Поступово французький замок міняє свій характер, стаючи лише добре укріпленою резиденцією, яка пізніше перетворилася в світський позаміський замок. Цей перехід ясніше всього прослідковується на королівських замках ХІV століття. Лувр, збудований Філіпом Августом на початку ХІІІ ст., і добудований в ХІV столітті, являв собою дещо нове, як донжон, оточений ровом і захисною стіною. Він слугував одночасно форпостом для міста, і муром, що захищав короля від самого міста, та розважаючим (мисливським) замком. Лувр мав майже квадратний простір з великим циліндричним донжоном по середині. При Карлі V архітектор короля Раймон дю Тампль перетворив Лувр в комфортабельний та пишний палац. Житлові та господарчі будівлі, що оточували двір, вже втратили захисний характер: вони з’єднувались зовнішніми сходами і мали в порівнянні великі вікна. Довжелезні зали з широкими камінами, вимощені покритими емаллю плитками, мали стелі з відкритими розписними балками і були прекрашені фресками.

Існуючий у Венсені донжон, Карл V також перетворив в королівську резиденцію. Замок в Пєрфон (1390 – 1420 рр.) поблизу Компєна являє собою комфортабельну резиденцію. Її захистом слугує лише висота, та міцність стін, що не мали ніяких захисних технологій. У вираженні кутових веж замка вже замальовується рух до величного.

В Франції багато замків знатних людей було зруйновано в результаті війни з місцевими феодалами. Більшість з цих замків, що дійшла до нас пізніше була перебудована, і реставрована. Прекрасним видом укріпленої резиденції, типу переходу від замкового будівництва до палацового, являє собою комплекс папського палацу в Авеньйоні, захищеного стінами та високими вежами. Амсамбель був побудований в період “Авінйонського захоплення ” пап, в основному 1334 – 1352 рр. Він обєддує в собі елементи муру та палацу, а також капелли, прикрашеної живописом, що вражає гармонічністю фарб, світським характером та свободою вираження.

Королівський палац в Парижі був побудований в ХІV столітті в східній частині острова Сітьє, по сусідству з Сент Шапель. Пізніше вони були перебудовані в палац судочинства, але до нас не дійшов. В ХІV cтолітті в Парижі була збудована площа, що пізніше стала славнозвісною Бастилією з її 8 вежами навколо вузького двору.

В епоху готики було побудовано багато палаців духовної та світської знаті (палац єпископів в Парижі, Лане, Бовє, Реймсе, Мо, палац герцогів Лотаргинських в Напсі та ін.).

В великому залі герцогського палацу в Пуатьє (ХІІ – кін. ХІV ст. ) тонкі пізньою готичні деталі торцевої стіни з каміном, що зливаються з стінами.

Найбільш розкішний пам’ятник палацового будівництва, що відноситься до періоду пізньої готики – Палац судочинства в Руані. Він створений з трьох чергово виставлених частин, що окреслював з трьох сторін прямокутний (спочатку замкнутий ) двір. Цей комплекс часто реставрувався (сходи – нові, симетричність композиції – результат пізніх перебудов ) і його початковий в багато чому змінений.

2.2 Будівництво ратуш і житлових будинків

Будівництво готичних ратуш набуло свого найбільшого розквіту в містах Фландрії. В французьких містах, закони яких були рано втрачені в зв’язку з процесом інтенсивної централізації країни, не дуже багатих через постійну боротьбу за королівську владу, ратуші не грали великої ролі в політичному житті міста, що належала їм в містах Фландрії і Північній Німеччині. Ратуші як спеціальні будівлі, з’явились в Франції пізно, і архітектура їх в порівняні скована. Багато з них було зруйновано в період боротьби міст за свою незалежність. Ратуші, що збереглись в більшій кількості відносяться до ХV – XVI століть.

Ранні муніципальні будівлі мало чим відрізнялись від приватних будинків. Вони будувались над аркадами ринкового майдану (в нових містах), іноді для них купували простий міський будинок. Сторожова вежа, або бефруа, служила знаком незалежності міста, і по праву першою ратушею. Сама найпростіша така вежа в Вандомі слугувала водночас донжоном, міською та церковною вежею. Пізніше міська вежа стала частиною ратуші, яка в своєму розвинутому виді показувала не стільки міцність міста, скільки багатство та силу міської знатної спільноти.

Зазвичай ратуша виходила головним фасадом на вулицю, або на майдан і мала два поверхи ( Сен Каптьєн, Аррас, Компєн), інколи вона будувалась навколо внутрішнього двору (Нуайон, Мартель, Сарла). Характерною особливістю ратуш (особливо на Півдні) був балкон, з якого населенню оголошували нові розпорядження, міські правила і т.п. Такий балкон є в ратуші Арраса. В компєнській ратуші – це лише маленький виступ біля підніжжя вежі; в ратуші Парижу (XVI ст.), балкон замінили широкі зовні сходи, з місцем, що відкривало доступ в центральний двір.

Одна із збережених і найцікавіших ратуш – ратуша а Комп’єні (ХV ст.) з прекрасною вежею.

До характерних пам’яток цього типу, відноситься найбільша будівля, ратуша Арраса (поч. ХІV століття). Композиція її фасаду по своєму принципу нагадує будівлю палацу доджей в Венеції в двох поверховому варіанті, в зменшеному і спрощеному виді. Висока вежа (бефруа) в верхній частині уже має