Перехід від романської архітектури до готичної відбувався в Німеччині набагато повільніше ніж у Франції і Англії, де в умовах розвинутого феодалізму почали складатися централізовані монархії, Німеччині в силу особливих історичних умов політична роздробленість все збільшувалась і збільшувалась.

Початок готичної архітектури в Німеччині починається з половини ХІІІ століття. Однак не зважаючи на вплив знань Французьких майстрів готична архітектура в Німеччині виробила незалежний розвиток і місцеві особливості. Ці особливості перш за все,засновуються на своєрідних типах будівель, обумовлених соціально-економічними умовами життя суспільства, а також особливостями місцевих будівельних матеріалів і національними традиціями. Велике значення і більш широке,чим в інших країнах, застосування в архітектурі Німеччини фахверкової системи конструкцій, а також розповсюдження в деяких регіонах країни, так званої цегляної готики,що створила нові конструкційні і художні прийоми.

Тому варто сказати, що готична архітектура багато чим завдячує тісним відносинам між країнами. Тому готична архітектура Європи розвивалась досить помітно і досягла свого апогею у середині ХІІІ століття.

1.2 Інструменти будівництва готичних архітекторів

В епоху готики функції головного майстра, поставленого на чолі будівлі полягали в побудуванні конструкцій та видачі шаблонів для архітектурних креслень. Будівник-архітектор вже виділився із середовища ремісників. Готичні будівники,використовували геометричні побудови, спираючись в першу чергу на досвід і практику. Спостереження,перевірка на практиці,обчислення і приблизна формульна система спостережень і висновків і є їх творчий метод.

Головними будівничими інструментами архітекторів і каменярів готичного періоду стали У

· Великий циркуль.

· Кутник.

· Циркуль.

· Відвіс.

· Лінійки.

· Зубчастий молоток.

· Молоток і зубило.

· Англійський молоток.

· Скребок.

· Французький молоток.

Саме цими інструментами, та працелюбивими руками будівників, будувались міста, здіймались у синю вись собори.

1.3 Матеріали і конструкції.

В масовому будівництві, в народному помешканні в період готики основним матеріалом продовжувало слугувати деревом воно використовувалось в фахверкових конструкціях,а також для перекриття. Але всі унікальні пам’ятки періоду готики, що дійшли до наших часів будувалися з каменю, а в деяких областях Північної Німеччини та зрідка Південно-Західній Франції – із цегли.

Нові конструктивні методи потребували більш кращої обробки каменю. Збільшилось число кам’янотесних інструментів. Для підвищення стійкості конструкцій потрібно було користуватися ретельно отесаними кам’яними блоками однакових розмірів. В масивних частинах будівель вводились ряди великих кам’яних блоків (особливо в фундаментах контрфорсів, веж і т.п.). Використовувалась також заливка свинцем для збільшення стійкості та еластичності.

Експерименти надзвичайно характерні для готичного будівництва, в процесі розвитку готики, наприклад, декілька разів мінялась форма контрфорсів. Мінялись і форми аркбутанів. Готичні майстри весь час шукали нові прийоми, невпинно удосконалювали своє мистецтво. Це один з найголовніших моментів їх будівництва, зробивши їх твори живими,індивідуальними і неповноцінними.

Готична архітектура знищила масу стін, затвердивши каркасну систему. Пластична визначеність художніх образів, конструктивна чіткість, вчення технічної творчої думки, були визначенні в готичній архітектурі та всій її протиріччя. Цю обставину слід підкреслити, тому що в літературі часто зустрічаються визначення готики, зводячи її специфічні риси до приватних, другорядними ознаками : то до стрілчастої арки, то до нервюрної системи склепінь, то до динамічного «лінійного будівництва» цілого, то до стрімкого вертикалізму, якому надавалось релігійно – міфологічне значення, і т.п.

Між різноманітними елементами готичних конструкцій існує тісний взаємозв’язок. Для того щоб полегшити стіну, і перемогти її масивність, потрібно було замінити важкі циліндричні склепіння, більш легшою системою схрещених склепінь на нервюрах, що локалізували розпори в деяких місцях. Це давало можливість розвантажити інші частини стін,розширити відстані. Для того щоб принципи розділення раніше навантажених стін на полегшені, а навантажені частини довести до логічного кінця – до каркасної системи, потрібно було збільшити стрілу підйому арок і склепінь, зменшивши таким чином розпори. Це, в свою чергу вело до затвердження вертикального принципу композиції, для зміни загального виду і художнього виду будівлі. Схрещений підйом на нервюрах був тільки засобом, зменшити перехід до нової архітектурної концепції, в основі якої лежали пошуки засобів створення нового вільного простору, полегшення масивної стіни і величезного перекриття. Готичний стиль, таким чином, не був породженням тяжіння до небесної творчої фантазії будівника, але і не був також механічним наслідком використання технічних новинок.

2. Готична архітектура в Франції. Будівництво міст

Час зародження готичної архітектури в Франції відноситься до початкового періоду складення єдиної Французької національної державності і укріплення королівської влади, що сприяли в своїй боротьбі проти корінних феодалів на міські комуни. Королі Франції почали цю боротьбу, ще в ХІ столітті. Вона збільшилась в ХІІІ ст., коли в склад уже об’єднуваної Франції ввійшли незалежні колись герцогства – Нормандія, Пуату, Мєн, Турень, Лангедок, Прованс.

В 1202 – 1204 рр. Більшість областей, що відійшли під англійську корону, було з’єднано з французьким королівством. Таким чином в XIII ст., Франція стала обширно державою з швидко розвиваючою промисловістю і торгівлею, з квітучими містами, особливо північними, що знаходилась ближче до королівського домену. Велику роль в їх рості зіграли Хрестові походи на Схід, яких Франція приймала активну участь.

Процес перетворення поселень в міста, став найбільш інтенсивним між XII-XV ст., і набуває в цей час особливі риси. Можливою рисою являється створення так званих нових міст, з регулярною сіткою вулиць. Більше 500 міст на карті Франції зберегли в своїх назвах сліди походження від нових міст середньовіччя.

З ХІІ століття в будівництві нових міст, велику вагу почав набувати політичний фактор: будування міст було