Нові міста, які на Південно-західній території Франції називались бастиліями, більшою частиною зміщені, з початку ХІV століття керувались королівськими чиновниками.

Одним з найбільш процвітаючих міст, став Париж в порівнянні з іншими містами. Вже в кінці ХІІ століття місто мало близько ста тисяч жителів. В ХІІІ столітті в Парижі нараховувалось більше ста цехових організацій, а до початку ХІV століття – близько трьохсот. В 1190 – 1209 рр., були відновлені міські укріплення; тоді ж Філіп ІІ, побудував собі на правому березі річки Сени палац полювання, котрий став ядром майбутнього Лувра.

Створення нових міст супроводжувалось укріпленням старих, історично складених міст їх розвитком і перебудовою по спеціальному плану, інколи – переселенням окремих поселень на нові, більш зручні місця, на кінець, створення нових поселень – схованок схожих на мури, що отримали розповсюдження в період столітньої війни.

Дві основні риси характеризують планування нового міста: розбивання міських територій на прямокутні частини, і виділенням специфічного місця для ринкового майдану. Ці перші регулярні планування результатом двох пошуків.

Першим містом з регулярним плануванням вважається Мантабан, заснований у 1144р., графом Тулузьким, що перемістив уже існуюче поселення, в більш стратегічний пункт. Розташований на плато, що оточене з трьох сторін річками. Спеціальні місця виділені для церкви та ринкового майдану, на якому знаходилась також міська адміністративна будівля. Це перший штучно створений майдан в Франції.

Принципи, що лежать в основі середньовічних міст, різні. Інколи це радіально – концентричне планування, центром якого служить церква, або група будинків, інколи міста ростуть вздовж найбільш рухливої вулиці і тоді вісь головних вулиць зазвичай паралельна дорозі, а житлові території розміщуються в 2,3,4,5, рядах по обидві її сторони. Поперечна вулиця в такому випадку грає другорядну роль, а майдан часто вважається розширенням головної дороги. Така схема змінюється залежно від місцевих умов.

Міський суспільний майдан формувався поступово: два головних центра міського життя – собор і ринок – довгий час не мали спеціально виділеного місця. Ринковий майдан в своїй еволюції проходить декілька етапів, переміщається із свого традиційного місця (на дотику старого і нового поселення, біля входу в монастир, або замок, там, де поселення виникали навколо них ), в середину міста, в його центральну частину. Цей майдан в Франції зазвичай розміщувався окремо від церковної і лише інколи з’єднувався з нею коридорами, частіше всього розташованими по кутках. На ринковій площі розташовувались торгові ряди, або так званий гостинний двір, а також вартова вежа з годинником, міська вага та криниця, або фонтан. Будівлі гостинного двору зазвичай були двох поверхові; перший займали продовольчі ряди найбільш впливових спільнот, на другому зберігалися найцінніші товари і розміщувались муніципальні контори. В містах де не було гостинного двору ці контори знаходились в вартовій вежі, частіше всього в’язниці знаходились також в ній.

Важливого зазначення в суспільному житті, набула така культова будівля як Собор.

Площа середньовічного міста носила замкнутий характер; вузькі вулиці з’єднували її сусідніми, більш ширшими. Частіше всього ці вулички зливались в площу, по її куткам, рідше – по сторонам. Фонтан, або міська криничка, як правило, знаходились біля краю май дана, залишаючи її середину вільною. Характерною рисою середньовічного міста була обмежена перспектива, багатообразність аспектів, що створилися в результаті переломів вулиць та плавних вигинів.

Варто зазначити, що особливістю середньовічного міста були сильні стіни (мури), що виконували роль захисної споруди в готичний період.

2.1 Замково-палацова архітектура

Будівництво замків продовжувалось у Франції і в епоху готики, але вже мала інший характер, чим в романський період. В умовах розквітаючої централізації країн у феодальних замків не було майбутнього. Набагато більшого значення мав на одному місті з міськими укріпленнями (найранішими їх прийомами є Ег-Морт та Каркассон) великі королівські замки, будівництво яких було на початку ХІІІ століття інтенсивно розвинута Філіпом ІІ Августом.

У будівництві від цієї лінії розвитку варто розглянути відомий замок Кусі, що показував собою яскравий приклад феодального замку. Побудований в 1225 – 1240 рр., перероблений в кінці ХІV століття., і зруйнований під час першої Світової Війни, замок Кусі відрізнявся незвичними масштабами, і стильністю укріплень. Його колосальний розміри якого (висота 54 м., діаметр 31 м.), залишились не перевершеними, а величезні кутові вежі, що суперничали по величині з королівськими являлись відкритим викликом короні. Розташований на підвищенні на одному з кінців плато, замок господарював над долиною і мав дві огорожі, вони були не концентричні, а примикали одна одну: одна охоплювала нижній двір, що слугував схованкою для жителів сусіднього міста, друга належала власне замку і утворила неправильний чотирикутник, на флангах якого були розташовані круглі вежі.

Кутові вежі були оточені виступаючою дерев’яною галереєю, що піддержувалась на кам’яних виступах, профіль яких був створений валами. Це нововведення являло собою ніби перехід до кам’яних виступаючих галерей, що отримала розповсюдження вже в ХІV століття.

Найбільшим середньовічним замком, що був споруджений при Людовіку ІХ, був замок Нажак в Руєрге (1253 р.), розташований на вершині пагорба. Він був перебудований із романського стилю замка, донжон і зовнішнє кільце стін якого увійшли в нову будівлю. Циліндричні вежі замку, що розділяли стіни по всьому периметру (окрім Південно–Східного