиця 2.7

Основні вимоги до побудови планових мереж згущення методом полігонометрії

Показники | 4 клас | 1 розряд | 2 розряд

Гранична довжина ходу, км:

окремого

між вихідною і вузловою точками

між вузловими точками |

14,0

9,0

7,0 |

7,0

5,0

4,0 |

4,0

3,0

2,0

Граничний периметр полігону, км | 40 | 20 | 12

Максимальна довжина сторони ходу, км | 3,0 | 0,80 | 0,50

Мінімальна довжина сторони ходу, км | 0,25 | 0,12 | 0,08

Середні довжини сторін ходу, км | 0,50 | 0,30 | 0,20

Кількість сторін у ході, не більше | 15 | 15 | 15

Відносна помилка ходу, не більше | 1:25000 | 1:10000 | 1:5000

Середня квадратична помилка виміряного кута (за нев’язками у ходах і в полігонах), кутові секунди, не більше | 3? | 5? | 10?

Кутова нев’язка ходу або полігона, кутові секунди, не більше (n+1 — кількість кутів у ході)

Середня квадратична помилка вимірювання довжини сторони, см:

до 500 м

від 500 м до 1000 м

більше 1000 м |

1

2

1:40000 |

1

2— |

1——

Таблиця 2.8

Основні вимоги до побудови планових мереж згущення методом GPS

Частота | Довжина бази, км | Кількість супутників | Тривалість сесії, хв. | Точність визначення

(10-6 D) мм

Одна | Статистичне знімання

1

5

10

30 | 4

5

4

5

4

5

4

5 | 30

15

60

30

90

60

120

90 | 5–10

Кінематичне знімання

Одна

Дві

(Р-код) | 3

100 | 5

5 | 0,1

0,1 | 10

3

Знімальні мережі.

Мереж згущення 4 класу, 1 і 2 розряду, як правило недостатньо для
виконання топографічного знімання. Тому виконують їх подальше згущення
знімальними мережами. '

Знімальні мережі створюють теодолітними ходами, методом мікротріангуляції чи мікротрилатерації, прямою чи оберненою засічками.

Пряма засічка

Визначення пункта з прямої засічки здійснюється як мінімум з трьох пунктів державної геодезичної мережі або мережі згущення, які знаходяться від пункта D, що визначається, на відстані від 0,3 до 5,0 км. Найбільш вигідним вважається варіант, коли кути у1 і у2 в точці D близькі до 90°, а відстані з пунктівА,В,С до точки D приблизно рівні.

рис. 2.7. Пряма засічка

При цьому слід пам'ятати: чим-менші сторони S1, S2 і S3, тим точнішими будуть визначення координат точки D.

Зворотна засічка

Визначення пункта Р зворотною засічкою здійснюється як мінімум на 4 вихідні пункти , які знаходяться на віддалях 0,3-5 км від пункта.

рис. 2.8. Обернена засічка

Найбільш вигідним є варіант, коли шукана точка Р лежить посередині чотирикутника, утвореного вихідними пунктами.

Сумнівні результати можуть бути одержані в випадку, коли точка Р знаходиться поблизу кола, яке проходить через вихідні пункти. Задача стає невизначеною, якщо точка Р лежить на цьому колі. Таке коло називається небезпечним. рис. 2.9. Обернена засічка

Вибір типів центрів

Вибір типів центрів для мереж згущення здійснюється у відповідності до "Інструкції з топографічного знімання....." та “Інструкції про типи центрів геодезичних пунктів”.

Для закріплення пунктів знімальної мережі тривалого збереження застосовується: бетонний паралелепіпед, металева труба, штир, залізний костиль, пень із забитим цвяхом або штирем. Для тимчасового закріплення пунктів знімальної мережі у грунті застосовують: кілок із забитим цвяхом, металева труба, штир або кутова сталь.

2.2. Висотні геодезичні мережі України

Призначення і класифікація висотних геодезичних мереж

Висотні геодезичні мережі України поділяються на державні та знімальні.

Висотні державні геодезичні мережі (ДГМ)

Висотні державні геодезичні мережі (ДГМ)України встановлюють єдину геодезичну системи висот на території держави. Вони служать висотною основою топографічних знімань усіх масштабів, а також для вирішення різноманітних інженерних, наукових завдань та завдань оборони країни.

Висотні ДГМ України діляться на нівелірні мережі І, ІІ, ІІІ і ІV класів. Висоти пунктів нівелірних мереж в Україні визначаються в Балтійській системі висот 1977 року, вихідним пунктом якої є нуль Кронштадтського футштока. Закріплений нуль Кронштадтського футштока на бронзовій плиті, що знаходиться в одному з биків моста, розташованого в Кронштадті (район Санкт-Петербурга) на Фінській затоці.

Лінії нівелювання І і ІІ класів є головною висотною основою України. Вони були прокладені за спеціально розробленими програмами і схемами і призначені для розв’язання таких наукових завдань: вивчення фігури Землі, геодинамічних явищ, сучасних вертикальних рухів земної поверхні та ін.

Вимірювання на цих лініях проводяться декількома послідовними циклами через відповідні проміжки часу (15–35 років). Нівелювання І класу прокладається окремими лініями з найвищою точністю, яка досягається завдяки використанню найбільш сучасних приладів та методів спостережень з якомога повнішим виключенням систематичних помилок. На території України лінії нівелювання І класу прокладено переважно вздовж автомобільних доріг або залізниць. Їх загальна довжина становить 11975 км. Довжина найдовшої лінії 1302 км .

З двох або більше нівелірних ліній можуть утворюватися замкнені полігони. На території України утворено 19 полігонів І класу. Довжина найбільшого полігону 2235 км.

Нівелірні мережі ІІ класу створюються всередині полігонів І класу окремими лініями або ж системами з вузловими пунктами. Згідно з “Основними положеннями створення Державної геодезичної мережі України”, довжини полігонів ІІ класу не повинні перевищувати 400 км.

Лінії нівелювання ІІІ класу прокладаються всередині полігонів ІІ класу так, щоб утворювались полігони з периметром 60–150 км. Для забезпечення